Страшно було, коли кулі свистять, а на городі діти граються, – лучанин, який боронив Донецький аеропорт

Сьогодні, 14 березня, - День українського добровольця. Перші добровольці пішли воювати на схід країни після Майдану. Серед тих, хто пішов захищати свою країну від ворога, був лучанин Дмитро Корецький.

Майже чотири роки він у складі Добровольчого українського корпусу “Правий сектор”, “54-ї бригади” та батальйону “Донбас-Україна” боронив українські кордони, - йдеться у сюжеті "Суспільного".

Лучанин Дмитро Корецький до лав "Правого Сектору" долучився після завершення Майдану. Каже: вирішив служити в добровольчому батальйоні, аби захищати Україну.

"Хлопці почули, що Добровольчий Український Корпус набирає. Я вирішив поїхати. Спочатку було важко це рішення погодити із сім’єю, бо їдеш не на заробітки, а їдеш на війну", - розповідає Дмитро Корецький.

“Звичайно, двоє маленьких дітей, я плакала, не пускала. А почалося все із Майдану. Теж були сльози, коли їхав на Майдан, але Бог його оберігав. Коли були там розстріли, вони не доїжджали. Зранку їхали і тоді все було добре. А потім поїхав на війну. Теж переживала, плакала. А коли він потрапив в Донецький аеропорт і я троє діб про нього не знала, тоді я сказала йому: “Я хочу, щоб я все знала, чи добре, чи про погане”, - пригадує дружина учасника АТО Антоніна Корецька.

Дмитро Корецький у вересні 2014-го вперше потрапив на передову у село Піски Донецької області.

“Тоді перший день побачив, що таке відірвані ноги та інші частини тіла. Евакуації, кров, істерики. Страшно було, коли ти біжиш біля забора, кулі свистять, а там бачиш, що на городі діти граються. Це — страшно”, - каже Дмитро Корецький.

І на війні, каже Дмитро, не переставав жартувати. Хлопці дали позивний “Бі Бі Сі”, каже військовий.

“Туди приїхали, а я люблю поспілкуватися, посміятися... На базу приїхав, а там треба клич. А з хлопці з Луцька кажуть: “Він — Бі Бі Сі”. А я кажу: “Пиши, буду Бі Бі Сі”. Так мене і записали”, - пригадує доброволець.

Майже місяць 2014-го Дмитру разом із ще троє волинянами довелося відстоювати Донецький аеропорт.

“Приїхали вночі під обстріли. Пів ночі розвантажувались: боєкомплекти, міни. Ротація була, але по голосу взнавали кого міняємо, адже нікого не було видно, а підсвічувати не можна було. Лягати не можна було, бо біля тебе наш міномет працює. У солдатів яке відчуття — коли не працює міномет, то й не має сну”, - розповідає Дмитро Корецький.

Під час виходу із летовища отримав травми. Чоловік показує осколки, витягнуті лікарями із його тіла.

Дружина Антоніна на один із днів народжень чоловіку приготувала, розповідає, тематичний подарунок. Після повернення додому у подружжя Корецьких народився ще один син. Зараз виховують трьох хлопців. Щороку у День українського добровольця голова родини — Дмитро Корецький - збирається до друзів по службі.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!