Волинянка «розписує» стрічками пасхальні яйця

У неї вдома справжня мінікрамниця оригінальних сувенірів: заледве не у кожному кутку будинку котрийсь із виробів Валентини, на якому спиняєш свій погляд, розглядаєш і милуєшся. Чимало друзів приходять до зарічанської майстрині, аби вибрати оригінальний подарунок з тієї чи іншої нагоди: топіарії, деревця бонсай, декупажні дощечки, декоровані пляшки, розписані блокноти тощо.

Для Валентини Борусевич рукоділля – це справжня розрада, яка майже двадцять років тому допомогла полегшити біль, інформує Слово правди.

Від «хлопчурниці» до рукодільниці

Валентина Борусевич зізнається, що ніколи не думала, що займатиметься чимось подібним, адже з дитинства росла справжньою пацанкою. «Тато дуже хотів сина, мабуть, тому я була, наче хлопчик – замість того, щоб бавитись ляльками, крутилась у його майстерні, де за щастя було, коли батько доручав щось покрутити, порізати чи попиляти. Через це називав мене «хлопчурницею». Любила також ганяти на мотоциклі, подобалась стрільба на допризовній підготовці у школі. Тому від жіночого рукоділля довгий час була дуже далека», – розповідає Валентина.

Ручна робота та творчість стали для жінки рятівним кругом, коли через проблеми зі здоров’ям отримала групу інвалідності. Сімнадцять років тому після чергової операції, аби відволіктись від поганих думок, узяла до рук писачок. На той час молодший син Сашко ходив у художню школу і виграв у конкурсі з писанкарства. Саме він і навчив маму, як виводити воскові візуренки на яйці та як його потім фарбувати.

– Мене це заняття настільки захопило, що яке тільки яйце курка знесе, то сідала і перетворювала на писанку. До Великодня вже мала два лотки писанок, причому із авторськими візерунками, адже не повторювала традиційних для різних місцевостей орнаментів, а вигадувала свої, – каже майстриня.

Коли удома у Валентини з’явився інтернет, улюбленими її сайтами стали творчі сторінки із рукоділлям та майстер-класами. Жінці аж руки свербіли, так хотіла спробувати власноруч виготовити виріб, який їй сподобався на фото, тож пробувала себе у найрізноманітніших техніках: і декорування соленим тістом та джутовими нитками, і бісероплетіння, і плетіння з паперової лози, і вишивка, і топіарії, і пахучі ляльки-травниці, і декупаж, і навіть вітражний розпис.

Чимало, здавалося б, непотрібних, речей знаходять у її виробах друге життя: і зрізане гілляччя винограду, і надщерблене горнятко, і порожня гарна пляшка з-під коньяку чи парфумів, і навіть пластикові бутлі з-під рідкого прального порошку, які перетворює на вази-амфори у грецькому стилі. Тому син часто дорікає Валентині, що, може, варто було б викинути хоч частину «добра», яке вона зберігає, проте їй шкода, адже колись воно може згодитись.

Більшість своїх виробів Валя роздає друзям, рідним та хорошим людям, які їй чимось допомогли у житті. Каже, що монетизувати хобі їй не вдається, бо хоч і працювала у торгівлі вісім років, ця справа не до душі. Її вироби вже встигли розійтись по різних країнах світу: охоче купували патріотичні дощечки Валентини на виставці у німецькому місті Цвіккау, а декоровані шампанське та фужери поїхали в якості весільного подарунку до Ірландії, ще одна декорована пляшка вина стоїть в Італії у поважної сеньйори.

Кілька останніх років Валя постійно бере участь у виставках та фестивалях для людей з інвалідністю, куди їздить від міської організації. Окрім цього, проявляє себе і у спортивних змаганнях – позаторік, приміром, посіла третє місце з дартсу на всеукраїнських змаганнях. Хотіла і торік поїхати, але цього разу її не взяли у команду від Волині. Тож, аби не бути ні від кого залежною, створила разом із Наталією Довгою та Тетяною Адамович власну громадську організацію «Стимул – осіб з інвалідністю», яку тепер очолює.

«Артишокові» писанки

Цього року Валентина не упевнена, чи буде писати писанки, адже Світле Воскресіння Христове вперше відбудеться без її батька Сергія Давидовича, до речі, донедавна найстарішого жителя Заріччя, про якого торік писала наша газета. В останні дні березня 90-річний чоловік відійшов у Засвіти після важкої хвороби. Нині святкового настрою у будинку додає нова колекція писанок, декорованих стрічками, у техніці «артишок». Кожен із цих виробів неабияк дивував тата майстрині, який мав гарний художній смак.

Нову для себе техніку Валя почала опановувати ще на початку березня. Відтоді виготовила близько двох десятків яєць різного «калібру» – невеликі курячі, трохи більші гусячі та навіть страусині яйця. Основа у сувенірних яєць, звісно, не справжні яйця, а пінопластові, які декоруються трикутничками з кольорових стрічок, котрі кріпляться один за одним швейними булавками або гарячим клеєм. В готовому вигляді це нагадує лусочки плода артишоку.

– Робота дуже клопітка, адже потребує чимало часу та терпіння. На маленьке яйце потрібно вирізати близько 80-ти трикутників зі стрічок, а скільки пішло на «страусині», то навіть не підраховувала, – каже Валентина.

Влітку рукодільниця планує відвідати декілька всеукраїнських виставок уже від своєї новоствореної організації. Тепер, каже, матиме що показати, адже досі подібних виробів ніде не бачила. Тим паче перевозити легкі пінопластові яйця зручніше, ніж дерев’яні дощечки. Проте Валентина не виключає, що до цього часу підготує іще щось оригінальне, адже ніколи не спиняється на досягнутому та завжди прагне вчитись чомусь новому.

Тетяна ІЗОТОВА
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!