Для чого депутати пустили безплатний автобус в Липини. ІНТЕРВ’Ю З МИКОЛОЮ ГОСПОДАРИКОМ

Мешканці Липин готувалися блокувати трасу. Протягом десяти днів їхнє село залишалося без маршрутки. Більшість людей працюють в Луцьку, возять дітей в міські садочки та школи, і потреба у громадському транспорті для них - не лакшері-опція, а життєва необхідність.

Ситуація стала лакмусовим папірцем, який чітко показав ситуацію з маршрутними перевезеннями в громадах. Навіть коли мова йде не про глухі села, а про розвинуті приміські території.

Що не так із автобусними перевезеннями? Чи реально змінити ситуацію і що для цього потрібно? Про це - у розмові із депутатом Підгайцівської громади Миколою Господариком, який протягом 13 років займається бізнесом із пасажирських перевезень.

Та початок розмови - про ситуацію в Липинах. Адже Микола Господарик разом із своїм колегою В’ячеславом Разумовським знайшли власне, хоч і тимчасове вирішення проблеми. Вони власними силами запустили безоплатний автобус, який буде перевозити мешканців, поки чиновники не повернуть маршрутку.

Довідково. Микола Господарик - підприємець, засновник підприємства “Преміум-Сервіс ЛТД”. Із грудня 2020 року - депутат Підгайцівської громади від округу №1 (с. Борохів, Вишнів, Діброва, Звірів, Веснянка, Олександрія, Хорлупи, Пальче, Піддубці, Гаразджа, Романів, Ботин, Верхівка, Новокотів).

Народився 5.03.1982 року у Луцьку, зараз проживає у с. Гаразджа. Вищу освіту отримав в Луцькому біотехнічному інституті, де з 2-го курсу працював провідним інженером. Із 22 років займається підприємництвом, перша власна справа - послуги з обслуговування комп’ютерної техніки “Швидка комп’ютерна допомога”. У 2008 році зайнявся регулярними пасажирськими перевезеннями.


- Як люди сприйняли появу безкоштовного автобуса від депутатів?

- На перший рейс о 7.00 прийшло тільки кілька людей. Казали, що не дуже повірили в те, що автобус буде. Але відразу почали телефонувати одне до одного і всі наступні рейси вже було по 20-25 людей.



Звичайно, що сприйняли позитивно. Тим більше, що автобус безкоштовний. Як можна такому не зрадіти, якщо доїзду до Липин не було 10 днів!.. Люди вже хотіли перекривати трасу.

А стосовно того, що автобус - це ініціатива депутатів, людей таке насправді мало хвилює. Є автобус, є чим доїхати - і добре. Нам казали деякі колеги, що ми повинні на автобусі повісити якийсь плакат, що це за нашого сприяння, інакше якийсь сенс витрачати свої гроші? Але ми свідомо нічого такого не робили. Сенс насправді не в цьому, а в тому, щоб показати приклад, як можна тихо, швидко і просто вирішувати проблеми. Якщо є бажання їх вирішити.



- А як взагалі з’явилася ідея вирішити ситуацію саме в такий спосіб - взяти і запустити своїми силами автобус?

- Насправді спочатку були більш формальні кроки - розмови з управлінням транспорту, пошук причин, чому зникла маршрутка №32 і коли вона знову з’явиться. Депутатські запити і звернення навіть до Укртрансбезпеки з вимогою пришвидшити видачу ліцензії новому перевізнику. Але це все була непублічна робота і, на жаль, не дала ніяких результатів.

До мене звернувся В’ячеслав Разумовський і каже: ці всі відмовки чиновники можуть повторювати ще тиждень, треба взяти і самим запустити автобус! Сіли, подумали, як все зробити юридично правильно, щоб не було ніяких претензій. У мене фірма, яка має всі необхідні ліцензії, техніку і водіїв, уклали договір на регулярні перевезення і - вперед.


- А скільки коштує вам ця ідея?

- Близько 2 700 гривень на день.

Я не прихильник того, щоб закривати такі питання з власної кишені. Тим більше, якщо мова йде про проблеми далеко не бідної Підгайцівської сільради. Але ситуація справді стала критичною, іншого виходу ми не бачили.



- Як варіант, сільрада могла б виділити автобус і платити з бюджету… До речі, як думаєте - чого цього не зробили?

- Я не бачу, щоб керівництво нашої громади відчувало справжні проблеми, які турбують людей, і якось ними переймалося.

Проблема автобусів і доїзду - не нова. Ситуація із маршруткою №32 просто яскраво показала, що керівництво нашої сільради ця тема не цікавить. А таких проблемних сіл, куди немає доїзду в нашій громаді - багато. І цим питанням треба зайнятися глобально.

- На вашу думку, це реально - зробити доїзд до всіх сіл? Щоб автобуси ходили в потрібний час, не пропускали рейси, були в гарному технічному стані?

- Звичайно. При правильній фінансовій підтримці і узаконенні необхідних маршрутів я міг би зробити це в Підгайцівській громаді за три місяці.

Я займаюся пасажирськими перевезеннями 13 років. Ви бачили, в якому стані наш автопарк. Усе працює чітко і немає тих проблем, про які ви кажете. У нас - автоматизована система контролю за маршрутами. З комп’ютера я бачу, де і який автобус, скільки він проїхав і на якій швидкості рухається. На якій зупинці і скільки часу стоїть. Хто водій і як з ним зв’язатися. Є навіть прорахована середня кількість людей, які заходять на кожній зупинці.



Ми можемо просто зараз в цій системі глянути, як наш, як ви його називаєте - “депутатський автобус”, перевозить людей з Липин. Ось його маршрут, за цей час він вже зробив 10 рейсів (розмова відбувалася о 9.45, - авт.). Бачимо, що заїжджав за дітьми в район “Модерн-Експо” - окремо про це домовлялися.



Коли є адекватний контроль, все працює чітко. Багато проблем на дорогах якраз через те, що немає контролю, чиновникам це нецікаво. За документами на маршруті їздить два автобуси класу Євро-5 з 6.00 ранку до 22.00 вечора, а на ділі на дороги виходить “пазік” і їздить, як собі хоче.

У мене була показова ситуація з Олександрією. Люди дуже просили автобус. Офіційно він там був. Але насправді жоден автобус не заїжджав в це село, бо тут живе 100 людей і перевізнику нецікаво.

Ви не уявляєте, скільки довелося виходити, щоб добитися автобус в Олександрію! Нарешті погодили. Я видихнув - вдалося людям допомогти. Але, знаєте, що вони зробили?! Пустили автобус о 16.00 один раз на день! Скажіть, кому він там потрібен в такій порі? Автобус треба вранці, щоб дітей до садочка підвести і на роботу доїхати.

- Але якщо перевізнику невигідно їхати у віддалене село, його ніхто не примусить…

- Я не кажу, що підприємці повинні їздити собі в збиток, ніхто цього робити не буде. Треба купувати пальне, платити зарплати. Але є влада, обов’язок якої - забезпечити комфортне життя для людей. У тому числі - громадський транспорт. І якщо є потреба в не рентабельному маршруті, влада повинна доплачувати, але автобус повинен ходити в кожне село!



У селах завжди будуть збиткові маршрути. Пускати рейси о 5.00 ранку і 23.00 вечора теж ніколи не буде прибутковим. Тому я вважаю, що громада повинна дотувати такі перевезення. Для бюджету це невеликі гроші, а для людей - можливість вчасно і комфортно їздити, а не ходити до траси по 5 кілометрів.

Як варіант, можна домовлятися із перевізником і давати один прибутковий маршрут, а інший - нерентабельний. Але для цього треба навести порядок, розробити нормальні маршрути. Не під брата-свата, а під потреби людей.

Ні для кого не секрет, що рейси продають і роблять їх - під конкретні домовленості з тими, хто купує. Я знаю одну людину, яка живе в США і роками виграє тендери на перевезення у Волинській області. У неї чудова історія, вона знає, з ким і як домовитися за гарні маршрути. А потім їх продає. Як вона може відповідати за якість автобусів, які виходять на рейс? Та й взагалі за те, чи хтось їздить тим маршрутом?

Ще є така тема: коли не можуть купити маршрут на Волині, тоді їдуть в Київ. Беруть якесь село з сусідньої області, і це вже новий міжобласний маршрут. Я сміявся і плакав, коли в нас з’явилася маршрутка Струмівка-Варшава. Тепер треба ще запустити автобус Гаразджа-Берлін…

- І як змінити ситуацію?

- Громади повинні взяти це на себе. У Луцьку тендери на перевезення проводить виконком. Чому в Підгайцях не займаються цим питанням? Чому не поставлять питання перед ОДА: або наведіть порядок, або віддайте це питання нам? Як можна сидіти в кабінеті і не робити абсолютно нічого, коли люди не мають, як виїхати з села?..



- То що потрібно, щоб в Підгайцях зробити ідеальне транспортне сполучення?

- Перше - відійти від старих маршрутів, зроблених ще за радянських часів, провести повний моніторинг потреб населення і розробити чіткі маршрути та строгі графіки руху.

Друге - забрати готівку і зробити електронну систему контролю маршрутів.

Третє - облікувати всіх пільговиків і платити за них з бюджету. Я б пішов навіть далі. Це така моя суб’єктивна позиція, але я б зробив безкоштовним проїзд і для всіх дітей.

Мене дуже обурює, коли бачу, як водії не зупиняються дітям. Вони не бачать дітей, вони бачать 1 гривню, яка нецікава. Хіба це нормально?..

- У Підгайцях ніби запровадили якусь систему повернення коштів пільговикам…

- Ви знаєте, як ця система працює?

Телефонує до мене один чоловік, учасник АТО. Каже: маю 6 пільгових квитків, що мені з ними робити? Розповідаю: їдь в сільраду, там компенсують. Він уточнює: дадуть готівку? Ні. Ти маєш принести виписку з банку із номером рахунку і колись тобі перекинуть туди гроші. Чоловік підсумовує: то я маю 6 квитків по 6 гривень, для цього мені треба поїхати в сільраду за 20 кілометрів, витратити по 10 гривень на проїзд в один бік, щоб мені колись-там вернули на картку 36 гривень? Ось так працює ця “система”.

- Чому не підказуєте керівництву села, що треба робити і як навести порядок?

- Ви думаєте, є з ким про це говорити? Я хотів. Але нікому це нецікаво.

Коли я йшов на вибори, у мене було чітке бачення, як я буду допомагати громаді. Наприклад, планував збудувати велике СТО в Гаразджі і перереєструвати бізнес в Підгайцівську громаду, щоб сюди йшли податки. За минулий рік “Преміум-сервіс ЛТД” спратив 20 мільйонів гривень різних податків. Звичайно, в громаду йде тільки частина, але в будь-якому випадку - це дуже великі гроші. За них можна було б зробити не одну дорогу, освітлення і навіть почати будівництво нової школи в Гаразджі…



Я запропонував один раз. Потім другий. Нуль реакції. Відповідь приблизно така: зайди завтра. І я собі думаю: чому до мене як до потенційного інвестора таке ставлення? Я маю прийти, вклонитися і десять разів попросити: а не були б ви такі люб’язні, щоб я вам приніс 20 мільйонів гривень податків? Серйозно?!

А попрацювавши депутатом ці кілька місяців, тепер думаю: може, і добре, що не встиг перевести сюди бізнес. Бо тепер дивився б, як мої податки спускають на ремонти доріг по 50 тисяч і… дайте пригадаю, як ця послуга називається, на яку виділили з бюджету пару мільйонів - очистка тротуарних доріжок. Це ж смішно! Нехай знайдуть в мене в Гаразджі хоч одну тротуарну доріжку! Але такий підхід керівництва - гроші зручно витрачати не на реальні справи, а на роботи, які ніхто не проконтролює.

- Чому депутати не виступають проти цього?

- Наша фракція виступає. Але більшість - мовчить, бо отримали від керівництва посади і тепер бояться голови підняти. Приходять на сесію, за 15 хвилин до початку роздають проекти рішень на 50 сторінок і ніхто навіть не цікавиться, що за питання. Починаєш ставити питання, щоб взагалі в’їхати, за що ти голосуєш… А з залу постійно кричать: “Давай-давай, хто “за”? Всі “за” - Ураааа!...” Хіба це робота ради?

На вибори всі йшли як дуже жорстка опозиція. Критикували Семенюка, обіцяли все робити по-іншому. Тепер всі ці “опозиціонери” отримали посади з зарплатами по 40 тисяч, створили велику коаліцію і живуть за тими ж принципами, як і раніше. Треба класти бруківку по 50 тисяч - значить, треба (ремонтні роботи на суму до 50 тис. грн не потребують проведення тендерів, сільрада самостійно визначає, хто буде виконувати роботи, - авт.). Не треба нікому займатися автобусами - значить, не треба.



Зараз я почав працювати над новим проектом - сонячною електростанцією, це дуже великий проект. Я теж планував це запускати в нашій громаді, щоб інвестиції йшли сюди. Але і в цьому питанні ми не знайшли спільної мови. Довелося почати будівництво в Боратині.

Цей проект міг приносити Підгайцівській громаді 2 мільйони гривень на рік. Нашому бюджету не потрібні гроші? За них можна було зробити капітальний ремонт однієї чи двох доріг. Та й не тільки в дорогах справа. У нас немає зупинок, немає сміттєвих баків. До виборів були, а після виборів десь зникли. Потрібні люди, які б забирали сміття. На їхні зарплати теж потрібні гроші.

У мене як в депутата виникає багато питань, що треба зробити і виправити. Звертаюсь в сільраду, а звідти тільки одна відповідь: немає грошей. Немає солярки. Насправді, впевнений - немає бажання.

Один із прикладів: люди просять світло, є купа ліхтарів, які не горять. Я проїхався по округу, записав, де і що потрібно. Звертаюсь в сільраду: “Добре-добре, все зробимо, але в нас один електрик”. Так найміть компанію, яка забезпечить роботи в такому обсязі, як це потрібно громаді! Мова ж не про глобальні роботи, а про те, щоб замінити лампочки!

Зате премії в керівництва нормальні, на це грошей вистачає. А в школі паркана немає, зайці бігають... Реально. Приїжджаю, а по школі заєць біжить…

- Добре, що не вовк.

- А тільки десь розкажеш про всі ці моменти, чи накипить і в фейсбуці напишеш - так зразу критикують за те, що нібито псуєш імідж громади. Та ми хочемо, щоб в громаді нарешті щось змінилося! А імідж треба формувати справами, а не замовчуванням бардаку, бездіяльності і корупційних схем.



Після першого засідання земельної комісії виклав в фейсбуці перелік питань, які розглядали і які підуть на сесію. Істерика була неймовірна! Державна зрада! Викрив супер-секретну інформацію!.. Вже стільки землі роздали наліво-направо, далі так не буде. Але вони все ще не можуть змиритися, що тепер в сільраді є люди, які не дозволять дерибан, будуть контролювати їх і виносити на загал всі їхні корупційні справи.

- Пропоную завершити розмову все ж позитивом. Поділіться планами, над чим будете працювати наступні 5 років?

- Хотілося б, щоб налагодилась нормальна співпраця з керівництвом сільради і вдалося системно працювати над тим, щоб людям жилося комфортніше. Не запускати з Разумовським автобус за свої гроші, а зробити так, щоб проблем з транспортом не було. Не дивитися, як витрачають по 50 тисяч на підсипання доріг, а зробити капітальні ремонти.



Але якщо ситуація не виправиться, буду шукати інші можливості, щоб принаймні закрити ті кілька важливих справ, про які просили люди перед виборами. Це - світлофор на перехресті в Гаразджі, нова школа і утеплення садочків. Керівники закладів дуже хочуть цього, але бояться вголос говорити і відстоювати, бо переживають за свої робочі місця.

Буду просити обласних та народних депутатів вирішити ці проблеми, якщо наша сільрада не здатна на більше, ніж видавати непотрібні квитки пільговикам і списувати бюджетні гроші на підмітання тротуарів.

Текст: Людмила ЯВОРСЬКА
Фото: Павло БЕРЕЗЮК

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!