Капітан далекого плавання з Волині розповів про напад піратів, нелегалів та теракт

Уродженець Старої Вижівки Юрій Осіїк більше двох десятків років ходить у море. Він – капітан далекого плавання, спеціаліст у галузі судноводіння.

Свого часу волинянин закінчив Київську державну академію водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Набув морського досвіду, але романтика подорожей не покидає його й досі, - пише ВІСНИК і Ко.

Мавпеня на кораблі

Юрію Івановичу вдалося побувати у 65 країнах на багатьох континентах, у найвіддаленіших куточках світу. Сенегал, острови Зеленого мису, Куба, Амазонка, Нігерія… Ходить на суднах, що спеціалізуються на перевезенні великогабаритних та нестандартних вантажів, зокрема, під прапором такої країни як Антігуа і Барбуда. По десять місяців не буває вдома, а найдовший його рейс тривав 13,5 місяця!

– Коли я прийшов на судно «Намібія», воно вже експлуатувалося 30 років, але ще було нічогеньке, навіть з басейном. Після пропозиції укласти контракт «пробили» по Інтернету його власників. «Куди ти їдеш? Там господарі негри!» – застерігали знайомі. Але капітан заспокоїв, мовляв, усе буде гаразд, бо набрали надійну команду з тих, з ким уже ходили в море. Відпрацювали шість місяців: вантажились на Амазонці, перевозили з Бразилії червоне дерево. Набачились усілякого, навіть як браконьєри полюють на крокодилів та підсмажують їхнє м’ясо на обід. Уявіть село на 200 жителів, а в ньому – і школа, і басейн, і лісопильня, де розробляють ліс. Там ми навіть купили мавпеня на судно, щоправда скоро його довелося відправити на берег.

Нелегали переїжджають на якорях

Серед небезпек, які очікують моряків, особливу становлять пірати та нелегали. З ними доводилося стикатися і Юрію Осіїку.

– Пам’ятаю, як біля Джакарти о другій годині ночі з одним із матросів раптом побачили на вахті, як прямісінько нам в ніс мчить катер. Поки я посилав команді сигнал небезпеки, матрос, як це не кумедно, з цікавості побіг дивитися на піратів. Однак захопити судно їм не вдалося: дуже високі борти не дозволили за допомогою бамбукових палиць з гаками піднятися на палубу.

2006 рік, Нігерія. Помічник капітана Юрій Осіїк вирішив перевірити перо керма у кормовій частині біля гвинта і побачив, що на приварені скоби натягнута сітка, а на ній – нелегали із запасами продуктів.

– Подібну картину довелося спостерігати і в Намібії, – проводить паралель пан Юрій. – Але там усе закінчилося трагічніше: одного нелегала змило хвилею, а двох депортували, і все це за рахунок судновласника, якому ще й довелося сплатити 100 тисяч доларів штрафу.

На суднах п’ять поверхів зверху і чотири знизу

– Цікаво прогулятися європейським містом, – розмірковує Юрій Осіїк, – поспілкуватися з неймовірно привітними та добрими бразильцями. Дивувалися, як рис, який завантажили за три дні, в Індії розвантажують тридцять. А у Норвегії лише один працівник на причалі зустрічає та обслуговує судна, решта – справа техніки… А ще є кораблі завдовжки 226 метрів та завширшки 32, у яких п’ять поверхів зверху і чотири знизу (на одному з них мені доводилось ходити в море), та крани, здатні підняти 80 тонн вантажу.

Однак того, з чим стикнувся Юрій 12 жовтня 2000 року, не побажаєш навіть ворогові.

– Ми стояли на якорі в Адені (Ємен), – згадує він. – За декілька кілометрів помітили американського есмінця «Коул», що зупинився на дозаправку. Ні для кого не було секретом, що на його борту ядерна зброя. Через деякий час до есмінця став стрімко наближається катер, як з’ясувалося пізніше, начинений вибухівкою, і протаранив його. У результаті теракту загинули 17 моряків ВМФ США, 39 були поранені. За якусь мить закрили порт, а поруч з місцем трагедії піднялися на поверхню кілька підводних човнів, очевидно, теж американських.

Наталія ЛЕГКА
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!