«Підприємець – це стан душі»: у Луцьку відбулася зустріч молоді з Андрієм Разумовським*

В Молодіжному центрі Волині у рамках проекту «Місія Лідер» відбулася зустріч із директором Будівельної компанії «Інвестор» та депутатом Луцькради Андрієм Разумовським.

Ділимося найцікавішими запитаннями від студентів та відповідями на них від Андрія Разумовського.

Як ви формували команду? Чи засмучувалися, якщо працівникам не вистачало мотивації і вони звільнялись?

Коли я починав власну справу - а це спочатку був продаж цементу - то команда була мінімальна: завідуючий складом, бухгалтер і я. Потім в нас з’явився водій, потім ще один, тоді - менеджер. І потрохи нас ставало все більше. Зараз наша команда - це до 500 людей. І є ті, хто працює зі мною з першого дня, тобто десь 16-17 років.

Звичайно, бувало, що люди звільнялися. Якщо говорити про мотивацію, я зрозумів одну річ. У кожної людини є своя межа у комфорті та потребах. І коли людина досягає зручного для себе рівня, вона перестає діяти. Наприклад, є людина, яка заробляє 500 доларів і це її влаштовує, вистачає на всі потреби та мрії. Ти ніколи не змотивуєш таку людину працювати більше та досягати нових результатів. Тоді треба шукати людей, які хочуть більшого. Зараз я це розумію, але в 20 років часто не міг збагнути, чого не всі працівники рвуться працювати в дві зміни, робити більше і «бігти» далі.



Думаю, що на початках бізнесу у вас траплялися невдачі. Як переступити через себе та не здатися?

Я ніколи навіть не розглядав такого варіанту вибору як - здатися. Завжди йшов тільки вперед. Невдачі насправді бувають у всіх, навіть в найуспішніших та найбагатших людей. Але вміння не здаватися і є тим, що рухає людей далі.

Помилки я взагалі сприймаю нормально. Одного разу почув історію, як хлопець невдало інвестував кошти і нічого не отримав. Він назвав це: списав на навчання. Вважаю, що це правильний підхід, помилки стаються, на них треба вчитися і виправляти.

Помилятися – не проблема, проблема – не рухатися.

Коли починали працювати, якою була ваша мотивація: саморозвиток чи бажання багато заробляти?

Про гроші я спочатку взагалі не думав. Перша моя зарплата була 200 чи 300 гривень, а я працював в дві зміни. Хотів сам собі довести, що справлюсь і чогось досягну.

Я і зараз переконаний, що треба думати про більші цілі, а не тільки про дохід. Якби я керувався тільки бажанням прибутку, я б думав: маю земельну ділянку, мені треба на ній збудувати якомога більше квартир і щоб добре заробити - будувати дешево, як-небудь, а продавати якнайдорожче. Результат був би не дуже. І доходи довго отримувати теж навряд чи вийшло б. Але в мене інша ціль – створити якісний продукт, найкращий. Найкомфортніші квартири з гарними краєвидами з вікон, хорошим благоустроєм території, гарним майданчиком. І коли орієнтуватись на таку ціль, дохід прийде автоматично. Думати про гроші в бізнесі потрібно, але це - не основне.



Чи можете дати пораду, як визначитися з професією?

Якби я зараз починав все спочатку, то мабуть спробував би попрацювати у якійсь великій сучасній компанії. Наприклад, пішов би на «Нову пошту» менеджером, щоб побачити, як організована робота. Пробував би себе в різних напрямках, щоб зрозуміти, що найкраще вдається і до чого є хист.

Як побороти залежність від думки інших людей?

Перестати звертати на це увагу і рухатись далі. Наведу приклад. Коли ми починали будувати, мені здалося класною ідеєю будувати заміські таунхауси. Житло на 130 квадратів, щоб було три кімнати, було де поставити автомобіль… Мені здавалося, що це буде круто. Досвідченіші колеги-будівельники крутили біля скроні, казали, що це невдала ідея і що я сам буду жити в своїх таунхаусах. Але пройшло 9 років і тепер вони теж будують таунхауси. Навіть за тими ж плануваннями, які використовували ми. А якби я їх послухав, подумав би, що вони праві, то не мав би того, що маю зараз.



Яким був ваш стартовий капітал і де ви його взяли?

Мінімальним - тисячу доларів. Це були мої власні гроші, я їх назбирав.

Але насправді стартовий капітал неважливий. Якщо люди шукають причини, що в того-то вийшло зробити бізнес, бо в нього є брат, а в того - бо були гроші… це все відмовки. Треба просто взяти і робити. Навіть якщо в тебе тільки 100 гривень, все одно шукати можливості.

Чи ставили на початку своєї роботи цілі?

Цілі я собі ставлю постійно. На Новий рік я завжди пишу план, що я буду робити протягом року. Це стосується як життєвих питань, так і бізнесових. Якщо ти маєш план, ти починаєш шукати шлях, як це реалізувати. І дуже часто так стається, що цей план перевиконуєш.



Чи потрібна вища освіта, аби стати успішним?

Якщо ви лікар – так. Якщо адвокат – так. А якщо ви підприємець, то, напевно, ні. Підприємці – це люди, які люблять рух. Вони завжди кудись біжать, в них є нові ідеї, думки. Підприємець – це стан душі. Цьому навчитися неможливо.

З іншого боку, профільні знання отримувати потрібно постійно. Зараз є купа доступної інформації. Наведу приклад: десь рік тому, коли проходив курси по управлінню будівельними проектами, я дізнався, як рахується вартість об'єкта нерухомості. Потрібно порахувати, скільки він приносить за певний період, наприклад, за 6 років. Я про це дізнався зовсім нещодавно, а є люди, які будують офісні центри й взагалі не розуміють цінності свого об'єкту. В Америці в 1850 році це вже знали і розуміли. А у нас сучасний бізнесмен будує величезний комерційний об’єкт і потім дивується, чого він не приносить прибутків. Тобто є бізнесмени, які взагалі не навчаються, і це теж неправильно.

Були випадки, коли конкуренти перегнали чи догнали вас?

Для мене конкуренція – це мотивація до руху. Коли йде чесна боротьба ідей та команд – це дуже цікаво і класно.

Текст: Іванна СОЛОМАНЧУК, Людмила ЯВОРСЬКА. Фото: Павло БЕРЕЗЮК


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!