«НЕ хочу до мами»: доньку лучанина намагаються забрати у Іспанію, попри її волю

Лучанин Марек Ольшевський та його 11-річна донька Злата три роки живуть у страху і напрузі. Колишня дружина пана Марека і мама Злати Марія Савенко намагається через суд забрати доньку до Іспанії, де дівчинка раніше проживала. Після тривалої судової тяганини і рішень не на її користь у перших двох судових інстанціях, жінка таки отримала рішення Верховного Суду, яке зобов’язує повернути дитину в Іспанію.

Сама ж дівчинка – проти життя у Іспанії та хоче жити в Україні з батьком. Проте на її думку суд вирішив не зважати. Тож учора, 28 квітня, у домівці Марека Ольшевського, що в новобудові у Струмівці, вкотре відбулися виконавчі дії, під час яких «стягувачка» (мама дівчинки) мала б забрати у «боржника» (тата дитини) 11-річну Злату.



Для проведення виконавчих дій прибули старший державний виконавець Петро Марчук, представники служби у справах дітей Підгайцівської сільської ради, дільничний, захист пана Марека, але не мама Злата. «Стягувачка» надіслала у виконавчу службу заяву про те, що не може бути присутня з поважних причин, утім з яких – не уточнила.

Батько Злати розповідає, що суперечності щодо місця проживання дитини між ним та колишньою дружиною виникли приблизно три роки тому, коли вони ще жили у Іспанії. Три роки тому, коли Марія Савенко проживала у цій країні з наркозалежним і декілька разів судимим співмешканцем і не мала нормальних побутових умов для дитини, дівчинка постійно проживала із батьком. Згодом спільно вирішили, що дитині буде краще поїхати жити до України, куди мав намір переїхати батько. Принаймні була домовленість про те, що Злата житиме з батьком, поки мама не забезпечить нормальних умов для її проживання в Іспанії.

«Через декілька місяців після того, як ми повернулися з донькою в Україну, колишня дружина написала мені: «Поверни Злату назад». Я на той момент вже влаштував дитину тут в школу, оскільки у нас з нею була така домовленість. Повертати так і не було куди, бо ексдружина навіть не захотіла зняти житло. Тоді вона подала позов до суду, що нібито я викрав дитину. Ми почали судитися. Першу інстанцію ми виграли. Дитина була на суді, висловила свою позицію з приводу того, що не хоче туди повертатися. Другу інстанцію ми теж виграли, а третя інстанція – касаційна – нам все зруйнувала, ми програли. Верховний Суд прийняв рішення повернути дитину в Іспанію. Зараз ми – на стадії виконавчого провадження, до нас постійно приходять виконавці, кошмарять нас. Інколи приходить з ними і мати, влаштовує скандали, істерики. Крім того, пише заяви в поліцію про те, що я не даю бачитися з дитиною. Я казав доньці, що може спілкуватися з мамою, у дитини є свій телефон, але вона не хоче», - розповідає Марек Ольшевський.

Сама ж Злата на запитання державного виконавця про те, чи піде вона разом з матір’ю, якщо та з’явиться на наступні виконавчі дії, категорично відповідає – ні.

«За три роки вона жодного разу до мене не приїхала, не цікавилася моїм життя. А зараз вона приїхала і каже, що її не цікавить моя думка, що є рішення суду – мене забрати. Вона навіть мені скидала це рішення на телефон і писала ті самі слова, що її не хвилює моя думка», - розповідає дівчинка.

Нині Злата займається у дистанційній школі, вивчає англійську та польську, ходить на заняття з рукопашного бою, а у вільний час – плете вироби з бісеру, гуляє або катається на велосипеді з подругою, яка живе неподалік.



Дівчинка каже: має лише один приємний спогад про спільне проведення часу із матір’ю – візит до басейну. Натомість із татом, каже, об'їздили не одну країну Європи, часто були на морі, коли жили в Іспанії, а нині разом готують, дивляться фільми і гуляють у парку.

«Якби донька сказала: «Тату, я хочу жити з мамою, не хочу жити тут, хочу в Іспанію», я б не ставив жодних перепон. Але якщо мені донька каже, що не хоче повертатися і хоче жити в Україні, то як я можу віддати її ніби якусь річ? За три роки мати навіть не запитала, чи є в доньки що одягнути, вона не знає, чим вона живе, що любить, як звати її подруг і так далі», - каже Марек Ольшевський.



Представник адвокатського об’єднання «O.Legis», яке надає батькові дівчинки правову допомогу, Олег Лягутко каже, що ситуація – складна у юридичному контексті, але насамперед – через те, що приносить моральні страждання і психологічний дискомфорт дитині, яка змушена брати участь у виконавчих діях, бачити не завжди адекватну поведінку дорослих. Рішення ж Верховного Суду адвокат називає дещо абсурдним, адже суд вирішив визнати незаконним утримання Злати на території України та повернути її у країну постійного проживання – Королівство Іспанія. Натомість у рішенні немає і слова про матір. Натомість державний виконавець переконує, що саме вона має забрати дитину під час виконавчих дій.

«Рішення суду не виконане і не скасоване, тому підлягає подальшому виконанню. Будуть призначені повторно виконавчі дії», - каже старший державний виконавець Петро Марчук. На запитання про те, чи може мама забрати дитину силою, якщо дитина і далі не хотітиме з нею піти, чоловік відповідає, що, напевно, так, адже «вона – мама, яка не позбавлена ніяких прав».

Зрештою, державний виконавець склав акт державного виконавця, де зазначив, хто був присутній і те, що «стягувачка» не приїхала, а також зауважив, що дитина не має бажання їхати з матір’ю в Іспанію.



«Сподіваюсь, що і наступні виконавчі дії, як і сьогоднішні, будуть у більш спокійному, виваженому руслі. Бо попередні виконавчі дії були більш агресивні, з погрозами та тиском з боку мами дитини. Сьогодні побачили приклад, можна сказати, зразкового проведення виконавчих дій. Напевно, цьому сприяла і присутність ЗМІ», - резюмував представник захисту Оляг Лягутко.

Зауважимо, що прийняти рішення про те, з ким жити, яке матиме юридичну силу, Злата зможе лише тоді, коли їй виповниться 14 років. Натомість у жовтні цього року їй буде лише 12.




Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!