Не відкидаю можливості балотуватися до Луцької міськради, – бізнесмен Віктор Лінніков

Про сімейний медичний бізнес, родинні традиції, здійснення дитячої мрії та методи виховання сина – в інтерв’ю із співзасновником ТзОВ «Обрій-Медтехніка» Віктором Лінніковим.

Вікторе Володимировичу, розкажіть докладніше історію Вашого сімейного бізнесу. З чого починали, через які труднощі довелося пройти?

Сімейний бізнес започаткували разом із батьком ще у далекому 2003 році. Розпочали з представництва виробів вимірювання тиску. І постійно розширювали асортимент товарів. Зараз займаємося постачанням і ремонтом техніки у медичних закладах Волинської області.

Наша компанія відвідує міжнародні та українські виставки і семінари, наприклад, у Дубай та Дюссельдорфі. Залучаємо нових бізнес-партнерів і переймаємо досвід іноземних колег. Ця галузь постійно розвивається і змінюється, тому треба бути в тренді.

Як змінився колектив компанії за час її діяльності?

Разом з компанією професійно та кількісно росте і наш колектив. Звичайно в силу різних обставин від часу створення він змінювався. Ми дуже вдячні людям, з якими починали працювати і людям, з якими зараз працюємо. Як сказано у відомій приказці: кадри вирішують все. Попри труднощі, які нам підкидає життя, ми намагаємося створити умови для гідної праці.

Ми цінуємо кожну людину, яка з нами працює. А найдосвідечніші наші колеги — це справжній фундамент нашої компанії, бо досвід - безцінний.

Коронавірусний карантин вніс якісь обмеження чи зміни у Вашу діяльність?

Звичайно, стало важче працювати, але ми продовжуємо роботу і допомагаємо медичним закладам у вирішенні проблем, пов'язаних з коронавірусом і карантином.

10 червня Ви з колегою Олександром Бляшуком допомогли Волинському перинатальному центру. Які ще благодійні акції плануєте та чи часто до Вас звертаються люди із проханням про допомогу?

Так, ми з Олександром придбали на підприємстві «Modern-Expo-Group» унікальні пристрої - дві автоматичні станції дезінфекції рук «Saner». Розуміємо, що в час коронавірусу медикам потрібна допомога, а особливо в таких закладах, як перинатальний центр, де народжується життя. Тому, як представники соціально відповідального бізнесу, ми не змогли залишитись осторонь прохання генерального директора перинатального центру Ірини Горавської.

Якщо говорити загалом про благодійність, то завжди був прихильником думки «робити добрі справи без розголосу». Допомога людям – це не привід для вихваляння.

Знаю, що Ви одружились усього 4 роки тому. Вашу родину можна вважати молодою. Але, впевнена, що в Вас вже сформувались певні сімейні традиції.

Так, нашому шлюбу усього 4 роки. В нас підростає надзвичайний син Давид, якому виповнилося 3 роки. Ми звичайна українська родина, яка сповідує сімейні цінності, виховує сина хорошою людиною. Дружина за професією дизайнер інтер’єрів і кілька років тому ми заснували «PLAFON studio». Але народження сина внесло корективи в улюблену справу Аліни, і як хорошій мамі, їй довелося на певний час припинити професійну діяльність, а спрямувати всі сили на виховання Давида.

Майже весь вільний від роботи час присвячую відпочинку з сім'єю — мандруємо Україною, катаємося на велосипедах, вибираємося на природу, граємо з сином у футбол та інше.

А чи вплинув карантин на Вашу сім’ю?

Та особливо ніяк. Ми з дружиною не перебували разом, як то кажуть, 24 на 7, бо я продовжував займатися бізнесом. Хоча помічав, що Аліні з Давидом важкувато перебувати без частих прогулянок. Вони в мене активні та комунікабельні, люблять живе спілкування із друзями, заняття спортом.

А у вихованні Давида якісь цікаві методи застосовуєте, так звані батьківські лайфхаки?

Ми народили сина у вже свідомому віці. Коли точно розуміли, яким хочемо бачити свою дитину. Інколи мені здається, що я застосовую досить суворі методи виховання. Але це лише для того, аби виростити нормальну, совісну людину, з гарними навичками, яка не проводить безглуздо свій час, а спрямовує вже з малого віку сили на досягнення цілей.

На жаль, через коронавірус в нашому житті стало менше спорту. До карантину наша сім'я приділяла йому багато уваги, тим паче, я багато років займався у тренажерному залі та грав у міні-футбол.

Ого! Цікаво, а ким були – захисником, нападником, воротарем?

Нападником. Це для мене ближче, зважаючи на активну життєву позицію, лідерські якості і водночас прагнення до командного вирішення питань. Тому й створив в 2007 році футбольний клуб «Зміна Луцьк». Ми приймали участь у Вищій лізі міні-футболу, в чемпіонатах Волинської області та чемпіонаті Луцька. Найвищим досягненням було срібне призерство в чемпіонаті Луцька з міні-футболу.

Навіть найбільша дитяча мрія була пов’язана із футболом – вже багато років я вболіваю за англійський футбольний клуб «Манчестер Юнайтед». І коли в 2019 році зумів потрапити на благодійний матч, який відбувся на стадіоні «Old Trafford», між легендами «МЮ» та мюнхенської «Баварії», був надзвичайно щасливий! Здійснилась моя дитяча мрія – побачити вживу своїх футбольних кумирів!

На згадку про легендарний матч привіз футболку із автографом Раймонда ван дер Ґау (ексворотар «Манчестер Юнайтед», - ред.), а на кепці залишив автограф мій кумир — форвард Дуайт Йорк!

Футбол був і залишається моїм головним спортивним захопленням. Регулярно граю з друзями в Луцьку, беру участь в турнірах. Останніми роками в складі волинської команди Національної спілки журналістів їжджу на великий міжнародний турнір у Литву. Минулого року турнір відбувався в п'ятнадцятий раз і наша команда зайняла третє бронзове місце.

Вікторе Володимировичу, сьогодні багато молоді балотуються в органи місцевого самоврядування. Ви плануєте боротися за крісло депутата Луцької міської ради?

Я живу в мікрорайоні вулиці Львівської з 1992 року. Тут минуло моє дитинство, тут я ходив до рідної школи №2. Тому знаю усі проблеми зсередини. І вони мені болять. Деякі питання влада вирішила, але більшість з них залишаються актуальними. Наприклад, сьогодні ми працюємо із місцевими активістами над тим, як поліпшити стан доріг у приватному секторі, освітлення тощо. Проблем багато і їх потрібно поступово вирішувати.

Тому можливості балотуватися в міськраду не відкидаю, але за двох умов: підтримка громади та сильна команда. Давай будемо реалістами. Депутатський мандат не означає, що завтра в мерії будуть виконувати всі твої вказівки і виділяти гроші на всі твої об'єкти. Без серйозної підтримки цього не станеться.

Але якщо з одного боку будуть мешканці округу, а з іншого — депутати-однодумці, то й робота буде набагато ефективнішою.

Розмовляла Ірина Белоцька

Фото з архіву Віктора Ліннікова
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!