Волинянин дослідив свій родовід аж до 8 покоління

Шачанин Геннадій Дзядук зацікавився походженням власного прізвища та почав досліджувати свій родовід. Чоловіку вдалося дослідити своє «сімейне коріння» аж до восьмого коліна.

Дослідження Генадій Дзядук розпочав у Волинському обласному архіві шукати польське коріння. Там він вивчав метричні книги Згоранської церкви, прихожанами якої були жителі сіл Згорани, Хомичі та Самійличі, - пише Район.Шацьк, посилаючись на газету «Шацький край».

Шачанин розпочав дослідження з пошуків родинної гілки батька Адама, спираючись також на його усні розповіді. І коли взяв до рук старовинні джерела, датовані 1848-1865 рр. й побачив у них прізвища своїх предків, вже не зміг зупинитися та вирішив відновити усі гілки родинного дерева.

Багато років кропіткої праці дали плідний результат: сімейне «коріння» Геннадій Адамович знає до восьмого коліна і впевнений, що дізнається ще й до десятого, а це означає – здійснити екскурс в минуле вже більш, як на два століття.

В процесі роботи над архівними документами виникало багато запитань щодо відсутності певних записів, або ж самих книг. Та куди б не завели дороги, хоч і до самої Варшави, відступатися він не збирається. А поки продовжуватиме пошуки в обласному архіві Житомира, оскільки це місто з 1795 року було адміністративним центром Волинської губернії, що входила до складу Російської імперії.

Згодом там заснували статистичний комітет для збору важливої інформації про губернію та її мешканців, рід їх занять та побут. До Житомира Геннадій Дзядук планує поїхати зі старшим сином Назаром, який теж охоче долучився до справи.

«На кожному генеалогічному дереві можна побачити долю родини, а через неї – історію всього народу, процесів, які відбувалися в суспільстві з цілою нацією. Я пишаюся тим, що належу до простого працьовитого роду порядних людей і зовсім не жалкую, що не є нащадком знатних вельмож», – ділиться роздумами Геннадій Адамович.

На запитання, як саме збирається відобразити своє родинне дерево, чоловік відповідає:

«Я довго уявляв, яким воно має бути. Спочатку хотів намалювати його на стіні та розмістити старі світлини, адже історія родини має бути перед нами щодня, а не захованою десь у альбомах. Та врешті-решт вирішив втілити задум на полотні, щоб при потребі перемістити в будь-яке інше місце. Поки чорновий варіант схеми креслю на великому ватмані. До того ж створювати родинне дерево не обов'язково в класичному стилі, а можна придумати свою оригінальну модель.

Наприклад, відтворити його схематичнона одній основі, а на іншій – розмістити окрім головної інформації ще й старі фотокартки, листівки, документи та довідки, вирізки з газет чи журналів, які дадуть можливість відчути дух минулих століть. Головне – втілити в життя задумане».

Чоловік щиро вірить, що його справу в майбутньому продовжать сини Назар та Лук’ян, адже з народженням кожного наступника їхнього роду на «дереві» з’являться нові гілки, які теж ростимуть та міцнішатимуть.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!