«Людей вивозили і ніхто їм не казав, що вони туди не вернуться ніколи»: спогади ліквідатора аварії на ЧАЕС

У квітні 1986 року, після вибуху четвертого енергоблока Чорнобильської атомної електростанції, 21-річний Василь Гутий вчився у школі міліції. 26 квітня його та інших курсантів підняли по тривозі, посадили в автобуси і повезли.

Суспільному чоловік розповів про декілька найстрашніших днів у його житті.

За два дні із зони вибуху ядерного реактора евакуювали майже 15 тисяч місцевих жителів, каже Василь Гутий.

"Щоб не було паніки – людям не казали. Людей вивозили і ніхто їм не казав, що вони вже туди не вернуться ніколи", - розповідає чоловік.

Службу чоловік ніс за кілометр від реактора. Він та колеги працювали без захисту, дозиметрів ні в кого набуло.

"Нас не переодягали. Ми як приїхали, так і були в міліцейській формі", - розповів ліквідатор.

В його медичній книжці, говорить чоловік, є запис: зона опромінення 26 берів – це доза ураження рентгенівськими променями. "Нас було з Луцька 6 чи 7, були ми по різних ротах. Трьох не має вже – хлопці повмирали", - каже Василь Гутий.

Після подій у Чорнобилі чоловік працював у правоохоронних органах. Нині вже на пенсії, живе у Луцьку разом із рідними. Щороку в День ліквідатора аварії на ЧАЕС та на річницю трагедії приходить до пам’ятного знаку "Жертвам Чорнобиля" в обласному центрі.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: У Луцьку вшанували ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС. ФОТО



Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!