Волинянам розповіли, як правильно готуватися до причастя

Волинянам розповіли, як правильно готуватися до причастя та що потрібно зробити після нього.

Про це інформує Православна Волинь.

МОЛИТВА ДОМАШНЯ ТА ЦЕРКОВНА
Той, хто бажає достойно причаститися Святих Христових Таїн повинен почати, хоча б за тиждень, молитовно готувати себе до цього: більше і старанніше молитися вдома вранці та ввечері, а також, по можливості, кожен день протягом тижня вранці та ввечері відвідувати церковне богослужіння. Якщо робота чи державна служба не дозволяє регулярно відвідувати богослужіння, то потрібно ходити на скільки дозволяють обставини, але, у будь-якому випадку, обов’язково необхідно бути на вечірньому Богослужінні напередодні причастя.

Для того, щоб достойно підготуватися до Святого Причастя існує особливе «Правило до Св. Причастя», яке знаходиться у більш повних молитвословах. Воно включає в себе канон покаянний Іісусу Сладчайшому, канони Пресвятій Богородиці та Ангелу Хранителю, канон та молитви до причастя, молитви на сон грядущим, які необхідно вичитувати напередодні ввечері, а зранку – ранішні молитви та молитви до причастя.

ПІСТ
З молитвою поєднувати піст, тобто утримуватися від скоромної їжі: м’яса, молочних продуктів, масла, яєць і, взагалі, практикувати стриманість у їжі. Потрібно їсти та пити менше ніж звичайно. Поститись потрібно хоча б 1 або 2 дні, а взагалі потрібно 3. Ну й старатись поститись у середу і п’ятницю та пости котрі встановлені церквою. Тому що, все те що встановлене церквою воно корисне для нашого спасіння та проходження нашого благодатного життя. У церкві немає нічого просто так.

НАСТРІЙ ТА ПОВЕДІНКА
Той, хто готується причастя, повинен глибоко усвідомити свою гріховність, убогість душі, нікчемність перед Богом та свою негідну поведінку. Повинен з усіма примиритися і охороняти своє серце від почуття злоби, роздратування, утримуватися від осуду інших, непотрібних думок та розмов, відмовитися від відвідування розважальних місць, яке може сприяти гріхопадінню. Повинен роздумувати про велич таїнства Причастя Тіла і Крові Христових, перебуваючи, наскільки це можливо, на самоті, і читати Слово Боже та книги духовного змісту.

СПОВІДЬ
Бажаючи причаститися, ти повинен прийти на сповідь. Краще це зробити ще напередодні дня Причастя до чи після вечірнього богослужіння – щиро покаятися у своїх гріхах перед священиком, щиросердечно розкрити свою душу і не приховати жодного грішного вчинку. Перед сповіддю необхідно примиритися як з тими, хто нас образив, так і з тими, кого ми образили – смиренно попросити у всіх прощення. Просити прощення потрібно в такій формі: «Прости мене, грішника (-цю), що згрішив (-ла) перед тобою», на це прийнято відповідати «Бог тобі простить, прости і ти мене грішного (-у)».

Під час сповіді краще не чекати запитань священика, а самому розповідати все, що гнітить душу, ні в чому себе не виправдовуючи і не перекладаючи провини на інших. Для того, щоб позбутися фальшивої соромливості при сповіді своїх гріхів, їх можна написати на папері і, у крайньому разі, подати священику під час сповіді.

Правильніше сповідатися напередодні ввечері, щоб весь ранок присвятити молитовній підготовці до причастя. У крайньому разі, можна сповідатися і зранку, але приходити на сповідь, коли Божественна літургія вже почалася – це крайня неповага до великого таїнства Причастя.

Той, хто не сповідався, не допускається до причастя, крім випадків смертельної небезпеки.

Посповідавшись, необхідно прийняти тверде рішення – не повторювати знову своїх гріхів. Є добрий звичай – після сповіді, звечора і до причастя не їсти і не пити. Безумовно, це забороняється після півночі. До утримування від їжі та пиття перед причастям потрібно привчати і дітей з дуже раннього віку.

ПЕРЕД ТА ПІД ЧАС СВЯТОГО ПРИЧАСТЯ
У церкву необхідно, прийти заздалегідь, до початку читання Часів. Під час Божественної літургії, після того, як проспівають «Отче наш…», до відкриття Царських врат і виносу Святих Дарів, потрібно наблизитися до сходинок вівтаря та очікувати виносу дарів, коли відкриються Царські врата і диякон виголосить: «Со страхом Божиїм і вєрою приступіте». Першими причащаються (а також підходять до хреста, помазання) братія монастиря, потім діти, за ними чоловіки і в кінці – жінки. Підходячи до Чаші, потрібно завчасно зробити земний поклін, а у неділю та великі Господні свята – поясний поклін, доторкнувшись рукою підлоги, і скласти навхрест руки на грудях – праву поверх лівої. Перед чашею ні в якому разі не хреститися, щоб випадково не штовхнути Святої Чаші, виразно вимовити своє повне християнське ім’я, широко відкрити рот і благоговійно, з повним усвідомленням святості великого Таїнства, прийняти Тіло і Кров Христову і відразу ж проковтнути.

ПІСЛЯ СВЯТОГО ПРИЧАСТЯ
Прийнявши Святі Тайни, не хрестячись, треба поцілувати край Святої Чаші та відразу підійти до столика з теплою водою, щоб запити і з’їсти часточку просфори.

До закінчення Богослужіння з церкви не виходити, а обов’язково вислухати «Подячні молитви після Св. Причастя». У цей день – день Св. Причастя – не їсти дуже багато, не упиватися спиртними напоями і, взагалі, вести себе благоговійно та благочинно, щоб достойно зберегти в собі благодать Причастя.

Все, що вище зазначено, є обов’язковим і для дітей, починаючи з семирічного віку, коли діти вперше приходять сповідатися, але і до цього віку батькам, наскільки можливо, потрібно привчати дітей до Причастя таким чином.

КОМУ НЕ МОЖНА ПРИЧАЩАТИСЯ
До причастя не можна приступати тим, хто ворогує зі своїм ближнім; нехрещеним; тим, хто не носить постійно натільного хрестика; тим, хто не був напередодні на вечірньому богослужінні і хто не сповідався; тим, хто зранку їв; хто запізнився на Божественну літургію, хто не постився і не читав правила до причастя; жінкам, стан здоров’я яких чи зовнішній вигляд не дозволяють бути у церкві, а саме: в період місячного очищення, з непокритою головою, у штанах, з косметикою на обличчі і, особливо, з нафарбованими губами. Також неправославним, хто відвідує приходи неканонічних (розкольницьких церковних угрупувань (Греко-Католицької церкви, Української Автокефальної Православної церкви, Української Православної церкви – Київський патріархат та ін.). Такі люди повинні принести покаяння в тому, що свідомо чи несвідомо перебували у розколі і цим принизили Божественне вчення про Єдину Святу Соборну і Апостольську Церкву, порушуючи постанови Вселенських Соборів.

ПРИКЛАД СПОВІДІ ПЕРЕД ДУХІВНИКОМ
Сповідаю я, великий грішник (-ця) (їм ‘я), Господу Богу Вседержителю, во Святій Тройці славимому і поклоняємому Отцю і Сину, і Святому Духу всі мої гріхи, вчинені волею чи неволею, словом чи ділом, чи помислами.

З грішав: невиконанням своїх обітниць, які давав при Хрещенні, а у всьому я брехав і порушував, та непотрібним себе перед лицем Божим сотворив; маловір’ям, невір’ям, сумнівом, коливанням у вірі, які навіює ворог нашого спасіння проти Бога та Святої Церкви, зарозумілістю, самовпевненістю, забобонами, гаданням, не дбав про своє спасіння, відчаєм, надією на самого себе та на людей більше ніж на Бога; забував про правосудця Боже та не мав достатньої відданості волі Божій, непокірливістю Промислу Божому, впертим бажанням, щоб все було по-моєму, догоджав людям з корисними цілями; пристрастю до тварин та речей; небажанням пізнання Бога, волі Його, віри в Нього благоговінням до Нього, страху перед Ним, надії на Нього і ревності до Його Слави, невдячністю Господу Богу за всі Його великі благодіяння, які Він подає, не пам’ятав про них; ремством на Бога.

Малодушністю, зневірою, жорстокістю серця, не мав до Бога любові, ні страху; невиконанням святої волі Його; поневолив самого себе пристрастями: любострастям, користолюбством, гордістю, самолюбством, бажанням слави, честолюбством (бажання поваги до себе), любостяжанням (любов до речей), чревоугодієм, лакомством, їв без молитви, об’їдався, пияцтвом, пристрастю до азартних ігор, видовищ (кіно, цирк, театр) і місць розваги; божбою, невиконанням обіцянок, примушував інших божитися і клястися, хулою на Бога та на святих, кощунством, прикликанням Божого імені всує (у поганих ділах, бажаннях); зневагою до праздників Божих, не ходив у храм Божий через лінощі та нерадіння, неблагоговійним стоянням у храмі Божому, розмовами та сміхом, неуважністю на богослужінні до читання та співу, блуканням думок, ходив по храму під час богослужіння, передчасно виходив з храму, у нечистоті приходила у храм і доторкалася до його святинь; нерадінням до молитви, не читав ранішніх та вечірніх молитв, неуважно молився, не читав Святої Євангелії, Псалтирі та інших Божественних книг; утаював гріхи на сповіді, виправдовує себе, не примирившись зі своїми ближніми, приходив на сповідь, і в такому гріховному стані насмілювався приступати до Причастя.

Порушував пости та пістні дні (середи та п’ятниці), недбало та без благоговіння зображував собі хресне знамення; не слухав добрих порад, лінувався; виражав неповагу до батьків та старших за віком людей, був зухвалим і непокірним; не мав любові до ближнього, через нетерпеливість, образливість, роздратування, гнів, спричиняв шкоду ближньому, упертістю, ворогуванням, відплачував злом за зло, не прощав образи, злопам’ятством, ревністю, заздрістю, бажанням зла ближньому, бажанням помсти, осудом, наклепами, хабарництвом, неспівчуттям до нещасних, немилосердям до бідних, скупістю, користолюбством, невірністю, несправедливістю, жорстокосердям; лукавством щодо ближніх, обманом, нещиро поводився з ними, підозрою, двоєдушністю, насмішками, брехнею, лицемірною поведінкою з іншими та улещуванням; нестримуванням свого язика, пустослів’ям, сміхотвор-ством, розголошенням гріхів, недоліків ближнього, спокусливою поведінкою, вільністю у поведінці; забував про майбутнє вічне життя, не пам’ятав про свою смерть та Страшний Суд, нерозумною пристрастю до земного життя та насолодою ним; нестриманістю своїх душевних та тілесних почуттів, пристрастю, безсоромним спогляданням на осіб іншої статі, вільною поведінкою з ними, блудом і зрадою в подружньому житті, бажанням подобатися та спокушати інших.

Не мав прямодушності, щирості, простоти, поваги до інших, обережності та стриманості в словах, не мав любові, невинності, скромності у словах та діях, чистоти серця, милосердя та не мислив виконувати волю Божу та спасати свою душу; (тут потрібно назвати ще гріхи, які обтяжують душу), всіма ділами, почуттями яких не пам’ятаю, у яких каюсь і прошу прощення. Назвавши гріхи, потрібно уважно вислухати відповідь священика, який після всього прочитає молитву про прощення гріхів.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!