Волинянин взявся за вирощування нових сортів яблунь і груш

Микола Дейнека із села Якушів, що на Ратнівщині, за зиму прищепив кілька тисяч саджанців.

Про це пише газета Волинь.

Він з дитинства захоплювався садівництвом, а професійно став займатися цим недавно. Нині пан Микола плекає різні сорти яблук, груш, вишень, черешень, сливи, абрикосів та персиків. Знає про їх вирощування чимало і своїм досвідом ділиться з іншими.

— Клоновану вегетативну підщепу яблуні вирощую сам, підщепи інших плодових культур закупляю у відомих садоводів. Вони є карликові, напівкарликові та інші. Але я зупинився на середньорослій, яка росте до 3,5–4 метрів. Хоча при бажанні господар може сформувати і нижчою, — розповідає садівник. — Щодо карликової підщепи, то зрозумів, що вона краще підходить для вирощування у промислових садах, аніж на присадибних ділянках. Бо потребує підв’язки і бажано поливу. При неправильному догляді від перевантаження плодами може зламатися. А ось середньоросла — найбільш оптимальна.

Микола знає різні види щеплення. Найбільш поширене, каже, літнє окулювання (не живцем, а брунькою), яке проводять наприкінці липня — на початку серпня. Весною посадив підщепу, полив, підживив, провів профілактичні заходи від хвороб та шкідників — і влітку вже можна проводити окулювання. Якщо ж підщепа посаджена восени і виростає до відповідного калібру, то роблять весняне покращене копулювання (щеплення живцем).

— Зимове щеплення роблю в хаті. Для цього деревце викопую, поміщаю кореневу систему у мішки та ящики з вологою тирсою, заношу до хати, прогріваю, щоб проснулася. Живці також потрібно прогрівати, а місце щеплення бажано вмочувати у розплавлений парафін при температурі +75 градусів, щоб не попекти. Ця процедура необхідна для того, щоб живці не пересохли. Так тримаю тиждень–два, — пояснює пан Микола. — А коли парафін починає лопати, значить, прививка прижилася, брунька пішла у ріст. Тоді все виношу у холодний склад, а на початку квітня висаджую. До осені вже буде саджанець.

За його словами, яблуня та груша набагато краще приживаються, а кісточкові, особливо персик, тяжче. Нинішньої зими він прищепив декілька тисяч щеп. Заморока, але вже легше буде навесні та восени.

— На 12 сотих створив помологічний сад, або як його ще називають, живцево–маточний, в якому вирощую нові сорти різних селекцій яблунь (до речі, усі швидкоплідні), груш, інших плодових культур, виведених для вирощування саме на присадибних ділянках. Вони імуностійкі до хвороб та високоврожайні, — каже якушівський садівник.

У його колекції до 20 сортів середньорослих яблунь, 10 сортів груш, які виписував з усієї України, але найбільше у надійних садоводів–постачальників із Вінниччини, Рівненщини та Буковини. Микола Дейнека вирощує по декілька сортів черешень, вишень, персиків та абрикосів канадської, американської, польської, чеської та німецької селекцій. Щодо персиків, то найкращий з них на маньчжурській підщепі. Він потужний і морозостійкий, не боїться ґрунтових вод та засухи. Тож садівник хоче закупити декілька тисяч пророщеної маньчжурки і висадити її, а літом зробити окулювання.

Микола Дейнека, окрім помологічного саду, має власний розсадник на 20 сотих, де вирощує саджанці. Восени планує збільшити його. А ще у намірах мати власний великий сад. Уже зробив аналіз ґрунту і має висновок, що та земля підходить для вирощування плодових дерев. Окрім того, хоче вирощувати мінісади: на одній підщепі привити 3–4 різних за термінами дозрівання, за формою, забарвленням та смаковими якостями сорти яблунь чи груш.

Садівництво для Миколи Івановича — справа для душі. Він живе нею. Чоловік усім охочим залюбки дає рекомендації, як посадити, виростити, доглянути власний сад. До нього приїжджають за саджанцями, які розійшлися майже по всіх областях України, від Закарпаття до Одеси.

Валентина БОРЗОВЕЦЬ
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!