Усі подробиці кривавої аварії на Волині з вуст постраждалих

Учасники аварії за участю двох пасажирських автобусів, що трапилася на Волині, розповіли, як все відбувалося.

Винуватцем ДТП, на їхню думку, став водій-болгарин, який виїхав на зустрічну смугу, ‒ пише видання Факти і коментарі.

Нагадаємо, ДТП трапилася о 07:26 на 90-му кілометрі траси Доманове ‒ Ковель ‒ Чернівці ‒ Тереблече, за 8 кілометрів від Ковеля. У цьому місці дорога пряма, рівна, видимість добра. У задовільному стані і дорожнє полотно.

«Я прокинувся від удару…»

«Я виїжджав з Луцька о 6:00, ‒ розповідає Віктор Грицак, водій автобуса, який цього дня попрямував за маршрутом «Луцьк ‒ пансіонат« Шацькі озера ». ‒ А Віктор Мандзюк, який керував автобусом, що їхав в Гряду, ‒ в 6:15. Приїхавши в Ковель, я висадив людей, подивився в дзеркало, але Віктора поруч не було. Відразу захвилювався, їхав він слідом за мною і мав приїхати через дві-три хвилини. Коли вже виїхав за місто, колеги подзвонили: «На дорозі аварія страшна. Зіткнулися два автобуси ‒ «Сетра» та «Еталон».

У «Сетра» перебували учасники дитячого танцювального колективу з Мінська, що прямували на відпочинок до Болгарії: 40 дітей, 8 дорослих, які їх супроводжували, і два водії-болгарина. Виїхали з Мінська 10 липня ввечері, вранці перетнули кордон. Після проходження митниці в салоні автобуса всі спали.

«Я прокинувся від удару, ‒ розповідає Максим Колеченко, один з неповнолітніх пасажирів «Сетри». ‒ В автобусі ‒ крик. Тільки коли вибрався з салону, зрозумів, що ми потрапили в аварію».

«Сетра» з незрозумілих причин вийшла на зустрічну смугу, її водій чи то заснув, чи то з ним щось трапилося, ‒ каже Валентин Цибульський, ще один шофер із Луцька. ‒ При ударі рейсовий автобус розвернуло, і він став поперек дороги. А «Сетра» як йшла, так і поїхала через зустрічну в кущі на протилежному боці».

У результаті зіткнення загинув водій туристичного автобуса Митко Колєв і 13-річний школяр Петро Грибанов з Мінська, який сидів на одному з перших місць. Другий водій отримав важкі поранення і зараз перебуває в реанімації Ковельської центральної райлікарні.

«Відкриваю двері автобуса, а звідти виходить молода людина з... відірваним вухом..»

«Пасажири кричали, двері відкрили вручну, ‒ згадує Людмила Нехайчик, яка супроводжувала дітей. ‒ Я обробляла рани школярам перекисом водню».

Пасажири, що знаходилися в «Еталоні», постраждали більше. 17-тонна «Сетра» зімʼяла рейсовий автобус, який менший майже в два з половиною рази, як консервну банку. Загинули шестеро людей, решта (в салоні було 15 пасажирів і водій) отримали травми різного ступеню важкості.

«Я виїжджав з Луцька о 6:25, ‒ продовжує Валентин Цибульський. ‒ У всіх рейсових автобусів графіки такі, що ми наздоганяємо один одного. Переді мною раптом стали зупинятися машини. Я теж пригальмував. Дивлюся ‒ наш автобус поперек дороги розвернуло. Швидко побіг до нього, а навколо стоїть просто мертва тиша, ніхто не підходить до місця катастрофи, всі бояться. Кинувся до водія ‒ він весь закривавлений, затиснутий на своєму місці. Я став тягнути його, намагаючись витягнути. Тут якісь мужики підійшли. Кажу: «Допомагайте, треба людей рятувати». Відкриваю двері автобуса, а звідти виходить молода людина з... відірваним вухом. В салон заглянув ‒ лежать жінки одна на іншій. Ми стали їх виносити, класти на траву на узбіччі. Тут і «швидкі» приспіли...»

«Мене врятувало те, що на сидінні я сиділа з ногами…»

З Луцької автостанції №1 в ранкові години в напрямку Шацьких озер автобуси йдуть один за другим. Графік розроблений так, щоб охочі відпочити прибули до місця призначення в першій половині дня і мали час на розміщення. На літо, щоб уникнути завантаженості, пускають додаткові рейси. Саме таким був «Луцьк ‒ Гряда» з відправленням о 6:15. На цей автобус 11 липня в касі було продано вісім квитків.

«О 6:15 автобус йде на Гряду через Ковель, а в 6:10 ‒ через Володимир-Волинський, ‒ розповідає Євгенія Мельник, контролер автостанції. ‒ Я саме працювала у цей день. Підходить до мене Віктор Мандзюк і каже, що на його рейс продано вісім квитків, пора вирушати, а в салоні немає трьох пасажирів. Я пішла в автобус, який повинен відправлятися о 6:10, перевірила квитки. Виявилося, пасажири там сидять, хоча у них квитки на 6:15. Я пересадила їх в автобус до Мандзюка. Сімʼя Лясковець їхала відпочивати на озеро Світязь. Залишатися там мали Надія Миколаївна з невісткою Оксаною та онуком Єгором, а син Надії Миколаївни Олександр супроводжував їх на відпочинок, після чого збирався повернутися до Києва. Він військовий, живе в столиці. Переконав мати-лучанку, що їй теж потрібно відпочити. Квитки на нещасливий рейс брали тільки на дорослих, дитині немає ще й пʼяти років.

«Під час зіткнення Єгор знаходився біля вікна, ‒ розповідає Олександр Лясковець. ‒ Зараз він разом зі мною в одній палаті в хірургії. Дружина Оксана ‒ в реанімації, в комі. Маму поховали в суботу. Будете писати ‒ обовʼязково вкажіть, що наш водій не винен. Він не поспішаючи їхав по своїй смузі. Це в нього болгарин врізався, вискочивши на зустрічну. Дружина моя нетранспортабельна, тому перевезти її хоча б у Луцьк не можна. Може, фахівці сюди б приїхали з Києва чи Луцька.

Тетяна Ткачук, працівниця агентства нерухомості з Луцька, їхала на зустріч з сестрою, яку не бачила жодного разу в житті. Батько залишив їх із мамою, коли Тані було чотири роки. З того часу минуло майже тридцять років. Тетяна списалася по інтернету зі своєю сестрою Наталією, яка народилася у батька в іншій родині. Наташа живе в Бресті. Домовилися зустрітися на Гряді.

«Мене врятувало те, що на сидінні я сиділа з ногами, ‒ каже Тетяна. ‒ Раптом почула несамовитий крик: «А-а-а! ..» Подивилася вперед, а простір переді мною звужується-звужується... Я втратила свідомість, а прокинулася, перебуваючи під кріслом, до того ж зверху була ще жінка, така огрядна. Я дивом вибралася... Чоловік у цей час в салон зайшов. «Є хтось живий?» ‒ питає. «Допоможіть мені», ‒ прошу я. Він мене взяв на шию. Поклали мене на траву, а незабаром приїхала «швидка». Лікарі молодці. Так добре до всіх ставилися. Я от говорила на телебаченні, що хочу звернутися до нашого президента, щоб медикам премії видали. Але не показали по телевізору те, що я просила, вирізали. Кажуть, я народилася в сорочці. Дійсно, мені набагато краще в порівнянні з тими, хто перебуває в реанімації...

А з сестрою Тетяна все ж зустрілася. Наталія приїхала до лікарні.

Аварія на ковельській трасі ‒ випробовування для «швидкої»

«Аварія на ковельській трасі стала серйозним випробуванням для реорганізованої з початку року служби швидкої допомоги, ‒ сказав голова Волинської облдержадміністрації Борис Клімчук. ‒ Тепер всі підрозділи «швидкої» на Волині входять в єдине комунальний заклад «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф». При нормативі 20 хвилин з моменту виклику перша карета прибула на місце події через 11. За нею одна за одною почали підʼїжджати інші. Чітко спрацювали слідчо-оперативні групи УМВС, УДАІ в області, прокуратури, опергрупи управління Державної служби з надзвичайних ситуацій і управління з цивільної оборони. Це відзначив і віце-премʼєр-міністр Олександр Вілкул, який цього дня перебував з робочою поїздкою на Волині та за дорученням президента відвідав місце події, Ковельську райлікарню і санаторій матері і дитини «Турія», де ми тимчасово розмістили пасажирів автобуса, що не потребували лікування. Всім постраждалим вчасно надана допомога. І українці, і білоруси забезпечені необхідними медикаментами. З мого благодійного фонду «Рідна Волинь» було виділено 40 тисяч гривень на харчування постраждалих: свіжі овочі, фрукти, мʼясо. З усіма учасниками ДТП працювали психологи.

«Дуже оперативно спрацювали наші українські колеги, ‒ зазначив головний травматолог Брестської області Сергій Кисіль. ‒ Окреме спасибі їм за це».

Ковельські лікарі провели вісім складних операцій. Лікарі хірургічного та травматологічного профілю, анестезіологи, невропатологи, закінчивши зміну у 8 ранку 11 липня, не пішли додому, а залишилися допомагати колегам, які їх змінили. На підкріплення були викликані з пологового будинку два анестезіологи. З Волинської обласної клінічної лікарні направлена бригада з пʼяти висококваліфікованих хірургів.

«Із білоруського автобуса у нас була десятирічна дівчинка, ‒ розповів завідувач хірургічним відділенням Ковельської центральної райлікарні Сергій Мазурок. ‒ У дитини черепно-мозкова травма і пошкодження органів черевної порожнини. Головне, що стан дівчинки вдалося стабілізувати. Її забрали в той же день реанімобілем в Брест. Не тому, що нам не довіряють, всім відомо, що вдома і стіни допомагають. Наступного дня машинами швидкої допомоги забрали шість білорусів з травмами середньої тяжкості, 19 осіб із забоями і невеликими ранами поїхали автобусом. На сьогоднішній день у нас у реанімації перебуває болгарин Златко Георгієв. У нього розрив печінки, селезінки, перелом трьох ребер, черепно-мозкова травма... Зараз він знаходиться в медикаментозному сні. У важкому стані і Оксана Лясковець. Ігоря Середюка з Луцька реанімобілем перевезли в нейрохірургічне відділення обласної клінічної лікарні».

«Ми з ним, як кажуть, з однієї тарілки їли..»

У пʼятницю, 12 липня, зʼявився список постраждалих в аварії. У ньому серед загиблих помилково була вказана Галина Якубич із села Воля-Ковельська. Галина отримала важкі поранення, але жива і перебуває в реанімації. Її стан лікарі оцінюють як стабільно важкий, з позитивною динамікою. Помітні поліпшення в стані 17-річного Миколи Кутінова з Луцька, якого в неділю вже перевели з реанімації в хірургічне відділення.

Хоча помилку з Галиною Якубич виправили, загальна кількість загиблих в автокатастрофі не зменшилася, оскільки замість неї в список внесли Ольгу Янчук із Луцька. Вона разом із 27-річною Іриною Трофимчук із обласного центру сиділа в першому ряду праворуч від водія. Жінки загинули в перші секунди. Не вдалося вижити і 24-річній дівчині з села Свидники Олені Табенській. Ще одна загибла, Надія Кривош 1954 народження, мешканка Луцька.

Найменше постраждали двоє чоловіків з обласного центру та мешканець села Дроздні. Чоловіки, на відміну від жінок, сіли подалі від входу. Це і врятувало їм життя.

У суботу, 13 липня, прощалися із загиблими. Водія автобуса «Еталон» Віктора Мандзюка ховали на батьківщині ‒ в селі Грузятин Маневицького району. У чоловіка залишилися дружина Надія, 18-річний син Олексій, 16-річна Іра та 14-річна Таня. Прощатися з хорошим сімʼянином, чуйною людиною зійшлося все село.

«Нас у сімʼї було шестеро братів, ‒ розповідає Юрій Мандзюк. ‒ Вітя наймолодший, 1972 року. Батька нашого теж машина вбила. Йому 57 років було. Мама померла в 78-річному віці. Вітя з родиною жив у батьківському домі. Працював у колгоспі шофером, а в 2008 році пішов на рейсові автобуси.

«Ми з ним, як кажуть, з однієї тарілки їли, ‒ каже Валентин Цибульський. ‒ Разом на квартирі жили, в одній кімнаті. Дуже гарною людиною Вітя був. Не пив, не курив, їздив за правилами. У нього ніколи не було зафіксовано порушень. На першому місці завжди дружина і діти. Дочок своїх за день до цього відправив на Гряду відпочивати. Любив дуже сімʼю свою».

Колеги-водії несли труну з тілом покійного до кладовища на руках. Проводжав Віктора в останню путь і його роботодавець, приватний підприємець Петро Радченко. Він допоміг родині організувати похорон, а водії з Луцька, навіть ті, які працюють у інших перевізників, зібрали гроші на допомогу сімʼї.

***

Петро Радченко хоче, щоб слідство встановило справжню причину того, що сталося. Каже, в салоні «Еталона» працював відеореєстратор. Флешку з неї правоохоронці вже знайшли і відновили. Тепер він хоче отримати копію відеозапису. Петро дивується, чому відпустили другий автобус «Сетра», який йшов за тим, що потрапив в аварію (вони в парі їхали з Мінська). Адже його водій ‒ головний свідок. І хоча, за словами представника організатора туристичної поїздки, ‒ ТОВ «Компанія Белфреш» (Мінськ), водій «Сетра» не міг заснути за кермом, тому що годину тому змінив начальника, інших причин аварії Радченко не знаходить. Адже колеса туристичного автобуса після ДТП залишилися цілі. А «шайба» (так водії називають реєстратор швидкості, встановлений на панелі приладів автобуса) показала, що спочатку швидкість була близько 90 кілометрів на годину, а при виїзді на зустрічну ‒ 67 кілометрів на годину. Значить, робить висновок перевізник, нога водія злетіла з педалі акселератора. Адже гальмівного шляху «Сетра» не виявлено.

Луцькі водії не можуть зрозуміти, чому у групи дітей з Білорусі не було міліцейського супроводу. Петро Радченко стверджує, що всі пасажири «Еталону» були застраховані компанією «Гарант-авто» і просить родичів загиблих і постраждалих звертатися в її представництво в Луцьку на вулиці Звʼязківців, 1б.

Як розповіли свідки, останніми словами водія луцького автобуса на адресу водія «Сетри», що мчав на нього, були: «Що ти робиш?!» На обличчях пасажирів відеореєстратор зобразив жах.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ ПРО СМЕРТЕЛЬНУ АВАРІЮ
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!