«Без масок у магазин не пускають», – лучанка з ураженого коронавірусом Уханя

Серед 50 українців, які опинилися у закритому через страшну напасть китайському місті, є 36–літня Ольга Батура з Луцька.

Вона викладає англійську мову у двох місцевих дитсадках. В інтерв’ю «Волині» жінка розповіла, як змінилося її життя з початком епідемії і чи хоче повернутися додому.

«В Китаї я вже майже рік. Працюю за робочою візою… Ми й досі перебуваємо на карантині. Людей на вулицях мало. Це дуже незвично для такого великого міста! Як і тиждень тому, всі виходять з дому або по продукти, або до аптек. Міський транспорт не працює. Автомобілі трохи їздять, переважно приватний транспорт. Кажуть, виручають деякі таксисти. Усі заклади відпочинку зачинені», – розповідає жінка.

За її словами, коли можна буде вийти на роботу — ​не відомо: хтось каже, що після 14 лютого, інші — ​що в березні, а деякі — ​що все це затягнеться на декілька місяців. Точної інформації ніхто не знає.

«Продуктів у супермаркетах достатньо, ціни в основному не змінилися. Правда, одного разу мусила обійти 5 аптек, поки знайшла маски. Без них у магазин не пускають, а як ідеш вулицею із незахищеним обличчям — ​усі на тебе витріщаються. До речі, недавно запрацювала гаряча лінія, на яку слід повідомляти, якщо хтось продає маски за космічною ціною. Я купляла за 18 юанів дві штуки в упаковці. Це десь 55–60 гривень. Зараз ціни трохи зросли, – додала Ольга.

Люди ретельно дотримуються рекомендацій, на яких постійно наголошують фахівці: мити руки, фрукти й овочі та добре проварювати їжу.

«Щодо настрою, то все гаразд. Як і всі українці, що перебувають у місті, не піддаюся паніці. Ми спілкуємося між собою. Навіть сміємося з того, що показують російські телеканали. У нас є група у WeChat — ​іноземці в Ухані, тут різні люди: українці, росіяни, казахи та інші. Громадяни Росії жаліються на своїх журналістів, бо ті беруть у них інтерв’ю і дуже перекручують інформацію. Наприклад, показували, як десь падали люди на вулиці, нібито місто з усіх боків засипають піском... Вони вміють», – ділиться думками Ольга Батура.

А з поверненням на Батьківщину вона ще не визначилася, розмірковує про це так: «Чи збираюсь я їхати додому? Звісно, якщо організують евакуацію. Хоч, відверто кажучи, не дуже хочу повертатися в Україну. Просто уявлення не маю, що там робитиму. Проте як не буде тут роботи — ​не буде й грошей. Сенсу залишатись немає. Прекрасно розумію тих людей, які не хочуть виїжджати. У них тут сім’ї (інтернаціональні), робота, все життя. Вони вже звикли, їм подобається. Та я й сама призвичаїлась до життя в Китаї, хоча одразу по прибутті сюди ​було морально важко. Наскільки мені відомо, США, Японія, країни Євросоюзу та деякі інші вже вивезли своїх громадян (хто хотів). Ситуація з Україною — ​в процесі, як нам повідомили з посольства. Я думаю, питання з евакуацією затягується, бо мало хто має бажання виїжджати».

Наостанок пані Ольга додала, що хоче подякувати працівникам Посольства України в Китаї: «Вони телефонували нам, по декілька разів перепитували, чи ми їдемо. Приємно, що про тебе не забули. Дуже дякую!»

Оксана КОВАЛЕНКО
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!