«Колись ми мали все і втратили в один момент»: як жахлива аварія змінила життя молодого подружжя зі Львова

Восени 2019 молоде подружжя Вакуленків потрапило у жахливу аварію неподалік Львова. Ігор та Олена на мотоциклі зіткнулися з автомобілем, який мав би їх пропустити на головній дорозі. Шансів вижити у байкерів майже не було, але їм це вдалося.

Ігор та Олена захотіли розповісти ZAXID.NET про пережите і незворотні наслідки аварії: про те, як це – більше не ходити, втратити успішний бізнес і наново вчитися читати та писати, про народження доньки зі страшним діагнозом. А ще про вирок винуватцю аварії, який Вакуленки вважають несправедливим та оскаржують його у Львівському апеляційному суді.

День, якого не повернути

Сім’я Вакуленків живе у багатоповерхівці в районі вул. Пасічної, на шостому поверсі. Ігореві та Олені не так просто кудись вийти – після аварії Ігор пересується на милицях, Олена на інвалідному візку, тому вони здебільшого сидять вдома.

Ігор Вакуленко, як сьогодні пам’ятає – це був теплий осінній понеділок. Він – 31-річний успішний бізнесмен та досвідчений байкер з 13-річним водійським стажем. Його дружина, 25-річна Олена, – перспективна менеджерка з персоналу у міжнародній логістичній фірмі, з двома вищими освітами та новим захопленням, яке їй відкрив чоловік. Обоє закохані у мотоцикли. Пара нещодавно одружилася і вже встигла здійснити свою мрію – об’їхати майже всю Європу і добратися до Стамбулу на байку. Ця подорож була їхнім медовим місяцем.

21 жовтня 2019 року Ігор з Оленою вирушили на каву до Стрия. Олена вже була вагітною, тому ця поїздка на мотоциклі мала б бути для них останньою на невизначений час. Термін був невеликим – лише десятий тиждень, тож вони таки наважилася зганяти на байку туди і назад. Поверталися вже затемна. Приблизно о 21:00 вони вже майже доїхали до Солонки, що під Львовом, і тут трапилося непоправне – водій ВАЗу не пропустив їхній мотоцикл Yamaha на головній.

«Він повертав з другорядної дороги і просто в’їхав у нас. Я не мав часу загальмувати, просто не встиг нічого зробити. Я вилетів в кювет, а Олена впала на асфальт. Ми були повністю одягнені в захист, але він увесь порвався, у дружини на голові тріснув шолом. Я був в свідомості, а Олена – ні», – пригадує Ігор та додає: «Коли на місце аварії збіглись люди, я кричав, щоб не мені допомагали, а дружині, бо вона вагітна».

За парою приїхала «швидка» з 8-ї міської клінічної лікарні Львова. Їх негайно госпіталізували: Ігоря – з травмами середньої важкості, а Олену – в критичному стані. Наступного разу Ігор побачить дружину аж через півтора місяця: тоді він нарешті зможе сам на візку доїхати зі своєї палати у реанімацію, де його вагітна дружина далі перебувала в комі.

Водій, який спричинив аварію, значних травм не отримав.

Боротися – означає жити

«У лікарні Олені діагностували крововилив у мозку, перелом основи черепа, а також кількох шийних хребців, був складний перелом стегна. Після аварії дружина впала в кому, її підключили до апарату ШВЛ, бо вона не могла сама дихати», – Ігор показує Оленину виписку з лікарні, де її діагноз займає три друковані сторінки А4.

Жодних гарантій, що Олена чи дитина будуть жити, лікарі не давали. Два місяці жінка була в комі, і лише коли вона дивом з неї вийшла, стали зрозумілі реальні наслідки аварії.

«У дружини найбільше постраждала голова, тобто мозок. Після коми вона була певний час у вегетативному стані. От ви їй дасте яблуко – вона буде його їсти, а дасте пульт від телевізора – то буде їсти його», – продовжує Ігор.

Поступово Олена почала повертатися до життя: у лікарні заново вчилася говорити та розуміти людей. Минуло вже більше року після аварії, але їй ще трохи важко говорити. Її мова не чітка і тиха. Під час інтерв'ю Олена не говорить, але уважно слухає.

«Зараз Олена вже вчиться писати та читати, але має проблеми з пам’яттю, вона не може пригадати чим снідала. Вона не може самостійно ходити – одна її нога стала на 4 см коротшою. Так само і я не ходжу», – говорить Ігор, який через півтора року після аварії досі в гіпсі – нога ніяк не зростається.

Сукупно на лікування Олени та Ігоря вже пішов приблизно мільйон гривень. І це ще не межа.

Надія для Єви

Попри критичний стан Олени її вагітність протікала нормально. На восьмому місяці вагітності їй зробили кесарів розтин: 25 квітня 2020 року у Вакуленків народилася повністю здорова донька Єва. Дитина стала найбільшим мотиватором для подружжя і особливо – для Олени, яка, незважаючи на свій стан, намагається про неї дбати.

На початку року молоді батьки помітили, що з дитиною щось не так: вона стала бліда, постійно спала, на тілі не сходили синці. Результат аналізів став шоком і для рідних, і для лікарів: Єві діагностували лейкоз. Хворобу пов'язують із лікуванням, яке після аварії пережила Олена.

«Коли Олена лежала в лікарні, їй багато разів робили рентгени, тільки комп’ютерних томографій усього тіла у неї було п'ять. Нам лікарі так і сказали: дитина все опромінення взяла на себе», – пояснює батько.

Зараз Єва з бабусею перебуває у Західноукраїнському спеціалізованому дитячому медичному центрі, що на вул. Дністерській. В дівчинки почався перший блок хіміотерапії. Поки що невідомо, чи потрібна буде їй трансплантація кісткового мозку, – це мають показати аналізи після завершення курсу лікування. Із кінця лютого щотижня Єві переливають кров: у неї рідкісна 2 група з негативним резусом –із 40 людей, які зголосилися стати донорами, підійшли тільки вісім.

Олена увесь цей час мовчить, але помітно, що їй боляче: вона відводить погляд і дивиться на порожнє ліжечко доньки.

«Йому дали 1 рік умовно...»

Допоки Ігоря лікували, а Олену витягали з того світу, поліція більше року розслідувала обставини ДТП. Суд відбувся 24 лютого. У ті дні Вакуленки якраз дізналися про діагноз Єви, тому на засідання не прийшли – були з дитиною у лікарні. Слідчі встановили, що 46-річний водій ВАЗу винен в аварії. «Обвинувачений свою вину визнав повністю. Зіткнення допустив у зв’язку з неуважністю. Просить його сильно не карати», – написано у вироку Пустомитівського районного суду.

Ігор пригадує, що на наступний день після аварії водій ВАЗу, Ігор Скиба, приходив до нього в лікарню і казав, що йому прикро. Потім до його родини приходили якісь незнайомці: уже пізніше, каже Ігор, він зрозумів, що то були впливові родичі винуватця ДТП.

«Вони запропонували так: Скиба визнає свою провину, а ми взамін на це не будемо виставляти йому претензій і не будемо просити жодних матеріальних компенсацій. Крім того, ми маємо просити суддю не карати його суворо, і тільки за таких умов справа дійде до суду, інакше – будуть затягувати», – розповідає Ігор.

Він не може чітко пояснити, чому тоді погодився, каже, що на нього і родину тиснули. Назвати імена він відмовляється: «Це працівники правоохоронних органів, я боюся за свою родину, тому не скажу». Якби повернути час назад – впевнений, що його рішення було б іншим. У суді адвокат Вакуленків не виставляв жодних претензій іншій стороні і попросив не позбавляти волі винуватця. Проте зараз родина подала апеляцію на вирок.

«Стаття передбачає до 8 років ув’язнення, але в нас спочатку не було на меті посадити його в тюрму. Ми просто хочемо справедливого суду. У нього навіть водійські права не забрали, він далі їздить. Йому дали лише 1 рік умовно – за те, що він нам життя поламав. У мене є відчуття несправедливості, тому ми подали апеляцію і хочемо, щоб суд переглянув міру покарання. Тепер хочемо реального покарання», – нервується Ігор.

ZAXID.NET поспілкувся і з водієм авто. Ігор Скиба своєї вини не заперечує, проте не відкидає помилки і самого мотоцикліста. Він запевняє, що ніхто з його знайомих до Вакуленків не ходив.

«Ми дійшли до примирення, а вони не дотримали слова і поступили не по-людськи. Це брехня, що приходили якісь мої знайомі, це все вигадки. Я нікого не підкупляв, це якісь його фантазії. Я, навпаки, дав їм гроші на лікування, приблизно 130 тис. грн, у мене є чеки. Свою вину на суді я визнав, щоб Вакуленки змогли отримати гроші від страхової», – пояснює Ігор Скиба.

За іронією долі у момент аварії дружина Ігоря Скиби також була вагітна, сина народила передчасно. Також у подружжя є 13-річний син, який перехворів раком крові і зараз перебуває у стані ремісії.

«Колись ми мали все»

«До аварії в нас все було прекрасно. Ми мали все – гроші, бізнес. У мене було чотири магазини із жіночими аксесуарами в різних містах. І в один момент все зникло», – зітхає Ігор.

Ігор більше не працює, він втратив бізнес. Заощадження, які мала сім’я, та подаровані на весілля гроші повністю пішли на лікування та реабілітацію. Зараз вони вже влізли в борги. Ігор має інвалідність ІІ групи, Олена – першої, пенсія – 4 тис. грн на двох. Матері обох теж втратили роботу, бо по черзі допомагають доглядати за хворою Євою.

Чоловікові важко забути попереднє життя і не могти утримувати фінансово свою родину. Каже, що був готовий почати працювати з дому, проте діагноз доньки знов перевернув все догори дригом. Грошей на лікування сім'ї не вистачає.

Однорічна Єва проходить перший курс хіміотерапії у Чорнобильській лікарні

Але сім'я не опускає рук, попереду в них головна ціль – перемогти хворобу доньки. Маленьку Єву взяв під опіку відомий львівський благодійний фонд «Крила Надії», що допомагає хворим діткам. Крім того, Вакуленки відкрили картку у ПриватБанку, аби збирати благодійну допомогу від небайдужих, зокрема і на реабілітацію дружини Олени. Вакуленки впевнені, вони повернуться до нормального життя та усе в них буде добре.

Номер картки для допомоги: 5168 7554 2324 5139.

«Мені найбільше шкода Єву. Вона ні в чому не винна…», – єдина фраза, яку промовила Олена за дві години інтерв’ю, коли я вже стояла у дверях і прощалась.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!