Це тільки збоку змагання – красива картинка, – 19-річний спортсмен з Волині

Серед багатограння видів фізичної активності взимку увага справжніх шанувальників спортивних двоборств прикута до біатлону та лижних гонок. Однак мало хто знає, що Камінь-Каширщина теж має ким гордитися. Мова йде про кандидата у майстри спорту, члена збірної України з лижного спорту та біатлону 19-річного Назара Шевчика із села Підбороччя.

Історію хлопця розповіли на сайті інтернет-видання "Полісся".

У шкільні роки хлопець грав на любительському рівні у настільний теніс, навіть їздив на змагання в Луцьк. А коли з травмою руки потрапив на реабілітацію в Карпати, отримав пропозицію займатися лижним спортом. Спочатку тренувався у складі резервної команди лижників, а через рік виступив на чемпіонаті України, зайняв 5 місце і став членом основної команди. З того часу його життя нерозривно пов’язане із лижами, тренувальними зборами і снігом, якого останні кілька років так не вистачало українцям.

Назар – лижник-біатлоніст, тож на ньому подвійна відповідальність. Але, попри всі труднощі, надавати перевагу якомусь одному виду спорту хлопець поки що не поспішає: обидва нерозривно взаємопов’язані, а стрільба з дрібнокаліберної гвинтівки вносить в процес лижних перегонів певне різноманіття.

Крім того, зауважує спортсмен, в біатлоні перед рубежем збавляєш темп, тож організм і сили за цей відрізок часу дещо відновлюються. Водночас тут можуть бути «заховані» свої сюрпризи. Наприклад, штрафні кола за нерозкриті мішені. Та й одна ціль розміром з десять копійок чого тільки варта. Це тільки збоку змагання – красива, інтригуюча картинка, для атлетів – це шлях компромісів і перемог над собою, бо, як відомо, спортивна фортуна досить примхлива.

– У лижному спорті треба вміти терпіти. Це дуже тяжкий вид, найперше – через високі пульсові зони. Наприклад, ти сидиш із пульсом 60 ударів за хвилину, а біжиш із 160-190. Дається взнаки й акліматизація, зміни атмосферного тиску. Тому успіх у гонці залежить не тільки від старання, але й від самопочуття спортсмена, його досвіду та інвентарю. Якщо погані лижі, то й сильний супротивник має мало шансів показати гарний результат, – ділиться досвідом і знаннями лижник. – Взагалі, спорт – це завжди здорова конкуренція, яка не переходить на особистості. Ми готові до випробувань і знаємо, що потрібно постійно ставати кращими. Я ж сприймаю це як шанс досягнути чогось у житті.



На перший погляд, лижі – це сезонний спорт, але працювати над собою потрібно протягом усього року. Так, розповідає Назар, літом лижники «накатують» на ролерах до 50 кілометрів вдень, бігають кроси, займаються в залі, їздять на тренувальні збори за кордон. Зокрема, в Болгарію. Натомість взимку силова і технічна підготовка займає менше часу, бо є можливість більше попрацювати «вживу». Для цього ідеально підходять Карпати. Словом, увесь час на маргінесі між домом і тренуваннями, і лише вкінці березня – невелика відпустка.

Назар Шевчик у професійному спорті тільки з 2018 року, але уже має певні здобутки й визначився з амбіціями. Його ціль – золото на Паралімпійських іграх, стратегія на майбутнє – активна робота задля перемоги на етапах кубка світу і відкриття ліцензії на паралімпіаду.

Наразі у скарбничці досягнень – дві бронзові медалі чемпіонату України з лижних перегонів та біатлону серед спортсменів з ураженнями опорно-рухового апарату та вадами зору 2020 року та одна бронза, здобута у цьому році. Власне на лижних гонках, що нещодавно пройшли на Львівщині, Назар був за кілька кроків від другого та третього призових місць, проте обставини дещо завадили втіленню його плану.

– На гонці я намагався відразу стати за лідерами і скоротити відстань на підйомі. Пробував наздогнати другого лижника, але вже не було для цього часу і об’єктивно не вистачало відстані, аби перебудуватися. Поборотися за срібло було б дуже тяжко, – аналізує пройдені «бронзові» 1,6 кілометра. – На 10-кілометровій гонці я планував працювати за лідером по всіх колах, але на крутому повороті впав і поламав палку перед двома підйомами. У результаті втратив багато часу і прийшов до фінішу четвертим.

На біатлоні Назарові Шевчику пощастило дещо менше: у спринті на 6 кілометрів хлопець фінішував п’ятим. Все ж, зауважимо, у своїх гонках він показав найкращі результати серед волинських лижників, а в загальному заліку область посіла 1 місце серед спортсменів з ураженнями опорно-рухового апарату. Додамо також, що протягом усіх днів чемпіонату погода всіляко випробовувала спортсменів, а гонка на 12,5 кілометра взагалі не відбулася – задощило.

Іванна ВЕЛИЧКО.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!