83-річна волинянка живе у хаті без світла та води

Хата під зчорнілою від негоди соломою. На стрісі, підпертій жердинами, всюди діри. Будівля, здається, ладна провалитися навіть під вагою пташки, найменшого дощу не витримує.

Роздертий вітрами хлів, загорожа з кількох дрючків. І згорблена постать 83-річної жінки з копачкою в руках. Таку картину ми побачили торік у господі Степаниди Журавель із села Сошичного Камінь-Каширського району, - пише Вісник+К

Від дощу рятують миски

Жінка розповіла, що ні писати, ні читати не вміє, бо не було в ті суворі часи, на які випало її дитинство, що одягнути та взути, тому у школу не ходила. Все її життя минуло в колгоспі, тож окрім скромної пенсії нічого не нажила. Чоловіка Бог не послав. От і туляться вони з донькою Надею в старій хаті, збудованій батьком Степаниди Андріївни ще до війни. Пізніше він загинув на фронті. З рідні у жінки нікого не лишилося, тож до них нікому немає діла.

– Як з неба крапає, то клейонками всередині все накриваємо, то миски підставляємо. Коли з’являється нова дірка в даху, скручуємо жмут соломи і затикаємо нею просвіт. Взимку спимо вдягнуті, бо скільки не пали, все одно холодно. Дрова купуємо. Світла у нас немає і ніколи не було, користуємося гасовою лампою.



Усім миром допомогли бабусі

Нещодавно ми побували в селі знову, і були приємно здивовані, як за час, що минув, церковна та сільська громади прагнуть змінити життя Степаниди Журавель. А все почалося з того, що настоятель місцевого храму протоієрей Юрій Кузьмич віддав родині невеличку хатину, яка належала йому. З його благословення церковна громада розпочала збір коштів. Щоб перевезти будиночок, підприємець Іван Шворак надав потрібну для цього техніку. А очолив мінібудівництво вмілий майстер Степан Лошик. Про необхідні матеріали подбали представники камінь-каширського агролісу та лісового господарства. Керував доброю справою тодішній сошичненський сільський голова Ігор Волосюк. Не залишилася осторонь і редакція газети «Вісник+К», надіславши Анастасії Журавель 2 тисячі гривень, які знадобляться, щоб завершити будівництво.

Вийшла хоч і невеличка, але компакт­на оселя. У ній і грубка, і пластикові вік­на, і обшили будиночок зсередини. Тож у ньому тепло та затишно. Щоправда, залишилися деякі зовнішні роботи та електрику досі не вдалося підключити.

І все, здається, добре, однак Степанида Андріївна тільки навідується в нову оселю, встановлену поруч зі старою, ночувати ж продовжує у напіврозваленій хаті. Пояснює це тим, що у новій немає печі, а вона любить спати на черені. Можливо, з часом жінка переселиться в новий будиночок, де її донька Надія підтримує ідеальний порядок.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!