«Вечірня кава зі смаком історії»: розповіли, якими були перші ретрокари Луцька і «Rajd Wołyński» 90 років тому. ФОТО

З нагоди 90-ліття від першого «Rajd Wołyński», що відбувся у 1930 році, у Луцьку влаштували атмосферний захід «Вечірня кава зі смаком історії» – посиденьки за чашкою теплого напою в невеликій компанії поціновувачів ретроавтомобілів, байків та історії міжвоєнного періоду рідного краю.

Днями гості прийшли до творчого простору «Луцька Венеція», що знаходиться в Парку імені Лесі Українки, послухати розповіді про тогочасні події, перший райд теренами області та дізнатися, яким буде цьогорічний фестиваль «Волинь Ретро Фест», що саме мав би відбуватися в цей період, але через карантин змістився у часі.

Організаторка фестивалю та координатора «Кавового вечора зі смаком історії» Маріанна Манжеровська відкрила захід урочистим привітанням і розповіддю про сам автомобільний клуб, який на сьогодні є яскравим прикладом того, як декілька ініціативних людей відроджують важливі сторінки з історії рідного краю. Зазначила, що особисто для неї надзвичайно важливим є той факт, що попри майже сотню років ця тема і досі цікава людям.



Для гостей підготували особливий сюрприз – художниця Маргарита Паламарчук представила авторську картину автомобіля на фоні замку Любарта, яку вона готувала саме до фестивалю.

Дівчина розповіла, що тема автомобілів їй дуже близька по духу, зацікавилася ними із дитинства.

«Мій тато любить ретроавтівки і завжди розповідав, як круто можна зробити старе авто, як гарно воно буде виглядати обробленим – новим. На запрошення президента «Федерації Змоторизованих» Роберта Пьонтки, приїхала на «III Етапі Чемпіонату Польщі по ретроавто», що відбувався 6 червня 2019 року в місті Люблін. Там намилувалася неймовірними машинами, познайомилася з їх власниками і навіть покаталася на Chevrolet 1934-го року», – розповідає художниця. Каже, що картину писала на емоціях, бо любить малювати гарні речі, а такі автомобілі їй подобаються.



Відродження клубу у Луцьку

Віце-президент «Волинського Автомобільного Клубу» Сергій Прозоровський, що є одним із організаторів «Кавового вечора» розповів, що ця тема йому близька з маленького. Із дитинства він займався технічними видами спорту, катався на мотоциклі, обожнював мотокрос, із часом це переросло у більш серйозне хобі, коли ще юнаком виїхав на трасу і підкорював автошляхи із шаленими швидкостями. Зізнається, що зараз би такого точно не робив, бо в один момент до нього повернулося сумління, тож зрозумів, що «хуліганити» на дорогах – небезпечно. Почав цікавитися, чим живе світ окрім спорту – авто та мототуризм, ця тема його зацікавила ще більше.



У 2015 році випадково знайшов дуже цікавий матеріал історика та директора департаменту збереження культурнох спадщини Луцька Олександра Котиса, який описував події 1930-го року, що відбувалися у Луцьку, зокрема там йшлося про Райд Волинський. До слова, під час заходу Олександр Котис також виступив і розповів багато цікавого про свою роботу, зокрема зазначив, що навіть він, коли писав матеріал, то не «копався» у темі аж на стільки глибоко, але надав максимум доступної інформації.



Тож для Сергія Прозоровського постало завдання знайти щось і ще про Райд Волинський та клуб.

«Спробував пошукати в обласних архівах, там з мене посміялися, мовляв, ти там нічого не знайдеш, певно, не лише в наших, а й взагалі по Україні. Я зрозумів, що шукати потрібно в польських архівах або ж за переказами тих, хто до цього дотичний. На той час, а це були 2015 – 2016 роки, я познайомився з організаторами Райду Волинського, що проводився із 2012 року щороку у другу суботу – неділю липня на Волині. Я з ними поспілкувався і в певний момент задав питання про райд 1930-го року. Вони були трохи шоковані, бо вважали себе «піонерами» цього і думали, що як почали із 2012-го року проводити такі міроприємства, то ніхто раніше до них такого не робив. Коли вони побачили цю інформацію, то у нас виникла спільна ідея відновити цей Волинський Клуб Автомобільний», – розповідає Сергій Прозоровський.



Разом їм вдалося знайти статут клубу зразка 1929-го року, згодом 1930-го, які і взяли за основу, внесли зміни згідно чинного законодавства України, але при тому зберегли максимальну автентичність. Навіть членські внески клубівців лишили в злотих. На сьогодні нічого подібного в Україна та Польщі більше не існує. Поляки називають це відродженим клубом віком в 90 років.
Сергій Прозоровський також продемонстрував чи не єдиний в Україні значок клубу з архангелом Михаїлом. Каже, що до нього він потрапив дуже випадково, хтось знайшов у себе і написав на сторінку клубу, Сергій його викупив і реставрував.



Далі Маріанна Манжеровська та Сергій Прозоровський по черзі розповідали особливості і цікавинки тогочасного автоклубу, обмінюючись мікровоном, доповнювали один одного, а гості уважно слухали і насолоджувалися інформативною бесідою.



Отож, історія першого Райду Волинського

Луцьк-Львів-Люблін-Луцьк

Саме цим шляхом проходив 1 Райд, який організував Волинський Клуб Автомобільний. Він відбувся 27-29 травня у 1930-му році, брав початок у Луцьку, так як Луцьк був головним містом клубу. Через деякі поломки стартувало лише 9 машин і 3 машини організаторів Райду. Протягом трьох днів райду автомобілісти здолали 970 км (1 день – 307 км, 2 день – 316 км, 3 день – 347 км). До фінішу дісталося 7 з 9-ти автомобілів.

Автопробіг відбувся на високому рівні, долучилася навіть поліція, яка перекривала дороги. Закінчився райд вечерею в казино у Луцьку.

Для учасників це була не лише спортивна розвага та азарт, вагому роль відігравала і туристична складова, позаяк більшість керманичів так чи інакше відкривали для себе нові локації і цікаві місця.
Із того часу Райд Волинський почав зацікавлювати і заохочувати багатьох людей до автотуризму і подорожей.

Цікаво, що у кожному авто було по двоє людей – водій і його дама, які разом долали цей шлях. Потім на них чекала вишукана вечірка, розваги і нові знайомства.



Історія «Волинського Автомобільного Клубу» розпочалась саме із цього першого райду у 30-му році, однак за рік перед тим був ще один – набагато коротший, проте масштабніший, за маршрутом Луцьк – Кременець, відстань між якими складає майже 100 кілометрів.
Цю подію, на своїх сторінках, висвітлив тижневик польський «Земля Волинська», 1929року.

«...О 7 годині ранку, 24-ма автомобілями вирушили з Луцька до Кременця, колона зі 100-та осіб. Керівником поїздки виступив Олександр Запольський. Чудова весняна погода сприяла спортсменам.

Автомобілі рухались зі швидкістю 50км/год. Через 2 години прибули до Кременця. Після сніданку в ліцеї мандрівники відвідали колишній єзуїтський костел. О 12 годині колона вирушила до Луцька. Державна поліція та дорожня охорона люб’язно показували дорогу і слідкували за порядком. Райд справив на учасників приємне враження».



«Волинський Клуб Автомобільовий» входив до числа 12 клубів «Польського Клубу Автомобілістів», і знаходився за адресою: місто Луцьк, вулиця Болеслава Хороброго. Сьогодні вулиця носить назву Паркова 5, будівля збереглась і до тепер.

11 листопада 2016 року, у св’ятковий день Незалежності Польщі, розпочалась нова історія «Волинського Автомобільного Клубу». Презесом (президентом) якого став Пан Яцек Щот, віце-презесом – Пан Анжей Страва, віце-презесом – Сергій Прозоровський.

Головним напрямком діяльності клубу наразі є відновлення історичної спадщини в кращих культурних, туристичних, спортивних аматорських та професійних традиціях краю.

Всього – 48: які автомобілі мали лучани на початку ХХ століття

В архівах збереглися списки зареєстрованих авто, їхні марки, прізвища власників та деякі технічні характеристики транспорту. Залежно від типу транспортного засобу, його відносили до однієї із 4 категорій: A, B, C, D.

Станом на 1928 рік в луцькому повіті було 48 автомобілів категорії А, 18 – категорії B, 12 – категорії С, 17 – категорії D. Це все цивільні приватні авто. Військові до списку не потрапили. Реєстраційні номери складали з чотирьох або п’яти цифр. Особливість, що коли номер починається на 9, то в ньому чотири цифри, а коли на 7, то п’ять. Попереду було дві букви «Wł», які позначали Wołyń. Наприклад: «Wł 9455» або «Wł 70451».



Чотири найпопулярніші марки: Ford, Fiat, Chevrolet, Tatra. Загалом за другу половину двадцятих зафіксовано близько 20 різних марок (моделей було ще більше) автомобілів.

Також виділяється наявність ще однієї марки, яка позиціонувалася як преміум-клас – Buick. На одному із двох луцьких Б’юїків їздив співвласник цегельні «Лучанин» на Гнідаві М. Старчевський. Це та цегельня, з якої збудовано багато споруд Луцька початку ХХ століття, серед яких і лютеранська кірха.

Не менш елітним авто був Packard, що не часто зустрічалося навіть в міжвоєнній Польщі. В Луцькому повіті був лише в одному екземплярі. Оригінальним є авто Pierce Arow – фірми, яка припинила існування в тридцятих, перед тим поглинута Студебекерами. До речі, Студебекерів також було вкрай обмаль. На початку тридцятих – дві штуки Studebaker Director.

В другій половині двадцятих фіксується тільки 1 авто марки Mathis. Це французький виробник, який працював на ринку авто тільки в першій половині ХХ століття. З 1934 року фірма припинила виробництво авто, а за 20 років була куплена фірмою Citroen.

По одному авто в Луцьку і повіті було таких марок: Austro-Daimler, Peugeot, Martini, Dodge Brothers, Daimler, Chrysler, Renault. В районі сучасного ЦУМу була одна з перших (поки не можна аргументовано сказати, чи таки справді перша) заправка в Луцьку. Вона належала компанії Standard Nobel.



Після закінчення двогодинної розповіді гості мали можливість задати питання і неформально поспілкуватися з організаторами заходу, зробити фото і випити смачної кави у «Луцькій Венеції». До слова, організатори свят «Кулька булька» безоплатно виділили спікерам свою техніку і забезпечили технічну підтримку заходу.





Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!