Раніше й голки з ниткою в руках не тримала: волинянка після народження доньки вишила пів сотні картин та ікон

Шачанка Юлія Ковальчук за неповних шість років вишила близько 50 ікон і картин.

Спочатку мережила лише для себе, а коли назбиралося багато робіт й не було вже куди повісити — почала продавати, пише Кордон.

Вишивання – це чудовий спосіб заспокоїти нерви, навчитися терпеливості, насолоджуватися власноруч виготовленою сорочкою або картиною, а ще може бути прибутковим, бо вишиті ікони, аксесуари мають значний попит. До такого виду рукоділля вишивальниці підходять дуже відповідально, схема вишивки ікони підбирається особливо ретельно.

Створення бісером образу – справа не одного дня. Однак шачанка Юлія Ковальчук стверджує, що це заняття настільки захоплює і надихає, що години роботи пролітають непомітно. Головне, щоб на підготовчому етапі були обрані якісні матеріали, а під рукою всі необхідні пристосування.

Народилася вона в Шацьку. Закінчила місцеву школу та пішла навчатися в Любомльський професійний ліцей на кухаря. У виборі дівчини значну роль зіграло те, що її мама працювала поваром, вдома часто частувала всіх різними смаколиками. До цієї потрібної справи змалку привчала доньок. У Юлії є ще старша сестра Оксана. Жінка працювала в санаторії «Лісова пісня» офіціантом.

Після навчання, у 2013 році, вона вийшла заміж за місцевого хлопця Ігоря. Тепер подружжя виховує двох діток: 6-річну доньку Ангеліну та 2-річного сина Андрія. Саме в першому декреті в Юлі прокинулася цікавість до вишивки.

− До цього ніколи й голки з ниткою в руках не тримала. Якось не хотілося. А з народженням Ангелінки наче щось проснулося в мені. Впали в око змережені вироби інших майстринь і в самої з’явилося бажання спробувати, − починає розмову жінка.

Так у 23 роки Юлія вишила свою першу ікону бісером. Чому вибір впав саме на лик святого сама не знає. Каже, що, певно, Бог вирішує коли і кому братися за цю священну справу. Потім не могла зупинитися. Неї просто затягувало у світ яскравих намистин і душевного спокою.

− Коли вишиваю, то ніби поринаю в якусь іншу реальність, відволікаюся від навколишніх проблем, а терпіння для того, щоб завершити роботу у мене вистачає, − каже майстриня. – Вишивати бісером – це створювати нові світи, де все із яскравих кристалів, гармонійно і просто. Варто лише раз спробувати і все: це захоплює тебе назавжди.

За неповних шість років жінка вишила близько 50 ікон і картин. Хоча в переважній більшості це все-таки образи. Багато виробів вже продала. Спочатку мережила лише для себе, а коли назбиралося багато робіт, то не було вже куди повісити. Тоді вирішила, щоб і ще в когось були картини, які виготовила своїми вмілими руками. Кілька продала на базарі подруга, деякі купили через інтернет.

Юлія Ковальчук не тільки продає ікони, а й багато подарувала. Вона вважає, що для того аби досягти майстерності у вишиванні бісером необхідне, в першу чергу, велике бажання зробити красиву річ для рідної людини. Саме тому вона вишила іменну ікону для доньки Ангеліни, мами Галини, родичеві Михаїлу. А перед Великоднем сусідка попросила змережити й для неї, щоб подарувати доньці на заручини.

− Я насолоджуюся самим процесом вишивання. Він діє на мене заспокійливо. Відходять в сторону всі негаразди і турботи, лишаюся на самоті зі своїми думками та мріями. Час летить так, наче його хтось підганяє, − розповідає умілиця.

Ірина МАЇЛО

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!