Тато в декреті: історія батьківства лучанина Бориса Струка

До Дня батька департамент сім’ї, молоді та спорту Луцької міської ради зібрав серію історій про татусів з Луцька.

Один з героїв – тато в декреті Борис Струк, батько Івана та Мар’яни. Пропонуємо розмову з ним про його моменти батьківства.

- Пригадайте смішний епізод батьківства.

Батьківство – це один суцільний смішний епізод, від першої, ще не усвідомленої, усмішки дитини і до моменту, коли діти починають усвідомлено жартувати і жарти трансформуються із пласких дитячих у тонкий та саркастичний гумор. Особисто мені найбільше подобаються моменти, де діти щось не можуть зробити і плачуть. Ти їм допомагаєш, пояснюєш і заохочуєш. Кілька нових спроб – і неможливе стає можливим. Сльози перетворюються на посмішку переможця. Це, напевно, і є найсмішніший та наймімімішніший момент.

- Якою була Ваша перша думка після появи дитини?

Коли народився Іван (старший син) то я ще був зовсім молодий і думка була одна: “О, прикольно, маю сина, став батьком”. Не було усвідомлення всієї відповідальності батьківства. А з Марʼяною (молодшою дочкою) ця думка трансформувалась у: “Клас, в мене буде ще одна дитина, наша Сімʼя буде більшою, веселішою та щасливішою”... правда до неї ще додавалось усвідомлення всіх тих труднощів, що чекають попереду. І хоча їх дуже дуже ДУЖЖЖЕ багато, проте радості і щастя незрівнянно більше.

З цим повʼязаний дуже мімімішний момент. Дітей до 14 років не пускають в пологовий. Тому, коли бабуся привела Івана під пологовий і йому з вікна показали сестричку, він сидів і плакав під ялинкою.

- Яку б пораду (поради) Ви би дали майбутньому батьку?

Перше. Як би не було важко зараз, коли дитина обійме і поцілує тебе – все стане в рази краще.

Друге. Це твоя дитина і вона буде такою, як ти її виховаєш. Проводь з дитиною максимально можливу кількість часу, вона завтра не буде такою, як сьогодні.

Третє. Всі гострі моменти у вихованні обговорюй з мамою дитини. Не можна, щоб хтось дозволяв, а інший забороняв. Виховання – це робота для всієї сімʼї.

Чи є у Вас категоричні заборони у вихованні?

Не звертати увагу на дитину – ти для неї весь світ, тому давай себе дитині наповну.

Нервуватись через те, що дитина не розуміє, або не може зробити те, що від неї вимагають. Всьому свій час.

Чого Вас навчила дитина (діти)?

Терпіння. Терпіння. ТЕРПІННЯ. Але терпіння – це те, що треба розвивати в собі. І діти тобі в цьому точно допоможуть.
Як це – бути батьком в декреті?

Я не думаю, що це чимось відрізняється від того, як бути мамою в декреті. Ти просто робиш свою роботу, але зараз вона виглядає як догляд за маленькою принцесою.

Мені дуже дивно, коли на початках люди зустрічали мене і казали: «От тато молодець, гуляє з дитиною». Так, ніби це не твоя дитина і ти робиш якийсь подвиг. А загалом у цій справі важко лише одноманітність днів і привʼязаність до дому (годування і переодягання дітей). Коли до цього звикаєш і знаєш, що очікувати від дитини, все стає набагато простіше. Також, дуже допомагають сучасні винаходи. Памперси, мультиварки та суміші дитячого годування. От реально, без цього було б дуже важко.

Щодо стереотипів, то в моєму оточенні всі мої знайомі батьки беруть дуже активну участь у вихованні своїх дітей. Для них не є проблемою залишитись із дитиною, коли мамі треба відлучитись.

Але на вулиці чи від малознайомих людей часто можна почути: “ОГО, він з дитиною сам лишився?”. І це звучить ніби він подвиг зробив. Так, дійсно, для декого це може бути подвигом, але, таким татам дуже часто, напевно, сприяють їхні дружини і бабусі, всіляко відгороджуючи їх від малюків.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!