Розповідь 91-річної бабусі з Волині про нелегке життя у 1940-их роках

91-річна Марія Курач, яка родом із села Кашівка Ковельського району, розповіла про своє нелегке життя.

Вона – мати-героїня, нині має 12 внуків, 20 правнуків. Недавно поховала чоловіка, з яким прожила все життя. А зараз, коли залишилася одна, переїхала до доньки у Ковель, - пише видання Вісник.

– Я рано залишилася сиротою, – розповідає бабуся. – Мені було 11, коли мама стекла кров’ю після пологів. Дитя теж померло, бо тоді польські лікарі повтікали, а в селі була тільки фельдшерка. То був 1940 рік. Ми, п’ятеро дівчат, залишилися бідувати з батьком, наймолодшій сестричці тоді було всього три рочки. І хоча тато був молодим вдівцем (мав 37 років), не захотів вести мачуху до хати і сам нас вигодував. Найстарша сестра Лікора (Лукерія), якій на той час було 17 літ, була нам за матір: щодень топила піч і варила їсти. А тато прожив довгий вік – без 13 днів 100 років!

Почалася війна. У село Кашівка Ковельського району прийшли німці, люди почали втікати в ліс. Більше двох місяців лютої зими просиділи там. За цей час село згоріло вщент. У 1944 році батька Марії Григорівни забрали на фронт: воював у східній Пруссії. У одному із боїв дуже багато армійців загинуло, прийшла похоронка і дівчатам. Як же тоді плакали-журилися п’ятеро сиріток, залишилися геть беззахисними. Чорно той рік бідували: ні хати, ні господарки. А після війни повернувся додому живий і неушкоджений батько. Виявилося, що він не загинув у бою, а потрапив у полон. Скільки то радості було! Першим ділом поставили хату.

– А яка ж та хата? – пригадує Марія Курач. – Закопали чотири бруси, задимили, накрили соломою і травою – ото й усе. Як відійшли бої і німці повтікали, то в селі ще кілька місяців стояли руські солдати. Крали лиш усе та міняли на горілку. То ми із сестрами цілих три місяці кожен день розбирали воза і все це ховали в бур’янах та кропиві, щоб руські не покрали.

Після війни Марія вийшла заміж за Михайла Курача. Батько дав їй у придане дві ложки, миску і банячка. З того, каже, і розживалися. Згодом народилися діти: Володя, Шура, Ганя, Катя, Лєна, Таня. Лише на четверте немовля вона отримала від держави гроші – 4 рублі. Пеленала в «дерев’яні» полотняні пелюшки, але всі були здорові.

Галина ОЛІФЕРЧУК
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!