Стильний Луцьк. Спецвипуск: Як одягаються депутати Луцької міськради. ФОТО

Увага до публічних людей – річ закономірна. Увага до депутатів – річ не просто закономірна, а й необхідна.

Зазвичай ВолиньPost пише про депутатів та їхню роботу. Цього разу – розповідь про те, як луцькі депутати одягаються.

До уваги читачів – спецвипуск рубрики СТИЛЬНИЙ ЛУЦЬК.

ЧИТАТИ ПРО ГОДИННИКИ ЛУЦЬКИХ ДЕПУТАТІВ

Павло Данильчук, 28 років

Один із наймолодших депутатів Луцької міської ради Павло Данильчук не дотримується строгого дрес-коду. Але намагається одягатися більш-менш відповідно до свого статусу.

«Краваток дуже не люблю. Востаннє одягав, мабуть, роки два тому. У мене є декілька краваток. Але не ношу і все. Відчуваю, що скоро я їх комусь подарую, бо вони мені не потрібні», – розповідає він.

Строгий стиль Павло Данильчук ніколи особливо не любив, але, ставши депутатом, почав частіше так одягатися.

«Дехто каже, що мені личить. Не знаю. Це публічна діяльність, і, як би не хотілося, дрес-код повинен бути», – говорить депутат від «Батьківщини».

«Особисто я люблю одягатися зручно. Якби моя воля, то, можливо, приходив би у поло, джинсах і кедах. Я люблю саме такий стиль», – зізнається він.

За модою не слідкує. Головне – зручність, якість і прийнятна ціна.

«Одяг не скуповую, як деякі модники. Але маю величезну кількість поло. Люблю поло таких брендів як Lacoste, Ben Sherman, Fred Perry. Це моя слабинка», – розповів Павло.

Богдан Шиба, 51 рік

Колишній мер Луцька Богдан Шиба не любить яскравого одягу. Одягає зазвичай однотонні речі. Ділового стилю в одязі дотримується впродовж всього дорослого життя.

«Сам собі прасую штани, сорочки. А вранці одягаю те, що ближче потрапляє під руку. Довго не вибираю», – каже депутат.

Новий одяг купує не часто, бо сам себе не може до цього змусити.

«Приблизно раз у три роки дружина змушує піти й купити відразу все. Краватки як правило купую разом із сорочками. Маю їх десятків зо три. Довіряю себе продавцю. Тому вирішальне слово при купівлі – за продавцем», – говорить він.

На бренди особливої уваги не звертає. Але колись назбирав грошей і придбав собі модний костюм від Вороніна.

«Років 15 тому, коли з’явилася перша крамниця Михайла Вороніна у Львові, зробив собі подарунок. Раз у житті. Назбирав собі трохи грошей, бо це було дуже дорого», – пригадує Шиба.

Найцікавіше – Богдан Шиба ніколи не носив джинсів. Навіть тоді, коли вони були найбільшим «писком моди». І зараз у його гардеробі нема найпопулярнішого у всьому світі одягу.

Андрій Козюра, 34 роки

Луцький депутат і адвокат Андрій Козюра каже, що про одяг багато не думає. Надає перевагу одягу, в якому зручно рухатися, адже веде активний спосіб життя.

«Одягаю переважно вільні брюки і сорочку або джинси й теніску», – каже він.

Тим не менш важливості дрес-коду не заперечує. Особливо, коли людина займає відповідний соціальний статус чи посаду.

«Вважаю, що люди повинні одягатися так, як їм зручно. Не варто робити висновки про людину тільки з того, як вона одягнута», – міркує він.

Андрій Козюра каже, що вже майже два роки не оновлював гардероб. Щоправда, коли цьогоріч був у США, то прикупив декілька речей.

«У Луцьку роблю це рідко. Коли буваю за кордоном, то намагаюся щось придбати», – зізнається обранець.

Одяг обирає за двома критеріями: ціна і якість. Якого бренду річ для Андрія не надто важливо. Якщо купує з дружиною, то завжди цікавиться її думкою.

«Зазвичай за бренд треба дуже дорого переплачувати. Якщо ціна об’єктивна, то не принципово, яка там лейба», – переконаний він.

Олександр Пилипович, 37 років

Депутат і підприємець із ВО «Батьківщина» Олександр Пилипович не надає великого значення купівлі одягу, але каже, що достойно виглядати повинен кожен.

«От зараз я одягнений в костюм від Вороніна», – зізнається депутат Пилипович.

Звечора знає, що буде одягати завтра. Тому вранці із одягом не метушиться, переконує він.

«Мені достатньо одягу, який я маю. У порваних джинсах в міську раду не піду, а от на вечірку – так. Вважаю, що мій вік дозволяє мені так одягатися», – каже він.

При купівлі нового одягу прислухається до думки дружини і доньки.

«Купую в Луцьку, іноді за кордоном. До брендів байдужий. Versace не купую, бо дуже дорого», – говорить Олександр Пилипович.

Микола Дендіберін, 62 роки

Цей депутат називає себе наймоднішим серед усіх луцьких обранців. Власне з таким твердженням погоджуються його колеги. Екстравагантний Микола Дендіберін – поза конкуренцією.

Свій голубий костюм придбав у Іспанії. На костюмі – значок іспанського футбольного клубу «Барселона». Як відомо, він – великий шанувальник футболу, тренує дітей.

А оскільки 15 років пропрацював спортивним журналістом у Москві, то мусив завжди виглядати гарно. Адже доводилося бачитися і з Лужковим, Путіним, російськими губернаторами.

«У меня просто очень хороший вкус. Одеваюсь я по журналам моды. По французким, итальянским, испанским. То, что мне идет, я одеваю, что не идет – не одеваю», – говорить він.

Одяг зазвичай йому привозять з Європи, каже Дендіберін. Якого бренду річ не важливо, головне – оригінальність. Любить темно-голубий і помаранчевий кольори.

Микола Дендіберін розповідає: має вісім костюмів, 40 галстуків і 20 сорочок. А його славнозвісний помаранчевий костюм, у якому часом з’являється у міськраді, привезений з Італії.

Тим не менш, найчастіше Дендіберін одягається по-спортивному.

Олег Чернецький, 46 років

Луцький бізнесмен і депутат Луцької міськради Олег Чернецький каже, що усюди повинен бути свій дрес-код. Тому на роботі й у міськраді він з’являється відповідно вбраний.

Має зараз добрий десяток костюмів. Каже, що цього якраз достатньо. Оновлює костюми раз у два-три роки.

«У мене є кілька слабкостей: взуття, шорти і футболки. У мене є 300-400 футболок і приблизно 150 туфлів», – зізнається свободівець.

Улюблених брендів не має. Переконує, що речі обирає «очима і серцем». Ну, і, звісно, зважає на якість.

Одяг і взуття купує переважно за кордоном. І не тому, що це круто, а тому, що його приваблюють великі знижки.

«Якщо костюм коштує 500 або 1000 доларів, то я купую його за 300. Але я шукаю, де можна придбати річ за знижкою. Ось з’являється якась модель весною, а я через два-три місяці їх купую», – тішиться депутат.

Олега Чернецького можна побачити також у рваних джинсах і молодіжній футболці, але тільки поза роботою, наголошує депутат.

Тетяна Дементьєва, 61 рік

Регіоналка Тетяна Дементьєва обирає свій одяг за принципом ділового стилю з самої молодості. Завжди намагається приходити у міську раду або в костюмі, або у платті. Одягу має дуже багато.

«Нещодавно робила ревізію у шафі. Дуже багато речей, які я не ношу. Наскладала дві великі торби. Повільно прощаюся з цими речами. Шкода. Але сьогодні воно вже не в моді. Взуття теж маю багато. Люблю замшеве», – розповідає депутатка.

Як і кожна жінка, любить гарно одягатися, тому за модою намагається слідкувати. Надає перевагу речам із натуральних тканин.

Віталій Кварцяний, 60 років

Головний тренер і президент футбольного клубу «Волинь» Віталій Кварцяний зазвичай одягається у спортивний одяг. Класичний дрес-код не для нього.

«Жінка купує мені такі речі, які мають такий вже більш молодіжний стиль. Вона часто ходить по магазинах. Знає, що я люблю щось таке під шию. Мені зручно у спортивному. Та й костюми просто нема куди одягати. Оце тільки на сесію міської ради», – розповідає тренер.

Спортивних костюмів, звісно, має дуже багато. Улюблений спортивний бренд – Adidas. Тим паче, що саме ця фірма одягає футбольний клуб.

«Іноді я щось як одягну, то жінка каже, що воно «ни к селу, ни к городу». Давай переодягайся», – зізнається Кварцяний.

«Краваток не люблю з дитинства. Як починав працювати тренером, то часто одягав костюм, бо хотів виглядати солідніше. А зараз навпаки хочеться бути вільнішим. Мені подобається, як люди вміють підбирати костюм, сорочку, галстук. У мене це не виходить. І не вистачає терпіння», – розповідає він.

Одяг Віталій Кварцяний купує в Україні. Каже, що є де і є що купувати. Але зізнається: часто його впізнають у магазинах, а це йому не дуже подобається.

«Взагалі я намагаюся забувати про це. Але коли часто підходять незнайомі люди, то стає трошки незручно. Хочеться, щоб ніхто не бачив», – розповів тренер «Волині».

Володимир Никитюк, 55 років

Бізнесмен і депутат від «Батьківщини» Володимир Никитюк – один із тих, хто не дотримується традиційного дрес-коду. Каже, що з молодості його смаки практично не змінилися.

«Одяг у прийнятті рішень на сесії міської ради ролі не грає. Головне – мати авторитет серед депутатів і громади», – переконаний він.

Має з десяток різних джинсів. Але у рваних ходити не буде. Каже, що це не відповідає його віку.

«А клоуном я не хочу бути», – наголошує депутат.

Одяг купує сам. Поповнює гардероб зазвичай за кордоном. За знижками не слідкує. Каже, що цим переймаються тільки ті, кому нічого робити.

«Колись здуру купив кофту за 1500 доларів. Був в Америці. Гуляв по Мангеттену. Заблукав і зайшов у магазин. Побачив гарну голубу кофту із шотландської шерсті. Не помітив одного нуля. Думав, що вона коштує 150 доларів. На касі не було куди діватися – мусив купувати. 1500 доларів за кофту – страх Божий!» – ділиться спогадами Володимир Никитюк.

Взуття купує п’ять-сім пар одразу, якщо потрапляє у гарний магазин, і все подобається. А от якого бренду речі для нього не важливо.

Олександр Пиза, 48 років

Оскільки 20 років пропрацював у банку, то до ділового стилю Олександр Пиза звик. Поза роботою любить одягатися вільно, подобається стиль «кежуал».

«До речі, наші люди не дуже тямлять у моді. Особливо багато дівчат не мають смаку», – говорить він.

За словами Олександра Пизи, він любить закохуватися у ті речі, які купує. Каже: краще купувати рідше, але без сумнівів.

«Якщо я сумніваюся купувати чи ні, то може бути одна причина – ціна», – додає депутат.

«Є у мене піджак Giorgio Armani, який я купив на базарі в Лондоні 20 років тому. І я ще в нього влажу. Цікавий такий, оригінальний. Його вкрали якісь цигани, і я купив його за 100 фунтів», – пригадує Пиза.

Виглядати старомодно не хоче. Тільки от сучасні чоловічі штани із матнею ніколи б не одягнув.

«Не можна дати собі засохнути, треба триматися в тренді», – каже Олександр Пиза.

Сергій Григоренко, 34 роки

Очільник міського осередку «Батьківщини» каже, що дотримуватися ділового стилю в одязі його зобов’язує робота і партійна діяльність. Тому одягається він здебільшого офіційно.

«Легше одягатися у джинси і футболки, але дозволити собі цього я не можу. Мушу виглядати презентабельно», – каже він.

Одяг купує найчастіше в торговому центрі «Ювант». Робить це нечасто, але каже, що одягу в гардеробі достатньо.

Щодо взуття, то для Григоренка головне, щоб подобалося і було зручно.

«Дуже-дуже дорогу річ собі не дозволю. Якщо це буде відносно дорога річ, але страшенно мені сподобається, тоді придбаю», – розповів обранець громади.

Сергій Сівак, 47 років

Лікар зі «Свободи» Сергій Сівак переконаний: одяг – не найголовніше у житті, тому не варто приділяти йому багато уваги. Але бути акуратно вдягнутим важливо, наголошує депутат.

При виборі вбрання виходить із позицій економічного націоналізму. Намагається купувати одяг вітчизняного виробництва. Має костюм Львівської швейної фабрики. Раніше із задоволення купував сорочки Володимир-Волинської швейної фабрики. Але зазвичай купує речі на луцькій «Варшавці».

«Гардероб повинен бути скромний, вишуканий. І не із загального конвеєра. Вважаю, що одяг не повинен кричати. У всякому разі не червоного кольору», – переконаний свободівець.

Але коли має можливість одягатися не надто офіційно, то так і робить, бо є прихильником вільного стилю.

Андрій Осіпов, 36 років

Луцький адвокат і депутат Луцькради Андрій Осіпов цілком погоджується із класиком Антоном Чеховим, мовляв, у людини все повинне бути прекрасним: і одяг, і душа, і обличчя. Тому до вибору одягу ставиться відповідально.

«Тим паче я є професійним юристом. А для юриста важливим є не лише сам одяг, а і його якісь та стиль. Моя професія вимагає певного консерватизму у виборі одягу», – розповідає Осіпов.

Андрій Осіпов навіть якось виявив, що у нього до певного часу навіть не було пристойного спортивного костюма. Поза роботою намагається змінювати стиль на «кежуал», дуже любить джинси і футболки.

«Дружина має дуже гарний смак. Якщо їй не сподобається, то й не купуватиму річ», – каже він.

При виборі одягу не треба гнатися за модою, а оцінювати розмір кишені, вважає Осіпов.

«Особисто мені до кишені окремі костюми таких марок, як Михаил Воронин, Pierre Cardin, деякі костюми, які пропонує мережа магазинів «Ягуар». Цінова політика: від ста доларів і до восьми-дев'яти тисяч гривень. Це я можу собі дозволити. Але не дорожче, я не є олігархом», – переконаний він.

Взуття передусім повинне бути зручним. Бо страждати на догоду моді, каже Осіпов, він не звик.

Наталія Бунда, 26 років

Як і кожна жінка, Наталія Бунда любить гарно виглядати. На роботу одягає найчастіше сукні та костюми, взуття на підборах. Поза роботою одягається простіше і зручніше, і без каблуків.

«Не люблю і майже не ношу джинсів. У мене є одні-єдині джинси. Трішечки рвані. Люблю їх. Загалом влітку дуже люблю білий одяг. Подобаються світлі тони. Мені дуже зручно у шортах, вільних брюках», – розповідає депутатка.

Начальниця міського управління туризму та промоції Наталія Бунда часом піднімає собі настрій купівлею одягу чи взуття. Намагається оновлювати гардероб під час поїздок за кордон. Каже, любить купувати речі у Польщі.

«Це і недорого, і якісно. І можна купити такі речі, яких нема в Україні. Та ще й часто бувають хороші знижки. У Луцьку чомусь надто дорого. Навіть порівнюючи з Рівним, Тернополем і Львовом», – каже вона.


Текст – Ірина КАЧАН
Фото – Олександр КОТИС
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!