Турнір косарів на Волині. ФОТО. ВІДЕО

На Волині завершився турнір косарів, який відбувався в національному природному парку «Прип’ять-Стохід».

Головна ідея заходу - збереження низинних боліт Полісся, - пише Слово Волині.

Екологічна проблема заростання і викисання боліт має економічний характер: селяни все менше тримають худоби, бо не вигідно, і, відповідно, все менше заготовляють сіна. Тим більше, що косити на болоті справа не з легких.

«Населення уже не косить трави і болота заростають лозою. Цей турнір демонструє, що при постійному косінні болота залишаються в тому стані, в якому були тисячоліттями. Зникнення болота призведе до неминучих змін в усій екосистемі Стоходу. Уже виникла проблема зникнення одного з унікальних видів птахів очеретянка прудка. Цей птах селиться саме в осокових болотах, а на території нашого природного парку живе до 50% популяції цього птаха на Україні», - розповідає організатор змагань директор Національного природного парку «Прип’ять-Стохід» Олександр Сащук.

На цьогорічні змагання, що відбулися 9 серпня, прибуло всього 9 команд (по двоє косарів), хоча в попередні було і по три десятки. Як кажуть організатори, така мала кількість косарів - через важкі для такої роботи погодні умови.

Цього дня температура повітря була понад 30 градусів, а ноги перебувають по коліна у воді. У поєднанні з величезним фізичним навантаженням ручне косіння - дуже непроста справа. Під час турніру у командному та індивідуальному заліку викосили 1,5 гектара болота зарослого «різохою» і навіть встановили рекорди.



«Сьогодні були рекорди на дистанції у 100 метрів, рекорд покращився десь на 1,5 хвилини. У індивідуальному заліку, на дистанції у 50 метрів – 2 хвилини 34 секунди», – каже Олександр Сащук.

Дужі чоловіки після змагань розповіли, що їм подолати один покіс довжиною 100 метрів заввиграшки, бо то їхня звична домашня робота. Бувалі косарі кажуть, що зараз непросто знайти добру косу, ознакою якості якої є здатність різати скло. Загалом ручне косіння потрохи відходить, хоча порівняно з розвинутими країнами у нас ще дуже багато ручної праці.

З цього приводу розповідали косарський анекдот: «Попросив дід внука привезти йому косу з Канади. Мовляв, ти їдеш, то вибери мені звідтам добру, канадську косу. Повернувся внук і каже: «Діду знайшов 4 коси. Але привезти не міг, бо всі в музеях».


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!