Микола Головань розповів, як зводив «Будинок скульптора»

Скульптор Микола Головань каже, що витратив найкращі роки життя на будинок, який став окрасою Луцька.

"Мій будинок – це історія нашої сім`ї. Кращі роки пішли на цю хату. А почалося все з пожмаканого рубля у 1980 році", - розповів він Слову Волині.

"Коли починав будуватися – у мене не було ніяких ресурсів. Коли закінчив школу, батьківську хату знесли, а нам дали хрущовку і то було дуже дискомфортно. Відтоді в мене мрія була знайти клаптик землі і збудувати свій дім. Тож для цього попрацював багато для міста даром", - повідав він.

Знаменитий лучанин пригадує, що в ті роки було нелегко, але він дуже багато працював.

Гроші на зведення будинку заробляв створенням надгробних пам'ятників.

"І вони не прості були, в різних регіонах України. Тут у Луцьку на кладовищі не один десяток. Всі пам`ятники мають підтекст, філософію, символіку. Такі, що полегшують трагедію людей. Я робив вдалі пам`ятники портретні, символічні. І вони відрізняються від того всього", - пригадує Микола Головань.

Також в ті роки він був на роботі у Художньому фонді, Художньо-виробничому комбінаті, виконував приватні замовлення – інтер`єри, екстер`єри, каміни, різні декоративні речі.

"В молодості робив рекреаційні пункти. На трасах робив казкові поляни, теж мій заробіток був. Тоді така мода була. І мода, до речі, завжди вертається, тому що людям треба дати романтику трошки… Багато робив для міста, ресторанів, кафе. Часто то були великі ліпні роботи. І образливо, коли приходить новий хазяїн і все збиває… За кордоном за таке кримінал би відкрили, а тут в порядку речей… Скільки то було понищено! Тільки дивуєшся, як то так можна було… А я то робив з такою натхненністю, такі були барельєфи чудові… Я їх робив "під старінку". Єдине, що лишилося - у ресторані "Світлофор" панно ліпне на історію міста. Не знаю, може його ще зіб`ють, але хоч фото треба зробити там", - розповів Микола Головань.

Знаменитий скульптор каже, що велика кількість охочих оглянути його роботи, які стоять в дворі "Будинку скульптора", дають йому внутрішній спокій.

"Що не дарма це роблю. Багато народу сюди ходить. Приїжджають не тільки з України, а й з з-за кордону. Багато є з Пітера, із Москви. Вони бачать в інтернеті і спеціально приїжджають сюди подивитися. На прекрасних винаходах тримається світ. Безумовно, це дає людям духовний імпульс. Це велич, яка віками тримає світ. Якщо людина щось побачить хороше, навіть коли вона не наїджена добре, бо краса дає імпульс. Та краса трохи вирівнює, дає розуміння, що існують інші цінності", - відзначив він.

"Я все ще тримаюся того доброго оптимізму, бо народ ходить, народ дякує. Та всяке є. Буває дивні питання задають: просто дивуюся для чого. Наприклад, один чоловік середніх літ спитав: "А не страшно вам тут жити?". Я відповів: "Коли я душу поклав сюди – не страшно", - додав скульптор.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!