Як у курортному районі Волині виготовляли безалкогольні напої пів сотні років тому
Шацький харчовий комбінат був заснований на базі Любомльського у 1966 році. Ним керував Микола Миколайович Портний. На той час підприємство об’єднувало чотири хлібопекарні, два ковбасних цехи та цех безалкогольних напоїв. Вони знаходилися у майже непридатних для роботи приміщеннях.
Всі виробничі процеси виконувалися вручну. Це, звичайно, негативно впливало на продуктивність праці, кількість продукції, не говорячи вже про асортимент та якість, пише Район.Шацьк.
Про те, як запровадили та розвивали виробництво безалкогольних напоїв я дізналася з розповідей очевидців, матеріалів стінгазети підприємства за 1974 рік, а зокрема, розповіді завідувачки цеху Марії Гірич.
– Як сьогодні пам’ятаю той день, коли мені та ще чотирьом дівчатам, працівницям нашого комбінату, сказали: «Ідіть у цех безалкогольних напоїв. Будете фруктову воду робити».
Прийшли, глянули: замість цеху – невеличка кімната, а в ній – ні посуду, ні стола, хіба що руки та бажання працювати. Через кілька днів завезли каструлі, відра, кілька ящиків пляшок. На складі отримали грушеву есенцію. Там нам і роз’яснили, скільки її потрібно давати на літр води. На цьому, так би мовити, наша наука закінчилася та розпочалися робочі будні.
Важко було спочатку – ні знань, ні навичок. Усе робили вручну. Носили воду з пекарні, бо поблизу не було колодязя. Мили посуд, а увечері розливали виготовлену фруктову воду у тару та закупорювали. Бувало й таке, що працювали до десятої вечора, а на склад здавали лише по 150 – 200 пляшок, – розповідає Марія Гірич.
Згодом побудували новий цех, а старий відвели під склад. На той час вже виготовляли близько 1500 літрів напоїв за добу. Та цього було замало, адже потреби жителів району невпинно зростали. Розбудова турбази та будиночків для відпочинку призвели до появи туристів. Тож кількість споживачів, особливо влітку, значно збільшилася. Перед комбінатом постало питання про розширення приміщення, механізацію виробничих процесів та удосконалення технології виготовлення напоїв.
З чого ж усе розпочалося? Перш за все, поблизу цеху встановили водонапірну башту та проклали водопровідні системи. Придбали та встановили машини для автоматичного розливання води та закупорювання пляшок, також обладнали транспортери для подачі посуду. Це значно прискорило випуск продукції, полегшило працю робітників, яких збільшилось вдвоє. Колектив працівниць став виготовляти 4000 і більше літрів напоїв.
Значно розширився асортимент фруктових вод та підвищилась їх якість. Якщо раніше випускали лише «Грушевий» та «Яблучний» напої, то після прогресивних змін кількість найменувань збільшилась до десяти. Великим попит мали такі напої, як «Полуничний», «Вишневий», «Лимонний» та «Апельсиновий». Окрім цього виготовляли хлібний квас, який мав високі смакові якості та зменшував спрагу у літню пору.
Іншою стала й технологія виробництва: штучні есенції замінили на натуральні соки й настоянки. Завдяки цьому фруктові води стали значно кориснішими та приємнішими на смак.
Колектив неодноразово нагороджували почесними грамотами. У цьому була велика заслуга робітниць Галини Терещук, Єфросинії Зуб, Надії Боярчук, Анастасії Стаднік та інших. У свій час вони власною сумлінною працею заслужили повагу споживачів району, які, звичайно, підтримували місцевого виробника.
Людмила МАКСИМЧУК
Авторка дякує за допомогу у підготовці матеріалу підприємиці, жительці села Світязь, Ользі Романюк.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Всі виробничі процеси виконувалися вручну. Це, звичайно, негативно впливало на продуктивність праці, кількість продукції, не говорячи вже про асортимент та якість, пише Район.Шацьк.
Про те, як запровадили та розвивали виробництво безалкогольних напоїв я дізналася з розповідей очевидців, матеріалів стінгазети підприємства за 1974 рік, а зокрема, розповіді завідувачки цеху Марії Гірич.
– Як сьогодні пам’ятаю той день, коли мені та ще чотирьом дівчатам, працівницям нашого комбінату, сказали: «Ідіть у цех безалкогольних напоїв. Будете фруктову воду робити».
Прийшли, глянули: замість цеху – невеличка кімната, а в ній – ні посуду, ні стола, хіба що руки та бажання працювати. Через кілька днів завезли каструлі, відра, кілька ящиків пляшок. На складі отримали грушеву есенцію. Там нам і роз’яснили, скільки її потрібно давати на літр води. На цьому, так би мовити, наша наука закінчилася та розпочалися робочі будні.
Важко було спочатку – ні знань, ні навичок. Усе робили вручну. Носили воду з пекарні, бо поблизу не було колодязя. Мили посуд, а увечері розливали виготовлену фруктову воду у тару та закупорювали. Бувало й таке, що працювали до десятої вечора, а на склад здавали лише по 150 – 200 пляшок, – розповідає Марія Гірич.
Згодом побудували новий цех, а старий відвели під склад. На той час вже виготовляли близько 1500 літрів напоїв за добу. Та цього було замало, адже потреби жителів району невпинно зростали. Розбудова турбази та будиночків для відпочинку призвели до появи туристів. Тож кількість споживачів, особливо влітку, значно збільшилася. Перед комбінатом постало питання про розширення приміщення, механізацію виробничих процесів та удосконалення технології виготовлення напоїв.
З чого ж усе розпочалося? Перш за все, поблизу цеху встановили водонапірну башту та проклали водопровідні системи. Придбали та встановили машини для автоматичного розливання води та закупорювання пляшок, також обладнали транспортери для подачі посуду. Це значно прискорило випуск продукції, полегшило працю робітників, яких збільшилось вдвоє. Колектив працівниць став виготовляти 4000 і більше літрів напоїв.
Значно розширився асортимент фруктових вод та підвищилась їх якість. Якщо раніше випускали лише «Грушевий» та «Яблучний» напої, то після прогресивних змін кількість найменувань збільшилась до десяти. Великим попит мали такі напої, як «Полуничний», «Вишневий», «Лимонний» та «Апельсиновий». Окрім цього виготовляли хлібний квас, який мав високі смакові якості та зменшував спрагу у літню пору.
Іншою стала й технологія виробництва: штучні есенції замінили на натуральні соки й настоянки. Завдяки цьому фруктові води стали значно кориснішими та приємнішими на смак.
Колектив неодноразово нагороджували почесними грамотами. У цьому була велика заслуга робітниць Галини Терещук, Єфросинії Зуб, Надії Боярчук, Анастасії Стаднік та інших. У свій час вони власною сумлінною працею заслужили повагу споживачів району, які, звичайно, підтримували місцевого виробника.
Людмила МАКСИМЧУК
Авторка дякує за допомогу у підготовці матеріалу підприємиці, жительці села Світязь, Ользі Романюк.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 0
Останні новини
На Волині судили мопедиста, якого впіймали напідпитку за кермом
06 березень, 2021, 20:24
Якою буде погода на Волині у неділю, 7 березня
06 березень, 2021, 20:00
Як у курортному районі Волині виготовляли безалкогольні напої пів сотні років тому
06 березень, 2021, 19:20
Інвестори не хочуть братися за волинське сміття без держгарантій, – Недопад
06 березень, 2021, 18:39
Де беруть органи та чи можна пересадити голову: волинський лікар – про особливості трансплантології
06 березень, 2021, 17:46