Ректор та викладачі луцького «політеху» поділилися своїми історіями кохання

Існує думка, що науковці – дуже стримані, виважені та малоемоційні люди, а наука і кохання – речі несумісні. Але чи не ті ж хіміки, фізики, матеріалознавці, які пізнали прекрасне почуття кохання, придумали славнозвісні вислови про «хімію любові», «протилежності притягуються», «градус кохання», «почуття чистіші за кришталь»?..

Зазвичай, коли мова йде про університетське кохання, воно асоціюється зі студентством, від якого завжди віє молодістю, романтикою та легким авантюризмом. Проте не лише студенти наповнюють стіни університету ендорфінами та дофамінами, а й його викладацький склад та, навіть, керівна ланка закладу можуть подати приклад та поділитися секретами «наукового щастя», йдеться на сайті ЛНТУ.

Луцький НТУ руйнує всі стереотипи та на власному прикладі доводить: вчений ступінь не стоїть на заваді коханню, а навпаки – створює чудове підґрунтя для його розквіту.

Тож, як закохати у себе науковця або підкорити серце відмінниці, як поєднати кохання й науку діляться сімейні пари Луцького НТУ спеціально до Дня усіх закоханих.

Петро та Людмила Савчуки

Він: ректор Луцького національного технічного університету

Вона: доцент кафедри екології та агрономії (за сумісництвом)

Разом 25 років

Людмила: «Познайомилися на 5-му курсі інституту, в тролейбусі. Через 1рік і 4 місяці одружилися. І ось, через тиждень буде 25 років, як пліч-о-пліч розділяємо радощі та турботи сімейого життя.

Гадаю, що секрет пари, яка працює в одній сфері у тому, що люди розмовляють однією мовою. Тоді з’являється справжнє розуміння один одного».

Петро: «Так, моя дружина вважає, що момент знайомства відбувся в громадському транспорті. Насправді ж, я помітив її значно раніше. Дуже зацікавився, почав шукати, підключив друзів, знайомих… Мабуть доля побачила мої зусилля та вирішила мені допомогти, адже уже невдовзі, зовсім випадково, наштовхнувся на Людмилу в тролейбусі. Звісно ж, не розгубився і відразу познайомився.

Рішення про одруження прийняли спонтанно. Поїхав на весілля до колеги в гори і там, вночі біля Черемошу, подумав, що треба їхати на Волинь і робити пропозицію.

Щодо секретів, тут усе просто. Як уже сказала моя дружина: якщо люди мають близькі по духу професії, то це зміцнює їхнє спілкування, тому що дійсно розмовляєш однією мовою. Взаєморозуміння дуже зближує. А ще, підтримка: моя половинка завжди і у всьому мене підтримує та допомагає. Вона – моя найміцніша опора!».

Валентин та Тетяна Талахи

Він: проректор із науково-педагогічної роботи

Вона: доцент кафедри обліку і аудиту

Разом із 04.09.1992

Валентин: «Завдячуючи роботі, ми познайомились. Вона – асистент, яка щойно закінчила київський університет (їй 22 роки), я – 32-річний доцент. Останні наукові дослідження свідчать про позитивний вплив освіченості людини (не плутати з наявністю наукових звань та досягнень, адже можна бути доктором наук і залишатись НЕОСВІЧЕНОЮ людиною) на соціальні показники, як-то протяжність життя, відчуття щастя, усвідомлення ЛЮБОВІ та можливих часових трансформацій цього почуття.

Тож, спільна робота для нашої сім’ї ніколи не була перешкодою, швидше всього – це плюс».

Андрій та Юлія Щерби

Він: проректор із науково-педагогічної роботи та інфраструктурного розвитку

Вона: лаборант кафедри міжнародних економічних відносин

Разом 16 років

Юлія: «Наш секрет у тому, що ми не поєднуємо кохання та роботу. На роботі ми виключно колеги, а вдома – турботливі батьки та кохані чоловік і дружина».

Ростислав та Ольга Редьки


Він: декан факультету комп’ютерних наук та інформаційних технологій

Вона: доцент кафедри професійної освіти та компютерних технологій

Ми разом майже 20 років


Ростислав: «Двадцять років тому зустрілися і поєдналися два серця - молодого викладача і молодої науковиці-аспірантки другого року навчання! До речі, нас познайомив майбутній ректор та мій товариш Савчук Петро Петрович. А до цього мені дві дівчини відмовили (мабуть тому, що вони не були науковцями).

Гадаю, наш секрет у тому, що моя половинка повністю підтримала мою життєву і наукову позицію».

Ігор Цизь та Тетяна Цизь

Він: Декан машинобудівного факультету

Вона: старший лаборант кафедри електроніки та телекомунікації

Разом 26 років

Тетяна: «Кохання – це, насамперед, взаєморозуміння та повага одне до одного. Немає «я», а є «ми» у вирішенні будь-яких проблем у міру їх надходження».

Ігор: «Під час відображення результатів досліджень науковці використовують займенник «ми». Так і у справжньому коханні немає чоловіка та жінки, а є лише ми та наші діти».

Оксана Ткачук та Олександр Герасимчук

Вона: доцент кафедри галузевого машинобудування та лісового господарства

Він: доцент кафедри галузевого машинобудування та лісового господарства

Знайомі більше 12 років, одружені більше 10

Оксана: «Секретів, мабуть, особливих немає, а ті, що є, нехай залишаться секретами. Якщо розглядати причинно-наслідкові зв’язки, то наука стала причиною нашого знайомства та кохання, адже познайомилися ми, коли почали працювати на одній кафедрі. Можливо завдяки цьому, сьогодні маємо більше спільних інтересів та тем для обговорення. Наукові та професійні теми є найбільш дискусійними – це факт. Проте, прямої кореляції між коханням та наукою мабуть немає».

Сергій та Наталія Голячуки

Він: завідувач кафедри технологій і обладнання переробних виробництв

Вона: доцент кафедри обліку і аудиту

Разом із листопада 1985 року

Наталія: «Познайомилися у студентські роки, навчаючись у одному вузі на різних факультетах. Покохали один одного і з тих пір разом. Разом працювали у науково-дослідному інституті, а з 1998 року працюємо разом у Луцькому НТУ.

Кохання надихає на творчу працю. Ми завжди разом, і на роботі, і вдома… По-іншому не вміємо».

Оксана та Андрій Дзюбинські

Вона: асистент кафедри будівництва та цивільної інженерії

Він: доцент кафедри товарознавства та експертизи в митній справі

Разом 10 років

Оксана: «Взаєморозуміння, взаємодопомога і взаємопідтримка - запорука успішного поєднання кохання та науки. Лише за таких умов, кожен матиме час для сім'ї, науки та для себе».

Ірина та Валентин Заблоцькі

Вона: помічник ректора

Він: завідувач кафедри електроніки та телекомунікацій

Одружилися 16 листопада 2002 року, вже йде 18 рік, як разом.

Ірина: «Це наш не перший досвід роботи в одній організації. Ще з 2002 року працювали у Волинському інституті економіки та менеджменту. Валентин після захисту дисертації в 2006 році перейшов працювати до Луцького НТУ. А з 2018 року знову працюємо на одній роботі.

Секрет поєднання кохання і науки полягає, напевне, в тому, що ми завжди один одного підтримуємо та ставимось з розумінням. Зважаючи на те, що обоє працюємо в системі вищої освіти, то мислимо однаковими категоріями. Коло робочих питань теж однакове. Що ж стосується науки, то тут у нас немає ніяких непорозумінь та конкуренції, бо чоловік має технічну освіту, а я економічну».

Сергій та Оксана Зеленки

Він: доцент кафедри обліку та аудиту

Вона: асистент кафедри менеджменту

Разом 12 повних років

Сергій: «Про секрет говорити складно... Мабуть, він полягає у тому, що ми маємо спільні інтереси не лише в сімейному житті, а й у роботі. Прагнення дізнаватися щось нове та прогресивне урізноманітнює побут та розширює межі спілкування».

Любов та Юрій Федорусі

Вона: керівник бізнес-інноваційного центру

Він: доцент кафедри технологій і обладнання переробних виробництв

Разом 25 років

Любов: «Познайомилися ми, коли я була студенткою. Він тоді ще викладав, а я потрапила до нього на курсовий проект. Займалися довго і я зголодніла, а Юрій Володимирович пригостив мене яблучком. Я засміялася і сказала: «Райське яблучко». Пізніше він запросив на каву і я не відмовилася. Так відбулося перше побачення.

На закінчення університету уже всі знали, що в нас заручини із Федорусем Юрієм Володимировичем. Згодом мені запропонували роботу в університеті і я залишилася. Так поєдналася наука і кохання.

Одного разу одна людина, побачивши нас разом в коридорі в розмові, запитала: «Вам не набридає вдома говорити, ви ще й на роботі спілкуєтеся?!». Якось не набридає: він знає моє життя, моє коло спілкування, мої проблеми, а я знаю його.

Так вийшло, що наше життя і наша діяльність – одне ціле. Справжнє кохання – це велика робота, праця над собою, тому що постійно треба людину пізнавати і багато віддавати».

Світлана Лавренчук та Андрій Коцюба

Вона: доцент кафедри комп’ютерної інженерії та кібербезпеки

Він: доцент кафедри комп’ютерної інженерії та кібербезпеки

Разом 12 років

Світлана: «Наша сім’я зародилася в Луцькому НТУ. Познайомилися на кафедрі, одружилися теж майже на роботі (в четвер мали заняття, в п’ятницю одружилися, а в суботу вранці вже були в університеті).

Для науки і роботи сімейний тандем – це, напевно, суцільний плюс. Бо хто як не подружжя знає переваги і недоліки, можливості один одного. В цьому плані ми ідеально поєднуємося: математик та інженер – разом потужна команда. Коли один дивиться на явище, то бачить формули, а інший – процес. Проте для сім’ї таке поєднання не завжди вигідне, бо сімейні вечори досить часто перетворюються на виробничі наради, а проблеми та емоції мігрують з роботи додому і навпаки. Тому буває досить складно на роботі бути колегами, а вдома лише подружжям, бо ж цікаві ідеї зазвичай приходять невчасно.

Важливо навчитися відділяти творчі дискусії від побутових. З іншої сторони, мати домашнього експерта буває досить зручно, бо є з ким порадитися, є кому підказати щось в професійному (науковому) плані, інколи спільна робота над цікавими задачами приносить величезне задоволення».

Олександр Шовкомуд та Тетяна Головенко

Він: доцент кафедри галузевого машинобудування та лісового господарства

Вона: доцент кафедри галузевого машинобудування та лісового господарства

Одружилися 07.07.2015 року. Знайомі вже понад 10 років.

Тетяна: «Поєднала нас наука. У 2008 році я, працюючи в Херсонському національному технічному університеті, брала очну участь у конференції (м. Глухів). Саша, із делегацією Луцького НТУ також був учасником цієї конференції. Там і сталася доленосна зустріч, з дати якої почалася наша історія.

Вважаємо, що завдяки науці та нашим науковим керівникам, ми зустрілися, хоч і жили у різних куточках України. Підсилювалося знайомство науковою співпрацею, а особливо, нашими захистами кандидатських дисертацій у ХНТУ. Перебуваючи у постійній взаємодії, ми пізнали один одного та зрозуміли, що нас поєднує не лише наука, але й... Саме тому й вирішили створити сім`ю.

Наш секрет поєднання кохання і науки: віра один в одного, повага, взаємодопомога і підтримка».


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!