Як «живе» студентський гуртожиток у Луцьку під час карантину

Упродовж місяця українці адаптовуються до вимушених, незвичних і для багатьох незручних карантинних реалій. З одного боку, ізолювавшись, усі обмежили спілкування, з іншого, отримали чудову нагоду побути наодинці з сім’єю, прочитати книгу, яка давно лежала в очікуванні, зрештою, прибити поличку чи спробувати спекти торт, рецепт якого колись зберегли.

Найважче сповільнити та стишити звичний уклад життя одній із найактивніших частин населення – студентству. Такий домашній ритм для усіх, ще й у весняний час – випробування. Не говорячи про молодь… Проте доводиться прийняти ситуацію в обмін на безпеку та здоров’я: своє, батьків, рідних, близьких та всіх інших, - пишуть на сайті СНУ імені Лесі Українки.

Навіть після карантинного місяця, вийшовши у магазин, важко звикнути до безлюдних вулиць, cпорожнілих дитячих майданчиків. Деякі місця завжди асоціюються з рухом, великою кількістю людей тощо. Це – студентські гуртожитки. Саме тут звикло перебувало значно більше, аніж 10 донедавна дозволених людей, бо ж тут мешкають студенти з різних куточків України і навіть з-за її кордонів. Очевидно, що після оголошення карантину гуртожитки спорожніли, але це не означає, що вони стали безлюдними – вони «живуть». Тож ми вирішили проінспектувати студентські «карфагени» й дізнатися про особливості їх карантинного життя. Звісно ж, враховуючи рекомендації! Дізнавались у телефонному й онлайн режимах.

Очільниця студмістечка Світлана Шевчук розповіла, що попри запровадження карантину, дотримуючись рекомендацій Міністерства освіти та науки, з гуртожитків Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки студентів не виселяли. Молодь і персонал проінформовані про заходи безпеки у зв’язку з поширенням COVID–19. Облаштували місця для ізоляції студентів із симптомами гострих респіраторних захворювань, якщо виникне така необхідність. До сих пір ці приміщення порожні, в Університеті сподіваються, що їх так і не доведеться використовувати. За словами очільниці студмістечка, у гуртожитках вишу було посилено пропускний режим, систематично проводять усі рекомендовані санітарні заходи.

«Понад усе дбаємо про здоров’я та безпеку наших студентів, тому дотримуємось усіх встановлених санітарних норм й інших рекомендацій, запроваджених на період карантину. Систематично обробляємо приміщення, коридори, ручки дверей засобами дезінфекції. Чергові у гуртожитках працюють у масках, а також використовують антисептик», – розповіла директорка студентського містечка Університету Світлана Шевчук.



Зараз в гуртожитках Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки проживає більше сотні студентів, із них 19 – іноземці. На час пасхальних вихідних кількість тих, хто залишиться, зменшиться, але з початком робочих днів студенти, які працюють, повернуться.

Щоб дізнатися більше про життя гуртожитків, вирішили поспілкуватися з тими, хто перебуває безпосередньо «на місцях». Для «інспектування» обрали гуртожиток № 6 Університету, що на вулиці Кравчука.

Комендантка Марія Чигир розповіла, що під час карантину тут мешкає близько 20 студентів. Усі вони працюють, тому вимушено залишились у Луцьку.

«Студенти принесли довідки з місць роботи, на вахті є список, згідно з яким вахтери пропускають у гуртожиток», – розповіла комендантка і додала, що впродовж карантину вони не можуть запросити до себе гостей.



Стосовно санітарних норм і рекомендацій про необхідну дезінфекцію, то, за словами Марії Чигир, їх у 6-му гуртожитку дотримуються:
«Дезінфікуємо приміщення, прибираємо та робимо все, що в наших силах, щоб убезпечити студентів». Очільниця гуртожитку розповіла, що дбають також й про чистоту прилеглої до гуртожитку території, побілили бордюри, дерева.

«Чекаємо Великодня і, звичайно ж, закінчення карантину», – з посмішкою підсумувала Марія Чигир. Ці слова комендантки підтримали і студенти, які мешкають у гуртожитку. Адже всі з нетерпінням очікують, коли без загрози для здоров’я зможуть повернутися до звичного життя.

Студентка IV курсу спеціальності «Видавнича справа та редагування» Марія Смик – одна з тих, кому довелося залишитись у гуртожитку. Дівчина люб’язно погодилася провести нам дистанційну екскурсію майже безлюдними приміщеннями. На світлинах дівчини – порожні коридори, зазвичай, наповнені звуками студентських буднів. Порожні й студентські кухні, звідки ще місяць тому доносились аромати від по-особливому смачних, приготовлених без маминої допомоги (хіба що телефонної) страв. Тільки доглянутий кактус підказує, що тут хтось живе. Сходові клітки та підвіконня навпроти них – улюблені місця гітаристів й любителів довгих телефонних розмов – також безлюдні.




Майбутня видавчиня розповіла, що карантинні обмеження та нововведення позначилися на житті гуртожитку. Перш за все тим, що зменшилася кількість людей. Щодо гостей, то тут із цим суворо. Відповідальні вахтери, які знають усіх, хто тут мешкає, не пропустять нікого стороннього, тим паче під час карантину, коли студентів обмаль. Щодо вечірніх посиденьок, то від них теж довелося відмовитися.

«Я контактую з сусідами по блоку, але зараз усі намагаються захистити себе, тож на чаювання ніхто ні до кого не ходить. Намагаємося підтримувати одне одного в межах своїх кількох стін, але дотримуємось встановленої дистанції», – розповіла Марія Смик.

П’ятикурсниця Катерина Кузнецова – теж одна з тих, хто не дає гуртожитку стати безлюдним. Майбутня філологиня-полоністка каже, що карантин уже трішки втомив. Рятуватися від нудьги допомагає робота і навчання.

«Дуже надіємося, що невдовзі карантин закінчиться і ми повернемося до звичного ритму життя. А поки є час зосередитися на навчанні, роботі, саморозвитку, використовуємо цей шанс», – зауважила студентка.

До кінця карантину залишилося небагато часу. Всі налаштовані оптимістично, зберігають надію, що пандемія коронавірусу не прогресуватиме й українці отримають змогу, зокрема й студенти та викладачі Університету імені Лесі Українки, у доброму здоров’ї повернутися до звичних умов праці та навчання. Тож сподіваємося, що невдовзі спорожнілі вулиці знову наповняться гамором, а незвиклі до тиші стіни гуртожитків будуть відлунювати голосами студентів, які готуються до іспитів-заліків, піснями під гітару, телефонними розмовами та студентським сміхом.

Текст: Андрій ПЕТРУШКО

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!