Брат і сестра зі Львова навчають дітей на Волині східних і народних танців

Назар і Софія Кімачуки – брат і сестра. Обоє народилися у Львові. Декілька років тому доля дивовижним чином привела їх у Шацький район. Назар знайшов кохання всього життя у селі Піща, а Софія пов’язала свою долю із чоловіком з Світязя.

Тепер в обох – повноцінні сім’ї, замість львівських замків – шацькі озера, а ще – одне на двох велике захоплення мистецтвом танцю, - пише Район.Шацьк з посиланням на газету «Новий погляд+».

Брат і сестра, які свого часу досягли у Львові неабияких успіхів у кар’єрах танцівників, захотіли поділитися своїм вмінням із шачанами. Відтоді в Шацьку, Піщі і Світязі функціонують гуртки східного і народного танців, які відвідують понад 50 учасників

Першою про свій шлях до професійного тренера-хореографа розповідає Софія. Каже, що в дитинстві мама водила її і на гімнастику, і на бойовий гопак, проте східні танці 12-річній дівчинці припали до вподоби найбільше.

Коли їй виповнилося 18, раптово загинув батько. Брат на той час уже жив у Піщі. Щоб підтримати фінансово себе і маму, Софія, тоді студентка університету, змушена була шукати роботу. Так у її житті з’явилася посада тренера в відомому львівському танцювальному клубі «Караван».

«В мене була сильна група. Ми їздили з постановками східних танців на конкурси в Україні і за кордоном, завойовували призові місця. Так тривало 4 роки. Потім я вийшла заміж і переїхала до Світязя. Народження доньки, сімейні будні – принаймні на рік я повністю забула про те, що є танцівницею. І тут несподіваним поштовхом стала для мене поїздка в Піщу. Назар, який на той час уже організував для місцевих дітей гурток народного танцю, ненадовго від’їхав і попросив мене його замінити», – починає розповідати Софія.

В Піщі на заняття прийшло тоді до 40 дітей. Їм було цікаво, вони були спраглі до вивільнення творчої енергії і дуже хотіли танцювати. Це настільки вразило професійну танцівницю, що вона вирішила створити власний гурток. Спочатку східні мелодії зазвучали в Світязькому сільському будинку культури, куди на заняття прийшло до 20 дітей від 4 до 17 років. Згодом брат і сестра орендували приміщення в Шацьку, відремонтували його, обладнали дзеркалами, поручнями, і на сьогодні вчать народних і східних танців ще й шачан.

В Назара – свій непростий шлях, який привів його до досконалого оволодіння мистецтвом танцю. В дитинстві спробував себе у плаванні, дзюдо, карате, ушу, бойовому гопаку. Освіту ж добув економічну, він, до речі, – магістр фінансових наук. Танці почалися з 10 років: хореографія в школі, гурток при «Укрзалізниці» у Львові. Був учасником зразкового ансамблю «Карпати», заслуженого ансамблю танцю України «Юність». Участь в останньому особливо пам’ятна для Назара:

«Це один з найвідоміших колективів країни. У складі – 80 учасників, у репертуарі – до 20 танців українських і народів світу. Тренування тривали по чотири години. Довжина залу, де ми виступали, повинна була становити не менше, як 60 метрів. Танці нам ставив сам Мирослав Вантух, художній керівник Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України ім. Павла Вірського. Взагалі, більшість провідних українських балетмейстерів стартували саме з «Юності».

Для Назара Кімачука це були незабутні три роки нелегкої праці і яскравих виступів по всьому світу. За цей час танцівник до досконалості відшліфував хореографічне вміння. Проте великі навантаження погано відобразилися на його здоров’ї: почалися проблеми з коліном. Після того, як перестав виступати в «Юності», займався бойовим гопаком і здобув з цього виду спорту ІІІ юнацький розряд.

У Назара з дружиною троє дітей. В Піщі дітвору особливо немає чим зацікавити, а до Шацька возити дорого. Тому, переймаючись якісним дозвіллям своїх чад і дітей односельців, три місяці тому створив у Піщі гурток з народних танців. На перше заняття у сільський будинок культури прийшло аж 36 діток.





Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!