У Луцьку презентували книгу, яку читачі можуть дописувати. ФОТО

У Луцьку презентували книгу, яку читачі можуть дописувати. ФОТО
Відома перекладачка і журналістка Ірина Славінська презентувала у Луцьку незвичайну збірку есеїв.

Презентація відбулася 24 січня у луцькій книгарні «Є», - повідомляють організатори.

Спочатку Ірина Славінська поділилася тим, як писала есеї: «Назва цієї книжки – дуже хуліганська історія. Бо починалося все з тексту, який був написаний з думкою про пісню Ніни Сімон «Just Like a Woman!», і деякий час робоча назви книжки була саме така. Але швидко стало ясно, що це дуже робоча назва і вона на обкладинку не годиться».

Згодом, за словами авторки, був ще один варіант, однак вже остаточна версія «Мої запасні життя» з’явилася після спілкування з колегою, письменником Анатолієм Дністровим, який був бета-рідером.

«Він написав враження, які в нього склалися, і завершив лист словами, що, можливо, в мене не дуже вдала назва», - каже письменниця.

Власне колега й підказав дуже влучну метафору з книги про запасні життя. Лейтмотив книги – історична пам`ять та зв`язок поколінь. Ірина Славінська розповідає про втрачені родинні історії та про те, чого вже не зрозуміти молоді, але що поєднує людей, які народилися в той чи інший час. За словам авторки, нам цікаво знати про інших людей. Зараз ми стежимо за їх життям у соцмережах, але у наших предків їх не було.

«Є багато епізодів сімейної історії про які ніхто нікого не повідомив і вже не повідомить. Бо носіїв тієї пам’яті вже не залишилося. І це історія, яка найбільше мене цікавить: що і чому до нас дійшло, і що і чому до нас не дійшло», - зауважує авторка.

І власне, оті «білі плями» дозволять дописати або ж наново віднайти першоджерела і описати. До речі, в збірці є місця, де читач сам може дописати уривки історій. Також вона розповіла про свою роботу на радіо.

«Коли ти сидиш у студії і записуєш з кимось розмову, то виявляєш усю голизну роботи в аудіоформаті. Наприклад, якщо ми пишемо допис у Фейсбуці чи статтю, то завжди можна повернутися та відредагувати. Коли ти працюєш в прямому ефірі - працюєш з голосом і часом. І кожне слово минає разом із кожною секундою. Ти не можеш, як мандрівник у часі, повернутися назад і переговорити те, що було сказано», - ділиться досвідом Ірина.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 0
  • Статус коментування: премодерація для всіх
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.