«Бувало, що вставав о 4 ранку і до 6 вишивав»: лікар з Волині розповів про своє захоплення

«Коли мені було 10-ть, я вишивав серветки. Пам’ятаєте, колись модні були?! У сервантах, на шафах і столах… Моя мама дуже гарно вишивала. Вишивала навіть килими і нам одного подарувала… Досі є! Вона й зараз вишиває, щоправда, вже не килими, а подушечки онукам… Проте рідко – пальці болять», - так розпочав свою розповідь про захоплення, через яке іноді прокидається о четвертій ранку, лікар, завідувач відділення хіміко-токсикологічних досліджень Волинської регіональної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області Володимир Коцюбинський.

Про це повідомляє Держпродспоживслужба в області.

Нині вишивальник має до 100 робіт - це не лише одяг (сорочки і плаття), а й картини та ікони.

«Під час навчання в академії, а я завершив Львівську академію ветеринарної медицини, не вишивав… Якось часу не було», - згадує лікар.

А повернула Володимира Коцюбинського до вишивання його дружина, яка теж навчалася в ветеринарній академії, проте на іншій спеціальності. На випускний у виші вона подарувала Володимирові вишиванку, яку сама вишивала… Після цього до нього знову повернулося натхнення.

«Тоді був такий період, що вишивали бісером. Мене так це захопило! І я почав вишивати іменні іконки. Таке було, що я вставав о четвертій ранку і до шостої вишивав, а потім на восьму йшов на роботу. А зараз, звичайно, дещо інакше - двоє дітей, став завідувачем відділу - робота і побут забирають багато часу»,- зазначає Коцюбинський. А ще каже, що був період, коли одну річ вони з дружиною вишивали разом. Вона перед виробу, а він - спинку.

На сьогодні у цій родині до вишивання долучився й восьмирічний син подружжя - Марко.

«Він два сердечка на 8 Березня для дівчаток, які йому подобалися, вишив і подарував їм. Гордий був. Звісно, не без помочі мами, - розповідає тато хлопчика.

У робочому кабінеті Володимира Коцюбинського – іконка вишита власноруч. Колеги - захоплюються, а в дитинстві, як зізнається лікар, соромився навіть комусь розповідати, не те що показувати свої роботи. Зараз син пишається. А самого автора вишиванок вишивання надихає і заспокоює.