Юні волиняни, які отримали стипендію у 432 тисячі доларів на навчання, розповіли про свою освіту

Два роки тому Тетяна та Андрій Торчило із села Стара Лішня Іваничівського району стали знаними після того, як отримали стипендію у 432 тисячі доларів на навчання у престижних школах США.

Це був результат участі випускників (тоді Андрій навчався у 10-му класі) Нововолинського НВК «ЗОШ № 1 — ​колегіум» у програмі Ukraine Global Scholars, де дітям допомагають вигравати стипендії на хорошу освіту в США, - пише газета Волинь-нова.

Згодом стало відомо, що після відмови Тані у відкритті візи вона вступила в Duke Kunshan University (DKU), що в Китаї. Як і решта студентів, обдаровані молоді люди в ці дні навчаються та спілкуються з викладачами і друзями дистанційно. Як це відбувається і коли зможуть повернутись у свої навчальні заклади — ​розповідають у цьому інтерв’ю.

— Можете уточнити, студентами яких університетів ви є?

Таня: — ​У 2018 році ми з братом отримали щедрі гранти від приватних шкіл-пансіонів у США, але я, на жаль, так і не змогла скористатися своїм. Однак після відмови у візі не опустила рук, адже знала, що якісна освіта не обмежується однією школою. Тому вирішила взяти ще один gap year і подала заявки до американських університетів. Довелося проходити весь процес заново — ​писати есе, складати тести і, звісно, хвилюватися перед отриманням відповідей із вишів. Навесні 2019 року вже знала, що мене приймають декілька університетів і дають повну фінансову підтримку. Серед них були виші, розміщені у США, Швейцарії, Катарі. Однак мій вибір впав на Duke Kunshan — ​молодий американський університет, розташований у китайському місті Куншан. Він входить до першої десятки найкращих вищих навчальних закладів своєї країни.

Андрій: — ​Я вчуся в 11-му класі в The Taft School (школи-пансіону), що в штаті Коннектикут. Зараз там здобувають освіту понад 550 учнів зі США і ще 28 країн світу.

— Чи важко навчатися у таких закладах? На що там роблять акцент, у чому особливість?

Таня: — ​Вчитися за кордоном значно складніше, ніж в українській школі. Часто доводиться читати до 200 сторінок академічної літератури на тиждень і, крім цього, намагатися зрозуміти її достатньо глибоко, щоб потім проаналізувати в есе. Навчання в DKU дуже інтенсивне, відбувається семитижневими сесіями. В інших університетах студенти вивчають 5–6 предметів протягом 15 чи 16 тижнів, ми ж у DKU — ​по 3 за 7 тижнів. Доводиться швидко опрацьовувати інформацію. Одна з найяскравіших відмінностей від української системи, на мій погляд, — ​дуже серйозне ставлення до авторських прав. Тут ніхто ніколи не списує ні з підручників, ні в одногрупників, а якщо й позичає ідею для есе, то обов’язково робить посилання. За недотримання цих вимог університет може легко відрахувати студента, навіть незважаючи на те, що він платить до 60 тисяч доларів на рік.

Андрій: — ​Навчання доволі важке. В середньому я витрачаю щодня від трьох до п’яти годин на виконання домашнього завдання. Як такої спеціалізації в школі немає. Кожен учень має право обирати, що саме він хоче вивчати. Але спільною рисою навчання в американській школі є те, що школярів учать застосовувати знання в реальних життєвих ситуаціях, працюючи в командних проєктах чи над дослідницькими роботами.

— Як проходить дистанційне навчання, чи маєте можливість зайнятися якимись своїми справами, роботою вдома?

Таня: — ​Я повернулася на Волинь ще в січні, а вчитися розпочала наприкінці лютого. Спершу було незвично, адже немає прямого контакту з викладачем та однокурсниками, лише через інтернет. У зв’язку з тим, що студенти «розкидані» по всіх часових поясах земної кулі, часто буває, що та чи інша лекція припадає на третю або четверту ранку за київським часом. До того ж я переживала, що є небезпека втратити навички китайської, які встигла здобути за пів року в DKU. Проте насправді все не так страшно. Кожна лекція, яку читає професор, записується, і її можна переглянути пізніше. А щоб студенти не забували китайську, на додачу до великої кількості домашніх завдань, маємо щотижня обов’язковий урок тет-а-тет з учителем.

Андрій: — ​Моє дистанційне навчання займає дуже багато часу. Викладачі перевіряють усі домашні завдання, тому, крім прослуховування лекцій та читання підручників (на що витрачаю чимало часу), потрібно також відправити домашнє завдання до визначеного терміну. Щоранку за американським часом вчителі проводять уроки на платформі Zoom, а для студентів із Китаю лекції відправляють на електронну пошту. Викладачі намагаються змінювати їх щоразу, аби зробити цікавішими. Але все ж зізнаються, що живе викладання неможливо замінити.

— Що кажуть ваші наставники стосовно поширення коронавірусної інфекції у світі?

Таня: — ​У DKU є спеціальність, яка називається «Глобальна охорона здоров’я», і студенти, які її обирають, вивчають поширення захворювань у світі й те, як правильно підготуватися до майбутніх спалахів. Цікаво, що мій викладач математики професор Ши Сінь ще в січні, коли почався спалах в Ухані, за 800 км від нас, починав і закінчував лекцію традиційним нагадуванням про необхідність миття рук. Китайці в цілому дуже дисципліновані й відповідальні щодо таких речей.

Андрій: — ​Наші викладачі так само, як і ми, роблять усе можливе, щоб достойно подолати цей непростий виклик. Хто зна, можливо, пандемія допоможе нам стати сильнішими, згуртованішими, гуманнішими.

— Чи маєте інформацію, коли розпочнеться звичне навчання і скільки триватиме цей семестр у ваших закладах?

Таня: — ​У мене навчальний рік закінчився 10 травня, тому сподіваюся вирушити назад до Китаю в серпні, тобто на початку наступного навчального року.

Андрій: — ​У зв’язку з коронавірусом нашу школу закрили до кінця весняного семестру. Це означає, що звичне навчання розпочнеться уже з вересня.

— Чи маєте можливість спілкуватися зі своїми студентськими друзями? Якщо так, то з яких країн, і який у них настрій?

Таня: — ​Звісно, ми постійно контактуємо з друзями в соцмережах. Мушу сказати, що й навчаючись, працюємо групами над різними проєктами, тому завжди на зв’язку. Мої найкращі друзі — ​з Південної Кореї, Китаю, Казахстану, Сальвадору, Пакистану, Індії, США, Італії. Вони сподіваються, що в серпні відновиться звичне навчання. Ми часто обговорюємо, що відбувається в їхніх країнах, які карантинні заходи вживають уряди.

Андрій: — ​Так, я регулярно підтримую контакти з моїми друзями. Настрій у більшості оптимістичний, всі мріють повернутися до школи.

Після навчання в Америці хотів би працювати у Data Science, а також займатися розробкою штучного інтелекту. Сьогодні ця надзвичайно перспективна сфера потребує фахівців.

— Ким би ви хотіли стати після навчання і чи плануєте згодом повертатися в Україну?

Таня: — ​Оскільки я навчаюся в американському університеті liberal arts, то визначатися зі спеціальністю маю можливість наприкінці другого року навчання. Мене приваблюють економіка і міжнародні відносини.

Здобувши освіту, планую працювати в Україні, а для цього щороку намагаюся стажуватися саме тут. Так, наприклад, минулого року завдяки UGS я мала змогу стажуватися протягом майже двох місяців у Верховній Раді України, в Комітеті з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

Андрій: — ​Після навчання в Америці хотів би працювати у Data Science, а також займатися розробкою штучного інтелекту. Сьогодні ця надзвичайно перспективна сфера потребує фахівців. Після закінчення університету планую реалізувати себе в Україні. Насамкінець нагадую всім, хто хоче здобути грант на освіту за кордоном, що необхідно заповнити заявку на сайті Ukraine Global Scholars: www.ukraineglobalscholars.org.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!