Луцький збирач склотари заробляє 1,5 тисячі в тиждень

Лучанин, який втратив роботу, зайнявся «скануванням» смітників.

Каже: доволі прибутковий «бізнес», ‒ пишуть Волинські новини.

«Гроші не пахнуть. Коли отримуєш 900 гривень пенсії в місяць і не маєш, за що прогодувати трьох дітей, то шукаєш будь-який спосіб заробити. Я щодня гребуся в смітті й маю по 1,5 тисячі гривень у тиждень», ‒ розказує лучанин 38-річний Ярослав Федчик.

Чоловік два роки збирає склотару, макулатуру та брухт у сміттєвих баках міста та на сміттєзвалищах навколишніх сіл.

«2010-го я втратив роботу, бо дали групу. Маю хворе серце, ‒ розказує він. ‒ Пішов із підшипникового заводу, де отримував 2,5 тисячі гривень. Коли дали першу пенсію по інвалідності, додому було стидно повертатися. Жінка удвічі більше заробляла. Місяць сидів у хаті й не знав, чим зайнятися. Здав усю склотару, що назбиралася вдома. На пункті прийому познайомився з дядьком, який по смітниках бутилки збирає. Він і розказав, скільки такий бізнес приносить. Якось, коли синів випровадив до школи, рвонув на смітник. За два часа зібрав три мішка пляшок і 50 кілограм макулатури. Увечері додому привіз 70 гривень. Відтоді почав їздити «москвичем» на смітник по буднях».

«Раніше я на Брищанське сміттєзвалище їздив, це ‒ за 17 кілометрів від Луцька. Тепер там усе окупірували бомжі й цигани. Якщо влізеш на їхню територію, можуть побити. Минулої зими одне одного мало не перерізали, коли знайшли в старому дивані 3 тисячі доларів. Я їжджу по сільських смітниках. У селі здати пляшки ніде, а пиво і горілку пʼють усі.

Жінка стидається, щоб я по місту мусор збирав. Боїться, що її знайомі побачать. А вона в обласній лікарні працює.

Пляшок найбільше після Дня незалежності і Нового року. З-під шампанського і горілки не збираю, бо їх приймають тільки на склобой по 2 копійки. Пластикові поштучно не здаю. Бо за одну теж 2 копійки дають. Пресую і збираю на подвір'ї до півтонни. За неї можна виручити 2,5 тисячі гривень. На кілограм треба 24 пляшки», ‒ розповідає лучанин.

На сільських смітниках і біля сміттєвих баків у спальних районах міста, каже, конкурентів немає, а люди викидають багато корисних речей.

«Часто знаходжу старі лампові телевізори. Із них можна викрутити мідні котушки від 1,5 до 3 кілограмів. За кіло міді зараз дають 45 гривень, хоч до нового року платили 60.

У холодильниках і пральних машинках ‒ по 30-40 кілограм заліза. Якщо компресор викрутити ‒ 1,5 кіло міді. Ще на грам 500 назбирається алюмінієвих трубок і решток.

Урожай на метал ‒ перед святами, коли люди роблять ремонти. Тоді викидають старі чугунні труби, умивальники та бачки.

Мусором не гидую, хоча знаходив різне. Із собою вожу рукавиці, мішки й респіратор. Часто дохлих собак і котів викидають. Торік у листопаді знайшли із братом труп. Викликали міліцію», ‒ зауважує чоловік.

«Зараз вигідно заробляти на смітті, ‒ говорить киянин Олексій Мамосюк. В інтернеті торгує ідеями для бізнесу. ‒ Можна займатися його вивезенням і відкрити свою сортувальну станцію. Для цього доведеться купити чи взяти в оренду два сміттєвози й тисячу контейнерів. На техніку для збирання, сортування та утилізації відходів потрібно 400-500 тисяч доларів. Але бізнес окупиться швидко. Річний дохід становитиме 8-10 мільйонів гривень.

Можна домовитися з комунальними службами і прибирати за гроші одну з частин Києва. Ставите у спальному районі контейнери для сортування сміття. Окремо збираєте макулатуру, скло і пластик. Треба зо 30 працівників персоналу».
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!