Фотовиставка Юлії Ткаченко

Свої фотороботи у виставці на ВолиньPost презентує лучанка Юлія Ткаченко.

Народилася у Луцьку, закінчила факультет графічного дизайну у Львівській Національній Академії Мистецтв.

Зараз живе та працює у Відні. Любить море, котів, мистецтво, подорожі, фотографію та ще багато всього.

Далі Юлія Ткаченко розповідає про себе сама.

***

Привіт, я – Юля! Відразу зізнаюсь, що я іще не вважаю себе фотографом, на даний момент це скоріше велике захоплення і частина, але вже невід’ємна, мого життя. Мене цікавить в першу чергу арт-фотографія, різноманітні експерименти в даній галузі, щось нове або добре забуте старе.

Моє перше знайомство з фотографією відбулось під час навчання. Пам’ятаю, у нас в академії були лекції по фотосправі, я тоді не мала ніякої фотокамери і купити навіть «Зеніт» за стипендію було розкішшю :), відповідно – ніякої цікавості до фото.

Пізніше мені тато подарував цифровий «Нікон» і я почала щось там фотографувати, переважно подруг в гуртожитку :)... Але без особливого ентузіазму, так би мовити, хоча фотографії багатьом подобались... Пробувала себе навіть весільним фотографом, але швидко згасав запал, переглядаючи гігабайти фотографій ще на дисплеї цифровика...

Два роки тому, вирушаючи в подорож автостопом Європою, з метою економії місця в рюкзаку, в одному лондонському секонд-хенд магазині я купила таку собі пластмасову червоненьку плівкову мильничку. Free focus і ЖОДНОЇ опції! Ломо в чистому вигляді. Це були мої перші експерименти з плівкою.

Результатами я лишилась приємно здивована. Фотографії солоденькі і наївні, але вони повністю відображали мій внутрішній стан на той момент!

Так почалась моя велика любов до плівки...

Тоді я зрозуміла, чому мені завжди скучною була цифра, бракувало в ній тієї свободи та непередбачуваності, довільної гри світла та магії зловленого моменту...

А які відчуття проймають, коли несеш відзняті плівки у фотолаб і до трепету в середині чекаєш на результат!..

Я не вважаю, що фотографія повинна бути чіткою або композиційно та експозиційно "правильною", я не вважаю, що в фотографії взагалі є якісь канони. Але картинка, безсумнівно, повинна бути якісною... І викликати в глядача якісь емоції.

Часом саме світло створює досить цікаві неочікувані ефекти на фотографіях...

Зараз я фотографую майже на все, що потрапляє під руку та й, по суті, усе, що потрапляє на очі :), експериментую з різними плівкоми мильничками, ломографією, полароїдами, радянською оптикою.

Я ще у пошуках жанру, стилю та камери, з якою ми станемо одним цілим :). Але, безсумнівно, аналогова фотографія мені ближча, аніж цифрова.

Я досить рідко використовую мінімальний фотошоп у своїх фотографіях, хоча добре його знаю. Як на мене, то фотографи часто псують ним картинку, що робить фотографії якимись пластмасовими, неживими.

Я дуже люблю подорожувати і жити у різних містах, роблю це часто. Завжди беру з собою кілька камер та плівки. Найкращий сувенір, який можу привезти зі своїх подорожей – це фотолистівки, створені своїми руками, очима, серцем. Вони як історії... невербальні. Мені хочеться створювати такі фотографії, які не потрібно пояснювати, які самі відображатимуть настрій мій, міста чи місця, які самі вам розкажуть, а камери мені в цьому допомагають.

На творчість мене надихають нові місця. Або дивитись новими очима на звичні місця (особливо це вдається, коли повертаєшся після тривалої відсутності у добре знайоме місце), адже стільки всього різнобарвного навколо і дуже близько, навіть у побуті та буденності...

Однією з моїх муз є Море. Я дуже люблю його у будь-яку пору року. Минулого літа випало прожити біля нього 4 місяці. Це дало багато натхнення, енергії та фотографій.

Так є, і я часто переконуюсь, що найкращі моменти не зніме жоден фотоапарат, вони завжди зберігатимуться на наших вмонтованих дисках пам’яті ;)

Це історія про те, як як рибка Понія зі Львова вперше побачила море... Фото "Діалог" з цієї серії виграло II місце на III-му Львівському фотофорумі від фотошколи Chick у фотоконкурсі "Travel".

Діалог

Іноді я все ж беру в руки свій цифровий Canon 50D і тоді виходить таке:

У мене є іще одна чудова Муза та моя хороша подруга Інесса. Надзвичайно креативна людинка та прекрасна модель! Саме завдяки їй і Морю минулого літа ми створили ряд фотосесій, що розбудило в мені бажання фотографувати людей, пробувати себе у фешн-фотографії.

Взагалі приємно, що мене оточує багато людей, які раді разом фотографуватись, позувати, творити, які відкриті до найсміливіших ідей та нестандартних рішень...

Тут кілька експериментів з простроченою на 20 років радянською плівочкою «Свєма».

Іноді для отримання фотозображення насправді може бути достатньо й звичайної бляшанки з отвором в 0,5 мм, фотопаперу/плівки і сонця! Нижче пінхол-фотографії, створені за допомогою такої бляшанки з-під кави Illy. Фотографія як вона є, в голому вигляді, повертаючись до самого її зачаття! :)

Проявляючи такі негативи в темній кімнаті, у пам’яті вспливли моменти з дитинства, коли батьки проявляли/друкували фотографії при червоній лампі вночі на кухні, а я любила спостерігати. Потім ми всі разом дивились ті фото слайдами на натягнутому на штори білому простирадлі :)

Зараз я більше працюю над пінхол-фотографією та маю в задумах кілька проектів, які, надіюсь, скоро ви зможете побачити.

Дякую всім за перегляд моїх світлинок!

Творчого вам натхнення та чудових фотографій!

Щиро, Юля :)
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!