«Не виживати, а жити і досягати поставлених цілей», – девіз волинського спортсмена з інвалідністю. ВІДЕО

"Не виживати, а жити і досягати поставлених цілей" - так говорить про своє життя 21-річний Олександр Ващук з Володимира-Волинського. Юнак, який пересувається на візку, каже: інвалідність – не вирок.

Про це йдеться у сюжеті "Суспільного".

Тренуванням у спортклубі Сашко Ващук розпочинає день. Розповідає: у теплу пору року займається спортом на місцевому стадіоні або у парку.

"Тренуюсь тричі на тиждень, мені тут подобається. В мене зараз класний тренер. Багато класних вправ роблю. Відчуваю прогрес. Подобається прогрес тренувань. Щотижня по кілограму добавляю. Хто займається в залі, той мене зрозуміє", - розповідає Олександр Ващук.

Інструктор спортивного клубу Петро Кравець каже, що наполегливість Сашка надихає оточуючих. Розповідає про перше тренування хлопця.

"Він виліз одразу на перекладину та підтягнувся 30 раз. Для мене це було шоком, бо 30 разів підтягнутися це доволі складно. Він технічно правильно це робив. Віджимається від землі вверх ногами. Я дивлюся з захопленням на це, бо дуже багато хто себе обмежує, що я не можу, мене щось болить, не іде в спортзал. А це людина сильна духом. І я бачу що він може! Я навіть не знаю, чи йому хтось потрібен, щоб займатися. Він настільки пристосувався з візочком. Це його ідея підтягнутися з візочком", - пригадує тренер, інструктор спорт-клубу Петро Кравець.

Після тренувань Сашко 4 кілометри їде на візку додому центральною вулицею Володимира-Волинського. Там на нього чекає робота - учні, яким в онлайн-режимі викладає англійську.

"В мене є багато різних учнів. Це учні з усього світу: з Нью-Йорка, хірург, люди пенсійного віку, модель є. Самі різні учні. Робота цікава. Постійно знайомишся з новими людьми", - розповідає Олександр Ващук.

Три роки тому хлопець почав займатися спортом. Рік був у резерві паралімпійської збірної. Розповідає, там його навчили пересуватися сходами на візку.

"В плані навиків – як долати різні перешкоди в місті в наших реаліях. Другий момент - це психологічний. Не виживати, а жити, і досягати чогось", - зауважив хлопець.

В’ялий парапарез нижніх кінцівок – такий діагноз поставили хлопцю у перший рік життя. Це згуртувало родину, яка почала боротися за здоров’я дитини, розповідає мама Оксана Ващук. Нині на обійсті батьки планують побудувати спортивний майданчик та допомогти сину повернутися у професійний спорт.

"В нас в планах от там зробити Саші бруси та турнік. Він дуже хоче. Хай весна прийде", - розповів батько Олександра Олександр Ващук.

"Тренер каже: сьогодні у нас вихідний, ми ідемо в баню. А Саша бере палки - і в ліс. У Саші вихідних не має. Він дуже тим жив. Він як пішов у спорт, він казав: я такий щасливий. У Карпатах каже: я зі стількома людьми спілкувався, що за усе життя не спілкувався як зараз", - ділиться враженнями мама Олександра Оксана Ващук.

Нині, розповідає Сашко, він не полишає мрію повернутися у професійний спорт. Завдання нотує в записнику англійською, каже юнак, аби більше іноземної мови використовувати у житті.

"В мене різні цілі на цей рік. Наприклад – штангу 100 кк взяти та віджимання з людиною", - підсумував хлопець.






Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!