«Файно, як пів сраки з-за корча» та інші колоритні волинські фрази про зовнішність людей початку ХХ століття

Зовнішність людини, специфічні особливості обличчя, тіла завжди привертали увагу, ставали об’єктом для похвали або висміювання, осуду, слугували мотивом для виникнення численних прізвиськ, прізвищ, фольклорних виразів.

Видання «Хроніки Любарта» підготувало підбірку оригінальних волинських фольклорних виразів, які характеризують зовнішність людини.

Цікаво, що уявлення волинян про красу змінювалися з плином часу. Так, надмірно худу людину характеризували вирази: «На гадюці сало не наросте», «Кості – то самі злості», «На кості тілько собаки кидаються, і то голодні». Очевидно, вважалося, що худа людина має поганий характер. Вислів «Поки грубий схудне, то худий здохне» вказував про значну тривалість якогось процесу. Дещо пізніше походження має фольклорний вислів «Ззаду – піонєрка, а спереді – пенсіонєрка», який характеризував жінку з худорлявою, підлітковою фігурою.

Ще один надзвичайно давній та цікавий вираз, записаний у селі Борисковичі, дисонує із сучасними уявленнями про чоловічу красу. Часто натрапляємо на світлини волинян початку ХХ століття, на яких зображені чоловіки з бородами. Давні фотографії мешканців села Борисковичі демонструють ретельно виголених чоловіків із елегантними вусами, чоловіки одягнуті в піджаки або костюми, взуті в чоботи. На давніх світлинах із села Борисковичі – тодішня сільська інтелігенція, заможні селяни, адже саме вони могли дозволити собі замовити послуги фотографа.



На фото 1 зліва направо Філат Мотрона Петрівна, Філат Онисим Климович, вгорі стоять їхні сини Михайло Онисимович, Іов Онисимович, посередині друг родини Новосад Платон. Михайла Онисимовича Філата після Другої світової війни було репресовано як куркуля, понад 10 років він пробув на засланні. Фото зроблено 1927 року і надіслано синові Іванові Онисимовичу, який у цей час служив у польській армії.

Уявлення про чоловічу красу на півдні Волинської області цього періоду влучно доповнює вислів, записаний від Філат Лідії Іванівни, 1934 р.н., уродженки та жительки села Борисковичі: «Вуса – чéсть, а борода й в кози єсть». Респондентка чула цей вислів від свого дідуся, Лагановського Микити Климовича, 1884–1941 рр., який і сам мав вуса та цим дуже пишався. Микита Климович Лагановський був заможним господарем, воював у Першій світовій війні, був у полоні, повернувшись із якого не застав живою дружину Олену, що померла у віці 27 років та залишила сиротою 9­-річну дочку. Микита Климович був прекрасним столяром, всю основну роботу робив лівою рукою: рубав, тесав тощо. На світлині 1930-х років Микита Климович Лагановський із іншими чоловіками під час ремонту Іовського храму села Борисковичі (паличку тримає також лівою рукою) (другий зліва – Андрій Іванович Лісовий, четвертий зліва – Микита Климович Лагановський). Як бачимо, чоловіки мають вуса, але не мають бороди.

Про недоречний одяг свідчать вирази: «Файно, як корові сідло», «Файно, як свині каралі», «Фрак – спереді нема й ззаду брак», а також обсценний вираз «Файно, як пів сраки з-за корча». Вислів «Не полюбить на брудно, то й на чисто трудно» відображає переконання, що зовнішність людини – це не найважливіший аспект її сутності.



Отже, засвідчені в селі Борисковичі фольклорні вирази, які характеризують зовнішність людини, відображають уявлення волинян початку ХХ ст. про красу та потворність, влучно та афористично характеризують зовнішність людини.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!