Сім'я волинян біля власного будинку створила трояндовий рай

У селі Мала Глуша сім’я Колядюків створила на власному подвір'ї розарій. Щодня клопочеться біля троянд господиня дому Наталія Володимирівна.

А ось ідея та сам процес плекання трояндової плантації у майже десять соток належить трьом синам цієї жінки, також ще й донечка, повідомляє Любешівська районна газета "Нове життя".

Буквально ще місяць тому кожен, хто ступав на обійстя Колядюків, у захопленні затамовував подих – потрапляв же у справжнє трояндове королівство. Бо ж, погодьтеся, побачити, як квітує відразу до десяти соток цих шикарних квітів, - то неабияка насолода.

Нині, звісно, осінь внесла свої корективи – більшість рослин відцвіла, та й їхня кількість загалом зменшилася, адже вони уже пускають коріння на грядках нових власників. Але таки неймовірне відчуття огортає єство від споглядання на плантацію, з якої тягнуться до сонця сотні, а то й тисячі трояндових рослин.

На одній відведеній площі стеляться по землі щеплені пагінці, розбиті на рівненькі рядочки, біля яких стоять вказівники із назвами сортів. Поряд поважно примостилися вже дорослі кущі, на яких деінде ще визирають голівки різнокольорових бутонів. А на початку цієї плантації лежить гора обрізаного гілля рослин – це обов'язковий атрибут, коли троянду викопують для пересаджування.

Важко навіть уявити, скільки-то сили доводиться докладати, аби дати лад всьому цьому трояндовому господарству. При цьому ж у селі й без того роботи вистачає. Адже треба городину посадити, під картоплю, моркву, інші культури площі відвести, та й худобу доглядіти. Однак із усім цим легко справляється Наталія Колядюк разом зі своїм чоловіком та дітьми. Хоча ще ж і на роботі обоє з подружжя трудиться. Тож часу на домашні справи ще меншає. Але, незважаючи на цей шалений ритм, коловорот справ, Наталія Володимирівна ні крапельки не шкодує, що зайнялися вони розведенням троянд.

А розпочалося все два роки тому. Троє синів жінки вже давненько їздять на сезонні заробітки в сусідню Польщу. Трудяться там три з половиною роки на підприємстві, яке спеціалізується саме на трояндах. Там за рік вирощують по 200 тисяч цих квітів. Самі ж хлопці за місяць прищеплюють до вісімдесяти тисяч кущів. Як мовиться, добре вже набили руку на цій справі. Тож якось і запропонували матері спробувати вирощувати троянди в себе вдома, тобто у Малій Глуші. Знаючи їхню непосидючу вдачу, те, що із самого малечку вони не цуралися будь-якої роботи, жінка погодилася.

Тож у листопаді 2018 року привезли в Україну малесенькі прутики, як називається у Польщі, «дикої кладки».

«Так вони у нас росли до весни, а влітку, в кінці липня-на початку серпня, ми провели щеплення. Для цього робиться Т-подібний надріз, закладається брунька, привезена з Польщі, тих сортів, які добре у нас адаптуються. Це дуже важливий і клопіткий процес, бо ж головне – аби щепа взялася. Тож із привезених чотирьох тисяч пагінців десь орієнтовно виросло 3700. Після щеплення прийнялося до трьох тисяч», - веде арифметику і розповідає нюанси вирощування троянд Дмитро Колядюк.

Відразу видно, що він уже майстер у цій справі, добре, як кажуть, набив руку. Тож, присівши біля кущиків, детально розповідає, що при догляді найголовніше. А це, за його словами, - сформувати кущ. Адже після щеплення наступного року над тою брунькою все слід обов’язково зрізати.

«Тоді вся сила йде в бруньку. Також треба формувати пагінець, відбивати дикі. Та й важливо не дати троянді розцвісти у травні-липні. Бо головне – аби сформувався кущ, а не квітка», - професійно розповідає Дмитро. І ще зазначає, що всіма цими процесами у них займалася саме мама. Адже сини посадили, прищепили та знову поїхали на заробітки. Діма зізнається, спочатку переживали з братами, чи ж ненька впорається з таким нелегким і досі невідомим їй заняттям. Але вона все зробила на найвищу оцінку. Не лише сапала, полола, а й вчасно обривала зайві пагони та квітконоси. І тепер, каже Наталія Володимирівна, вона вже із заплющеними очима знає, де які сорти посаджені, чим вони особливі.

Зізнатися, що було важко? Це влітку, коли надворі до плюс тридцяти, а то й вище, а доводилося в штанях, светрі, гумових чоботах полоти цю всю площу. Бо ж троянди колючі, так просто до них не підступиш», – ділиться Наталія Колядюк.

За такі старання жінки квіти їй віддячили – виросли ошатними. То ж і не дивно, що слава про малоглушанський трояндовий рай рознеслася околицями та й далеко за межі нашої області. У результаті троянди польських сортів, адаптовані до умов Полісся, набувають усе більшої популярності. Таким чином у Колядюків уже розкупили більше півтори тисячі кущів.

«То односельці беруть, то з Рожища, Рівненщини та навіть Львівщини замовляли. Люди дізнаються з інтернету, один одному розповідають. Так і з’являються покупці», - розповідає господиня. А син Дмитро із неприхованим задоволенням додає: «Нарешті наші батьки зрозуміли, що в селі можна садити і мати прибуток не лише із картоплі». А вона, бульба, цьогоріч у Колядюків неабияк викисла. Тож кілька соток троянд дали більшу віддачу, аніж більш як пів гектара картоплі.

Саме тому ця працелюбна сім’я не збирається обмежуватися цими площами троянд, а збирається їх розширювати. «Раніше боялася, а тепер сама кажу синам, щоб ще привозили щепи», посміхаючись каже Наталія Володимирівна.

До речі, такий трояндовий рай у Малій Глуші є не лише в Колядюків. Разом із цими хлопцями на сезонні заробітки їздить їхній троюрідний брат Андрій Корінчук. Таким чином він теж розпочав власну трояндову справу. І тепер у цієї сім’ї під королеву квітів також відведено кілька соток городу біля хати.

А ось у Колядюки, окрім троянд, ще вирішили займатися іншими рослинами. Так, біля дому відвели чималу грядку лохині (польській борувці). А на квітнику поважно примостилися кущі рододендронів. Їх тут уже є дев'ять сортів. Ці квіти особливо полюбляє старший син, він і займається їхнім розведенням.

Що ж до догляду за трояндами, то Наталія Колядюк зізнається: великого секрету немає. Багато підживки не додає, так, інколи можна трохи посипати міндобрива. Від різних шкідників купують звичайні препарати, які є в спеціалізованих магазинах. Тобто все загальновідоме. І все ж, мабуть, є маленький секретик того, що троянди так вподобали саме обійстя Колядюків. А ховається він у немовній любові всього цього сімейства до прекрасного, у їхній щирості, відкритості та гостинності. Недаремно ж кажуть, що квіти відчувають добрих людей, тож і віддячують їм пишним цвітінням.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!