Як на Волині рятують передчасно народжених немовлят

Для двох волинських сімей цей день закарбується на все життя, адже після важких переживань, безсонних ночей і тривалої реабілітації їхніх дорогоцінних донечок, які прийшли у цей світ передчасно, виписали із перинатального центру.

Крихітні «поспішайки» Вікторія й Ангеліна, які нині абсолютно здорові, 25 червня нарешті побачили свій дім, пишуть Волинські новини.

Проводжали додому дівчаток усім колективом – із радісним трепетом та професійною гордістю, адже для фахівців перинатального центру надважливо, аби такі дітки не тільки виживали, а й були цілком здоровими та повноцінно розвивалися.

«Ще рік тому такі дітки на Волині не мали високих шансів вижити і бути здоровими. І тільки завдяки тому, що відкрився наш перинатальний центр, такі дітки народжуються, виходжуються і здоровими виписуються додому, – розповідає очільниця Волинського обласного перинатального центру Ірина Горавська. – Ці дітки, які ще й не мали б народитися, уже їдуть здорові додому. А ми неймовірно з цього тішимося».

Лучанка Олена Корінчук – мама маленької Вікторії, яка нині важить 2650 грамів, хоча народилася із вагою 690 грамів на 25 тижні. Дитинку виходжували 80 днів. Увесь цей час жінка не бачила ні чоловіка, ні старшої донечки.

«Передчасне народження другої доні стало для нас великим шоком. Усе трапилося дуже швидко, – пригадує мама. – Але я дякую Богу за те, що він подарував нам цю гарну дівчинку, що дав їй життя. Дякую усьому медперсоналу, який з великою любов’ю та відповідальністю поставився до нашої малечі. Було важко, але, озираючись на цей шлях, я дякую усім, хто мене супроводжував».

Для Світлани Якобчук із Ковеля третя вагітність далася непросто. Через ускладнення довелося народжувати на 24 тижні вагітності. Її крихітна Ангелінка з’явилася на світ із вагою 680 грамів, проте сьогодні малеча важить уже 2550 грамів.

Протягом 50 днів дівчинка перебувала у відділенні інтенсивної терапії, адже потребувала додаткової дихальної підтримки. Відтак була переведена на реабілітацію. 93 дні знадобилося, аби медики нарешті констатували – можна виписувати.

У медичному закладі відзначають: дівчатка, яких нині виписали додому, не тільки здорові, вони перебувають виключно на грудному вигодовуванні. А це – справжня перемога і діток, і їхніх мам, і, звісно ж, лікарів. Тепер же все залежить від батьків – від їхньох любові, тепла, добра і ласки, яких так потребують їхні безцінні скарби.

Ірина Горавська пояснює: пріоритетом усіх перинатальних центрів в Україні є відділення дитячої реанімації з можливістю виходжувати немовлят, які народилися із вкрай малою вагою – від 500 грамів.

«Нашому закладу пощастило – маємо дуже потужне відділення реанімації, надзвичайно фаховий колектив неонатологів і реаніматологів. Дійсно, дітки, які народжуються в нашому закладі, мають перспективу не тільки вижити, а й залишитися здоровими. Ми починаємо надавати допомогу ще в пологовій залі або в операційній. І оця дихальна підтримка, ці реанімаційні заходи, які розпочинаються буквально з перших секунд життя і продовжуються протягом всього періоду перебування у нашому закладі, дають дуже позитивний результат. Нема перепадів, гіпоксій, крововиливів, різних ускладнень», – зазначає головний лікар.

На жаль, через брак сучасного обладнання такої можливості немає у більшості звичайних пологових будинках. Адже у випадку передчасних пологів немовля переносять в реанімацію, втрачаючи дорогоцінні хвилини.

«Як би швидко лікарі не бігали, але від часу народження до моменту надання допомоги минає час. 10 хвилин для головного мозку дитини – це катастрофа. А без дихальної підтримки такі діти отримують ускладнення. Повернути цей час неможливо, – розповідає Ірина Іванівна. – Нині ж у нас є можливість надавати таку допомогу з перших хвилин, завдяки цьому такі дітки у нас виживають, виходжуються і виписуються. І коли ми їх виписуємо, то можемо впевнено казати, що вони будуть здорові».

Зі слів завідувачки відділення анестезіології та інтенсивної терапії новонароджених Тетяни Матеви, за дев’ять місяців роботи через відділення пройшло 195 новонароджених. Тобто фахівці подарували життя і виходили майже дві сотні діток. З них 80% народилися передчасно, 15% з яких – діти, які народилися з екстремально малою та дуже малою масою тіла, тобто менше ніж 1500 грамів.

За даними ВООЗ, щороку у світі 15 мільйонів дітей народжується передчасно. Тобто кожна десята дитина з’являється на світ раніше. Смертність новонароджених протягом перших місяців життя становить 40% від усіх смертей дітей до 5 років. Вагома причина – передчасні пологи. Їх викликають проблеми зі здоров’ям жінки, ускладнення, які виникають під час вагітності, хромосомні аномалії тощо.

«Такі діти особливі, тому що у них випадає той третій період внутріутробного розвитку, відтак вони народжуються дуже незрілими. В них незрілий головний мозок, легені, серце, нирки, шлунково-кишковий тракт, імунна система й система терморегуляції. Тому саме завдяки впровадженню високотехнологічної неонатальної допомоги став можливим процес виходжування цих дітей», – пояснює заввідділенням.

Шлях такої дитини розпочинається з пологової зали або з операційної. Саме там стартує процес первинної кардіореспіраторної стабілізації, де за допомогою спеціальних апаратів дитині розкривають легені, забезпечуючи створення функціональної залишкової ємності легень. Після цього стан новонародженого стабілізується.

Далі в умовах транспортного інкубатора, не перериваючи процесу штучної вентиляції легенів, немовля переводиться у відділення реанімації. Тут дитину поміщають у спеціальний кювез, який забезпечує підтримання оптимальної температури та вологості, тобто створює умови, наближені до внутріутробних. Окрім того, дитину можуть розташовувати у спеціальному гнізді – такій напівсфері, в якій вона може займати позу, ембріонально наближену до внутрішньоутробної.

Першочергова увага у роботі з такими дітками відводиться респіраторній терапії – підтримці дихання. Тому що такі немовлята самостійно дихати не можуть.

«У відділенні анестезіології та інтенсивної терапії впроваджені технології малоінвазивного введення ендотрахіально препаратів екзогенного сурфактанта методом «тейккіа». Це дозволяє уникати інвазивних втручань, таких, як інкубація трахеї, а отже, зменшується потреба таких дітей у штучній вентиляції легенів, відтак зменшується ризик хронічних уражень легеневої тканини і формування бронхолегеневої дисплазії», – детально пояснює фахівець.

«Також такі дітки не можуть самостійно адекватно отримувати потрібну кількість поживних речовин через зонд, навіть якщо ми його робимо ентерально. Тому такі діти потребують введення спеціальних поживних речовин внутрішньовенно. Вони отримують амінокислоти, жири, вуглеводи, вітаміни, мікроелементи з використанням спеціальних шприцевих насосів, які дозволяють цілодобово з певною швидкістю доводити доставку поживних речовин», – додає Тетяна Матева.

Відзначають медики й те, що усі внутрівенні розчини для дітей готуються у спеціальному приміщенні у так званій ламінарній шафі. Тобто у цілковито стерильних умовах, аби туди не потрапила інфекція, яка потім може викликати сепсис, а відтак смерть. У ламінарній шафі є фільтри, які забезпечують ступінь очистки повітря на 99,9%, тобто створюється локальна стерильна зона. І всі препарати, які вводяться внутрішньовенно, є абсолютно стерильними. Таким чином зменшується кількість катетер-асоційованих інфекцій кровотоку.

Медики наголошують: попри можливості новітнього обладнання й сучасних методів лікування, виходжування недоношених дітей без участі батьків було б неможливим. Тому що в процесі виходжування «поспішайок» надважливу роль відіграє процес ранньої реабілітації.

Тому в реанімації відразу після народження впроваджується технологія ранньої реабілітації, яка спрямована на те, що батьки дуже широко залучаються до процесу виходжування дітей. Це означає, що мама може цілодобово перебувати біля своєї дитини – стільки часу, скільки вона хоче і може.

«Із поступовою стабілізацією стану дитини, викладаємо її на груди мамі задля контакту шкіра до шкіри. Все це спрямовано на зменшення нервово-психологічних порушень, які можуть мати передчасно народжені діти», – пояснює лікарка.

До слова, нині у реанімації перинатального центру перебуває чотири дитинки. Хоча ще днями таких «поспішайок» тут було 14. На щастя, більшість із них уже перевели у відділення постінтенсивної терапії.

Зазвичай здорові жінки ніколи не народжують передчасно. Ранні пологи можуть викликати інфекційні захворювання, хвороби сечостатевої системи, ускладнення під час вагітності, артеріальна гіпертензія, передлежання плаценти, вроджені вади розвитку тощо. Загалом дуже велика кількість причин може спричиняти передчасні пологи.

Директорка перинатального центру Ірина Горавська звертає увагу: у закладі нині є все необхідне для надання допомоги і повної реанімації новонароджених, є необхідні дороговартісні медикаменти за державним замовленням.

«На дитину, яка важить до 1500 грамів, держава виділяє понад 90 тисяч гривень. На дитинку, народжену з вагою у понад 1500 грамів, передбачено 26 тисяч гривень», – зазначає головлікар.

Зі слів завідувачки відділення постінтенсивної терапії і ранньої реабілітації новонароджених Тетяни Кощій, у це відділення дитину переводять, коли вона вже сама може дихати і їсти. До моменту виписки за дитиною наглядають саме тут.

У цьому відділенні медики вчать маму доглядати за дитиною, годувати її. «Пріоритет – грудне вигодовування, навчити дитину харчуватися материнським молоком, а відтак із позитивною динамікою зростання маси тіла піти додому. Грудне вигодовування – найкраще для здоров’я мами і дитини», – наполягає заввідділенням.

Тут максимально вчать усе робити самостійно, попри те, що з недоношеними дітками слід поводитися вкрай обережно. Але емоційний зв’язок і мами, і усієї сім’ї з дитиною вкрай важливий.

«А вже після виписки наші пацієнти перебувають на диспансерному обліку у катамнестичному кабінеті. Тут є педіатр і невролог, які слідкують за тим, як дітки розвиваються – як набирають вагу, який мають неврологічний стан, обов’язковий огляд в офтальмолога тощо», – розповідає Тетяна Кощій.

До трьох років за розвитком цих дітей ведеться спостереження, тому що вони часто потребують додаткової реабілітації у невролога. У всіх дітей по-різному відбувається дозрівання нервової системи. Тому важливо вчасно побачити відхилення і скорегувати їх.

«Тільки у таких випадках бувають здорові діти. Якщо є неврологічна симптоматика середнього ступеня важкості і вчасно її не скорегувати, дитина потім може мати віддалені наслідки у вигляді паралічів, парезів тощо. Важливу роль в цьому процесі відіграє ставлення батьків, те, наскільки серйозно вони ставляться до рекомендацій медиків, наскільки відповідально виконують наші настанови. Якщо батьки активні, переживають, вникають, виконують всі поради, то з їхніми дітками все гаразд», – констатує Тетяна Кощій.

860 грамів при народженні важив Михайлик Карнак, якого мама народила на 25 тижні вагітності. Дитинка зараз має 7,5 місяців, але постконцептуальний вік – 4 місяці. Стан дитини медики розцінюють як задовільний. У перинатальний центр на огляд мама приносить свого малюка двічі на місяць.

Нині дитина потребує лікувальної фізкультури, масажів, здійснюється профілактика рахіту, корекція анемії вітамінами, мамі рекомендують прогулянки на свіжому повітрі, щоденні гігієнічні ванни. Більше ніякого лікування дитина не потребує. Розвивається Михайлик, як усі діти чотиримісячного віку.

«Це моя перша вагітність, все було нормально, але ні з того ні з сього почали відходити води. Змушена була лягти на збереження. Намагалися якомога довше протягнути, аби дитинка була в утробі. Але медики змушені були кесарити. 55 днів дитина саменька перебувала в реанімації під наглядом лікарів. Вже коли син набрав півтора кілограма, нас виписали на другий етап реабілітації. Дякувати Богу і лікарям за те, що мою дитинку вдалося врятувати», – каже мама Михайлика, лучанка Анна Карнак.

«Я задоволена тим, що потрапила в перинатальний центр. Спершу була налякана. Але тепер бачу результат і розумію, як мені пощастило. Іншим матусям раджу народжувати в перинатальному центрі, тут дуже хороші фахівці. Лікарі ставляться дуже гарно, ввічливо, як до своїх дітей. Це справді дім щастя», – додає жінка.

Сім’я лучан Валерії та Максима Літковичів потрапила у перинатальний ще до карантину, для них медзаклад став домом на довгі тижні. Тут є палати сімейного типу, з диванами, холодильниками, де за бажанням може перебувати не лише мама з немовлям, а й тато, бабуся, будь-хто з родичів. Подружжя перебувало у закладі разом. Валерія зізнається, що підтримка і поміч чоловіка для неї – безцінний досвід.

«Я була вагітна двійнею. Один плід завмер. Народилася дівчинка вагою 780 грамів. Їй врятували тут життя, вона була в реанімації п’ять тижнів. Після того ще місяць перебували на реабілітації, – пригадує Валерія. – Був страшенний шок, але лікарі тут дуже хороші, всіляко підтримували, допомагали. Дуже приємний персонал, ставилися до нас, як до рідних».

Нині Софійці 4 місяці й важить «поспішайка» уже п’ять кілограмів. Тим часом Валерія вже точно знає: якщо буде народжувати ще, то тільки тут.

«Із 12 вересня у нас відбулося 1650 пологів. Діток народилося понад 1700, адже бувають у нас і двійні, нещодавно ми виписали прекрасну трійню. Зазвичай протягом доби приймаємо 10-12 пологів, стільки ж щодня виписуємо додому. Тому квіти, усмішки, радість і щастя у нас щодня», – каже директорка закладу.

«Ми вболіваємо і переживаємо за кожні пологи. А за тих діток, які особливо важко нам даються, переживаємо ще сильніше, як за рідних. У нас найкращі умови в області і ми прагнемо відповідати цьому званню», – підсумовує Ірина Горавська й додає, що колектив перинатального центру має ще чимало планів і мрій та прагне й надалі розвиватися і осучаснюватися.

Ірина Качан
Фото Олександра Дурманенка

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!