Власниця п’яти породистих собак розповіла, як почала займатись розведенням чотирилапих на Волині

Понад десять років Людмила Волик із села П’ятикори Локачинського району займається професійним розведенням собак.

Сертифікат, виданий жінці Міжнародною кінологічною Федерацією, є підтвердженням офіційно оформленого розплідника. Про це пише журналістка Людмила Мельничук Богута, - йдеться на сайті Район.Локачі.

Нині жінка – власниця п’яти породних пекінесів, які мають звання «Юний Чемпіон України», а один з них є навіть чемпіоном та гранд-чемпіоном України, брав участь і займав призові місця на Word Dog Show 2013 в Будапешті (Угорщина) та Euro Dog Show 2013 в Женеві (Швейцарія).

Першого породного улюбленця придбала собі на день народження

Песиків жінка з дитинства любить. Пригадує, як ще разом із сестричкою завжди дбайливо доглядали за чотирилапими. Таке захоплення для пані Людмили є пріоритетним і донині. Найбільше до вподоби – пекінеси (раніше мала дві звичайних собачки такої породи). Згодом – 13 років тому, як подарунок собі на день народження, купила вже породного пекінеса, в документах якого вказаний родовід до 16-го коліна. За рік собаче сімейство поповнилось ще одним таким улюбленцем, а далі вже народжувались породні собачки власного розведення.

«Тіна, Валя, Ліза, Сіма, Ванич – так ми з чоловіком та сином вдома кличемо наших милих пухнастиків. А от в паспортах їх клички записані по-іншому. Наприклад, Тіна – це Катаріна Клер принцеса із замку Любарта. Її братик Валя – Клеопас принц із замку Любарта. Найменша – облеслива Ліза – Іванна-Даніела принцеса із замку Любарта. В травні ми з нею мали їхати в Рівне, аби закрити «Чемпіона України». Шкода, що карантин став на заваді», – розповідає пані Людмила.

З виставок – з новими званнями та горою різних нагород

На виставки собак їх любителька почала їздити за рекомендацією колишньої власниці породних пекінесів.

«Взагалі-то, собачок я купляла просто для душі. Вони ж не лише гарнесенькі, а й найвідданіші істоти своїм господарям. Тому до порад жіночки-заводчиці, мовляв, тваринки мають непогані задатки і що можна спробувати їх виставляти, дослухалась не відразу», – ділиться співрозмовниця.

То вже нині, набувши оберемок досвіду, пані Людмила має чіткий план дій щодо цуценят, яких залишає в себе після народження. З двох місяців починає їх вчити, як треба пройтися на поводку перед глядачами, як поводитись при огляді експерта на відповідність стандартам, як-от – чи правильно ростуть та розміщені вушка, хвіст, очі, ніс тощо. А з тримісячного віку собачки її розплідника відвідують виставки міжнародного та європейського рівнів. Привезли вже чимало кубків, медалей, дипломів.

«Мої пекінеси поетапно досягають звань «Краще щеня», «Кращий юніор», «Юний чемпіон». Після того, як отримують чемпіона України, на змагання не їздимо. Адже найкращі якості цієї собачки, можна сказати, я вже побачила», – розповідає жінка.

Турбота про чотирилапих красенів – в радість

Окрім тренувань, цінителька породних песиків велику увагу приділяє догляду за своїми тваринками. Цікаво чути, наприклад, що косметика гавчиків заледве поміщається у велику сумку, де лише одних гребінців – більше десятка. Купають собачок Волики, зазвичай, раз в місяць. Також, за їх словами, треба слідкувати, аби вчасно були підстрижені кігті, зрізані кінчики шерсті на лапках та щоб подушечки на них були акуратної форми. А от стрижуть власники тільки тих своїх красенів, яких не планується найближчим часом везти на виставки (стрижених собак цієї породи не виставляють).

«Щодо харчування, то їдять пекінеси мало і знаходяться в мене на змішаному харчуванні: зранку даю спеціальний корм, ввечері – натуральні харчі, - ділиться співрозмовниця. – А гуляють мої собачки на загородженій території. Спати приходять до хати, облюбувавши для себе нічліг: хто на килимку в коридорі, хто – на кріслі, а хто – десь собі в куточку дрімає.

За стільки років практики пані Людмила й на «собачих болячках» добре розуміється. Дбає, аби її улюбленці були вчасно проглистовані, мали необхідні щеплення тощо. Каже, що кожна породна собака є делікатною. От, наприклад, із дворових собак десятками знімають кліщів – і нічого. А вона своїх, як правило, 2-3 рази за сезон раніше возила в клініку, аби врятувати від укусу таких паразитів. Нині цієї проблеми вдається уникати за допомогою профілактичних дій (допомагають спеціальні дорогі пігулки).

Зі слів Людмили Федорівни, породне собаківництво – то ціла наука, за яку без великої любові до тваринок і братись не варто. Жінка радіє, що має чудових, розумних та цінних собачок шоу-класу, ніжно називаючи улюбленців пухнастим щастям та антидепресантами, а турботу про них – більш як захопленням.

Людмила МЕЛЬНИЧУК

Фото з сімейного архіву Людмили ВОЛИК
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!