Історик з Бельгії розшукує родичів волинянина, який зник безвісти у роки Другої світої війни

Адріан Поль займається ідентифікацією могил невідомих солдатів і пошуками зниклих поховань.

тож він шукає родину Прокопа Тарасюка з села Поворськ, що на Волині, - пише видання Monitor Wołyński.

Адріанові Полю вдалося довідатися, що Прокіп Тарасюк (латиницею у віднайдених документах його ім’я записане як Prokop, тобто Прокоп) народився 20 липня 1912 р. у Поворську (нині Ковельський район Волинської області) в сім’ї Олександра і Єфросинії (дівоче прізвище Беленець).

9 червня 1937 р. у пошуках кращого життя Прокіп Тарасюк вирушив у світ, згодом поселився в Аргентині.

17 жовтня 1941 р. у Консульстві Польщі в Буенос-Айресі він записався добровольцем до Війська Польського. На початку 1942 р. був уже в Англії. 4 січня 1942 р. розпочав службу в 16-й танковій бригаді Польських збройних сил у Великобританії, зокрема в 65-му танковому батальйоні.

Особова справа військовослужбовця, яку знайшов Адріан Поль, містить таку інформацію: «Віра: православна. Рідна мова: українська. Національність: польська». Ми можемо лише припускати, чи в графі «Національність» йшлося про громадянство, чи Тарасюк був українцем, який назвався поляком, щоб потрапити до Війська Польського, чи все ж був поляком.

Згідно з документами, він не був одруженим. У графі «Професія» подано: «Помічник токаря» (інша версія – столяр). Мав початкову освіту. У графі «Військова підготовка» вписана категорія A (тобто придатний до військової служби), хоча раніше він не служив.

14 березня 1942 р. Тарасюка перевели до 66-го танкового батальйону, який 13 серпня 1942 р. переформували у 2-й танковий полк, який увійшов до складу 1-ї польської танкової дивізії генерала Мачка.

Після проходження відповідних навчань і курсів Тарасюк став баштовим стрільцем. Разом з усією дивізією на початку серпня 1944 р. прибув до Нормандії і 8 серпня 1944 р. у складі 2-ї танкової роти потрапив у зону бойових дій поблизу Сент-Еньян-де-Краменій в окрузі Кан.

2-й танковий полк пройшов тоді бойове хрещення, зазнаючи великих людських втрат. У бою було знищено також багато танків. 8 серпня 1944 р. Прокопа Тарасюка офіційно визнали безвісти зниклим. Того дня пропали або згоріли у власних танках багато солдатів 2-ї роти. Одним із них був командир роти, поручик Зигфрид Завальський, який нині спочиває на Польському воєнному кладовищі в муніципалітеті Гренвіль-Ланганнрі. Прокіп Тарасюк досі вважається зниклим безвісти. 25 вересня 1944 р. його викреслили з переліку солдатів полку. Його могилу так і не знайшли. Можливо, він спочиває в одному з 27 поховань невідомих солдатів, яких увіковічує меморіальна дошка, встановлена на цвинтарі.

Відомо, що Прокіп Тарасюк мав брата. Його звали Павло і він жив у Поворську. У 2000 р. до Тадеуша Вєльогурського, останнього командира 2-ї роти, звернулися родичі Прокопа Тарасюка з проханням подати назву кладовища, на якому він спочиває. На жаль, до сьогодні не вдалося знайти його могилу. Не збереглися теж контакти родичів. Їх шукав, зокрема й через зв’язки з поляками з Луцька, уже покійний Чеслав Шевчик. Чи знайшов, невідомо.

«Прошу родичів відгукнутися. Прокіп Тарасюк є частиною проєкту, який має на меті спробу віднайти місце його поховання. У цьому можуть допомогти родичі. Можливо, інформація, якою вони володіють, проллє нове світло на пошуки могили солдата», – пише Адріан Поль.

Родичів Прокопа Тарасюка просять зв’язатися з редакцією «Волинського монітора»: [email protected] або +380962780822.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!