«Мої діти – моя опора»: волинянка виховала 6 синів

Жителька села Комарове Ратнівського району Тетяна Лук’янюк виростила шістьох синів.

Тетяну виховував разом з мамою вітчим, але те, що він не рідний по крові, дівчина ніколи не відчувала, адже був для неї справжнім батьком, пише Вісник.

Закінчила Луцьке кооперативне училище. У подруги на весіллі познайомилася з майбутнім чоловіком. Свекри допомогли побудувати молодятам хату. У сім’ї один за одним з’являлися діти. Окрім Тані чи не найбільше радів онукам свекор. Його невістка й догляділа до смерті. А от у сім’ї життя не клеїлося. Через 26 років їхні з чоловіком стежки розійшлися. Тож усі турботи про родину лягли на її тендітні плечі. Але жінка ні про що не жалкує. Особливо, коли дивиться на синочків. Нелегко далися вони Тетяні Костянтинівні. Після останніх пологів її заледве з того світу витягнули, за що вона вдячна лікарям Ратнівської лікарні Ніні Пась, Юрію Балинському та Івану Лисаку. Перенесла важку операцію, знайшла сили перебороти недугу.

– Коли Тарасикові було два роки, йому поставили страшний діагноз: гострий лейкоз, – тремтячим голосом розповідає жінка. – На допомогу прийшли лікарі від Бога з Луцької обласної дитячої лікарні Наталія Кеда та Сергій Миронюк. Стільки всього пережито, тому персонал онкогематологічного відділення став моєю другою сім’єю.

Наймолодшому синові Іванкові нині – 12, Андрій на два роки старший за нього, Тарас – студент, Роман – фармацевт, живе і працює в Прилуках Чернігівської області, одружений, подарував мамі внука та онучку. Микола у 18 літ залишив навчання у Східноєвропейському університеті імені Лесі Українки і пішов добровольцем в АТО. Боронив Україну в основному на маріупольському напрямку, біля Широкіного. Має чимало нагород, серед яких медалі «За жертовність і любов до України», «За участь у бойових діях», «За службу», відзнака «За зразкову службу» та інші. Старший від нього на рік Василь також захищає Україну від ворога. За збитого ворожого безпілотника хлопця удостоїли відзнаки президента України «За участь у антитерористичній операції». Про це навіть сюжет по телевізору показували.

– Мої діти – моя опора, а я – їхня, – дотримуватись цієї формули навчило Тетяну Костянтинівну життя. – Хоч добрими людьми Бог не обділив, і у дні випробувань вони стали хорошою підтримкою.

Наталія ЛЕГКА
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!