Історія луцьких візників: скільки коштувало проїхатись на «таксі» 100 років тому

Вдалося знайти рідкісну книгу «Луцьк у світлі цифр і фактів на 1926 рік», до видання якої долучилися президент міста Болеслав Зелінський та керівник статистичного відділу магістрату Павло Скоробогатов. У книзі можна знайти дуже багато цікавого з життя та історії міста, наприклад, про луцьких візників.

Про це пише на сторінці у фейсбуці Віктор Літевчук, - інформує Район.Історія.

Станом на 1926 рік у місті працювало 29 візників, переважна більшість яких були євреями, за виключенням напевно таких імен як Поромов Дмитро, Ярощук Прохор, та можливо Демінський Даніель. Для декого це був сімейний бізнес, з родинини Баран працювало 4 візника: Давид, Шльома, Шепа і Янкель.

У 1925 році було чотири місця стоянки візників: на Тринітарській площі, на вул. Кармелітській та Інженерській, та на Красному, біля перехрестя вул. Косцюшка (Ковельська) та Шевченка. В середньому проїзд містом з 6 ранку до 23 год коштував 1 злотий 50 грошей. Наприклад, від пивзаводу Шнайдера на Красному до вокзалу – 2,50 зл. Година їзди вартувала 3,75, у нічний час, звичайно трохи дорожче. Священникам і лікарям, що їхали до хворого – 50 % знижка.

Заборонялося однокінним транспортом перевозити понад троє людей, а двокінним понад п'ять. Загублені у візку речі, візник зобов’язаний був негайно віднести в магістрат. Всі скарги і зауваження пасажирів на роботу візників записувалися у книгу скарг, що знаходилася у магістраті. Візники, які брали з пасажира вищу ціну на проїзд, ніж встановлена, притягувалися до кримінальної відповідальності. Для «таксистів» видавалися спеціальні жетони, які засвідчували легітимність перевізника.

На фото – луцькі візники 1916 року і жетон візника 1938 року.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!