Про футбольний сезон та плани «Волині»: інтерв'ю з Андрієм Тлумаком

Нинішній сезон «Волинь» завершила на другій позиції, відстаючи від першої сходинки, на якій розташувався львівський «Рух», лише на одне очко. Посприяла цьому виграшна серія з восьми поспіль ігор. І лише в крайньому матчі сезону хрестоносці, попри неймовірний тиск на ворота «Миколаєва», зіграли внічию. Проте з цього ніхто не робив трагедії, і команда пішла у відпустку з хорошим настроєм.

Однак початок сезону був не дуже вдалим для волинян, а після матчу з «Металістом-1925» головний тренер Андрій Тлумак взагалі оголосив про свою відставку. На щастя, керівництво клубу її не прийняло, після чого команда видала просто феноменальну серію, - пише Олександр Зелінський для ІА Волинські новини.

Інформаційне агентство Волинські Новини вирішило поспілкуватися з Андрієм Тлумаком, запитавши в тому числі й про цей момент. Також Андрій Богданович поділився враженнями від сезону, розповів про трансферні плани та подякував фанатам за неймовірну підтримку.

Андрію Богдановичу, насамперед хочеться привітати вас із завершенням літньо-осінньої частини чемпіонату. Чи задоволені сезоном, зважаючи на не дуже вдалий його початок?

Напевно, задоволений, тому що ми все-таки перебуваємо в групі лідерів, посідаємо друге місце і відстаємо лише на одне очко від першого місця. Якщо пам’ятаєте, то минулого року, коли ми пішли на зимову перерву, з нас зняли шість очок. Тоді гандикап був досить серйозний, але ми все одно його відіграли. Цього року відстань до першого місця лише одне очко, хоча щільність дуже серйозна. Однак це все одно краще, ніж мінус шість очок. Тому я вважаю, що сезоном потрібно бути задоволеним, адже в кінцівці ми вирівнялися. Ми мали хорошу серію з восьми перемог, до того ж, безпрограшна серія триває. Удома взагалі не програли.

Причини трішки невдалого початку сезону… Людську психологію ніхто не відміняв, і хай як ми хотіли б, хай якими досвідченими були гравці, але все одно в голові був минулий сезон, зокрема нечесний виліт з плей-оф. Ми грали дуже солідно і заслуговували бути у Прем’єр-лізі, але сталося те, що сталося, тому ми мусили відійти від тої невдачі та пережити цей момент з хлопцями. Недарма кажуть, що найкращі ліки – це час. Напевно, ці ліки нам допомогли, і тоді ми почали вигравати.

Чого не вистачило у крайній грі з «Миколаєвом», щоб перемогти та піти на зимову перерву лідером Першої ліги?

Звичайно, що не вистачило забитого гола, адже ви бачили, скільки моментів ми створили. Я в жодному разі не хочу гнівити Бога. Говорив своїм хлопцям, що в будь-якому випадку ми маємо бути задоволені і приймати те, що в нас є. Нам багато разів щастило протягом всього чемпіонату, зокрема й у тих вісьмох поспіль переможних матчах. Але в грі з «Миколаєвом» удача була не на нашому боці. Слава Богу, що є нічия, ми рухаємося далі й перебуваємо зверху турнірної таблиці. Зараз потрібно відпочити, перезавантажитися і рухатися туди, куди ми хочемо.

Чи можна говорити, що заява про вашу відставку після матчу з «Металістом» також сколихнула гравців, адже саме після цього вони здобули вісім поспіль перемог? Було помітно, що футболісти б’ються на полі в тому числі і за вас.

У нас дуже хороші стосунки з футболістами. Повірте, що я це робив не для піару, просто були певні причини, які я не хочу розголошувати, адже це внутрішні моменти. Дуже вдячний хлопцям за те, що вони зробили, вдячний Валентину Івановичу (спортивний директор ФК «Волинь» Валентин Кошельник, – О.З.), що він мене відговорив і не прийняв мою відставку. Звичайно, що ці моменти сколихнули весь клуб, а не лише футболістів, мене та керівництво. Напевно, й уболівальників це зачепило. Проте ми всі об’єдналися і досягли ось такого результату.

«Волинь» – найрезультативніша команда чемпіонату, проте також не пасе задніх в графі пропущених, адже з перших восьми команд у таблиці пропустила найбільше. Чому, власне, команда стільки пропускає?

Причина в тому, що ми хочемо забивати, грати в атакувальний футбол. Якщо пам’ятаєте, коли я приходив півтора року тому, то на пресконференції відразу сказав, що хочу грати агресивний, атакувальний футбол, щоб він подобався вболівальникам. Звичайно, спеціалісти кажуть, що ліпше виграти 1:0. Я, наприклад, не такий, мені ліпше виграти 4:3, щоб люди на стадіоні отримували драйв і кураж, відпочивали на футболі. Тому що нудні матчі, які грають 0:0… Ну воно нецікаво, десь там той гол зі стандарту заб’ють. Так, ми перемогли, завоювали три очка, але самого задоволення немає. А в таких матчах, як, наприклад, з «Миколаєвом», ми зіграли внічию, але стільки моментів створили. Після закінчення гри люди аплодували нам, дякували. У мене така філософія, і я прищеплюю її команді, щоб ми більше атакували.

Звичайно, хочеться пропускати менше (сміється, – О.З.), адже ми не для того працюємо, щоб спеціально пропускати, аби було цікавіше. Ми інтенсивно працюємо над захисними діями, але якщо атакуємо, то в нас є відкриті зони, і команди їх десь використовують.

У чималій кількості матчів «Волинь» пропускала першою, а потім на жилах виривала перемоги. Ви кажете, що вам такі матчі більше до вподоби, як і вболівальникам, хоча більшість тренерів все ж оберуть варіант з перемогою 1:0. Чому команда починає бігти після пропущеного гола?

Тут річ не в тому, що ми починаємо бігти, ми біжимо з перших хвилин, граємо агресивно, тому в нас відкриваються вільні зони. Команди, коли на початках мають більше сил, вибігають в контратаки. У нас так і виходить, що закриваємо команду на їхній половині поля чи в карному майданчику, але десь одна контратака – і ми пропускаємо гол. Звичайно, ми можемо розпочати спокійно, вибудуватися в п’ять захисників, грати автобус, як на сьогодні грає багато команд, добиваючись потрібного результату. Але нам хочеться одразу на перших хвилинах забити гол, як вийшло з «Рухом», коли ми зразу забили і вигравали на третій хвилині. Такі матчі, напевно, мені більше подобаються.

Якби зараз була можливість обирати, продовжити чемпіонат чи піти на відпочинок, що обрали б, зважаючи на хороший відрізок з дев’яти матчів?

Все-таки потрібний відпочинок. Знаєте, хай там як, але треба перепочити, тому що дуже багато сил, зокрема і в мене, забрав цей чемпіонат, не кажучи про футболістів. Були такі гойдалки – гірші матчі, кращі матчі, потім божевільна серія суперматчів. У мене і в житті були важкі моменти на початку сезону, потім той результат, воно все наклалося… Було дуже складно. Тому потрібно десь перепочити від футболу і повернутися з новими силами.

Команда вже пішла у відпустку. Як відомо, поки футболісти відпочивають, тренери готуються до тренувальних зборів. Чи шукали варіанти, де вони відбудуться?

Ми знаємо, що, де, але є певні моменти з керівництвом, оскільки визначаємо, чи в нас буде два закордонні збори, чи один вдома, а один довгий збір за кордоном. Тому ці питання протягом цього тижня, можливо, протягом наступного маємо владнати, аби я знав, як ми маємо працювати, і спокійно пішов у відпустку.

Вчора у «Фейсбуці» Віталій Пономар попрощався з клубом. Чому він покинув команду?

Віталік – дуже хороший якісний гравець, але ви самі розумієте, що нападник має забивати. Річ не в тому, що він поганий і не вміє цього. Він вміє, але, можливо, наш стиль гри йому трішки не підходить, тому ми чесно підійшли один до одного, поговорили, і він погодився зі мною, що йому потрібний клуб, де буде легше себе реалізувати, бо він вже не такий молодий і йому потрібно грати та показувати свої найкращі якості. Я йому дуже дякую, що був з нами. Він багато чого нас навчив, зокрема футболістів і мене. Всім гравцям, які будуть нас покидати, хочеться лише подякувати за той період часу, коли ми з ними працювали.

Хто ще покине команду в міжсезоння?

Наразі тривають перемовини, адже дехто хоче себе показати в іншому клубі – ті, що менше грають в нас. Гравці, які мають більше ігрового часу, залишаються. Ви знаєте, я прихильник того, що футболістові потрібно давати шанс грати, маринувати його тут немає сенсу. Гравець буде прогресувати, а не деградувати. Але немає жодного з футболістів, з якими ми розійдемося по-скандальному. Зі всіма в хороших стосунках. Я їм казав, що якщо буде потрібна моя допомога чи порада, то завжди готовий їм допомогти, адже вони зробили багато для мене.

Чи буде «Волинь» виходити на трансферний ринок? Можливо, вже хтось із футболістів є на прикметі?

Однозначно, адже без того не можна обійтися. Це безперервний процес футбольного життя, одні футболісти йдуть, інші приходять. Навіть річ у тому, що йдуть не через те, що погані, а просто переросли той чи той клуб, чи просто втомилися. Є різні моменти, тому потрібно вливати свіжу кров. Буває таке, що футболісту не підходить стиль гри, але він прийде до нас і буде тут кращим. У нас є чимало таких випадків. Наприклад, той же Чачуа до нас прийшов. У минулих клубах грав менше, а тут він став лідером команди. Молодий Анатолій Ульянов почав грати, які питання до нього? Десь не грав, а тут почав грати. Таких прикладів дуже багато. Ми дивимося, шукаємо. Звичайно, що не можемо не шукати когось на місце футболістів, які підуть.

Які позиції хотіли б посилити?

Нам будуть потрібні центральний захисник, центральний нападник, треба підсилити опорну зону. Якщо якісний футболіст, то він не завадить. Я такий тренер, що стараюся шукати гравця не на одну позицію, а який може закрити їх кілька. Універсальність сьогодні ніхто не відміняв.

Поговорімо трішки про молодих футболістів. Як оціните виступи Карпенка, Ульянова, Рябова та Климця?

Дуже задоволений їхніми виступами, ні до кого не маю питань. Звичайно, молодим гравцям потрібно рости. У кожному матчі вони втомлюються психологічно, бо віддаються на максимумі, хочуть показати себе якнайкраще. Тому потрібно робити ротацію молодих гравців, щоб вони встигали відпочивати психологічно від матчів. Наприклад, досвідчені Сімінін, Кожанов можуть грати цілий сезон без перепочинку, бо вони мають стійку сформовану психіку. Молоді гравці не поступаються у функціональних якостях, а ось в психологічних моментах вони слабші. Техніку ми можемо натренувати, бо працюємо над цим щодня, а ось психологія є дуже складною штукою. Все залежить від того, як гравець ставиться до своєї справи. Якщо він безвідповідальний, то йому легше, але в нас немає таких футболістів. Уся молодь у нас серйозна, всі хочуть заграти. Вони викладаються на 200% психологічно, тому цілий сезон не витримують ті ж Климець, Рябов, але потроху вони додають.

Дякую нашим старшим гравцям Сімініну, Кожанову, Михалику, які підказують молодим. Так само і Бартулович, який багато розмовляє з Карпенком, пояснює йому. В нас дуже хороший колектив. За рахунок старших гравців молодь і росте. Вчора Рябов грав за U-19, а сьогодні він гравець основної команди, яка бореться за Прем’єр-лігу. Молодці!

Практично кожен домашній матч стою за воротами суперників «Волині», і фактично в кожному з них Карпенко має стовідсоткові моменти, щоб забити, але не робить цього. Чого бракує молодому нападнику, щоб розкритися?

Ігор – дуже хороший гравець, його потрібно підтримати. Ви пам’ятаєте, як він закінчував минулий сезон: був основним гравцем, забивав, створював моменти. Після повернення до «Карпат» в нього щось не пішло, він розчарувався, що його не взяли, викинули з обойми. Він повернувся сюди вже зовсім іншим. Потрібний час, він потрохи починає відроджуватися, зараз пройде збори. Повірте, що з нього має вирости дуже хороший нападник, він вміє забивати м’ячі. Я це знаю, бо працював з ним ще у «Карпатах». Якщо він буде далі працювати і спокійніше реагувати на деякі моменти, то в нього все буде нормально.

Наразі функції головного бомбардира команди виконує Денис Кожанов, який у свої 32 роки видає другий феноменальний сезон у «Волині». В чому його секрет, адже тому, як Денис носиться по полю, можуть позаздрити навіть молоді футболісти?

Секрет в його професіоналізмі. Кожен молодий гравець може позаздрити тому, як він поводиться поза футболом, на футбольному полі, на тренуваннях, тому, як він харчується, його режиму. А майстерність як в нього була, так і залишається. Якщо кожен гравець ставитиметься до справи, як Денис, то з нього виросте хороший футболіст, як Сімінін, Михалик, Бартулович. Завдяки цьому вони й досягли чогось у футболі і на сьогодні перебувають на хорошому рівні.

У ході сезону ви розкрили центрбека Міху Горопевшека на позиції центрального нападника, де він мав доволі непоганий вигляд. На якій позиції плануєте награвати словенця на зборах?

Давайте трішки зачекаємо, тому що є певні моменти.

Він може піти з команди?

Так, є певні конкретні пропозиції, але поки я не можу сказати вам всього до кінця. Вважаю, що в команді мають бути гравці, які хочуть бути в ній. Міха має пропозицію, я його підтримую, ми з ним розмовляли, перебуваємо в хороших стосунках. Але якщо він хоче йти, то потрібно йти.

Це пропозиція грошова чи він може піти вільним агентом?

Давайте почекаємо (сміється, – О.З.).

Тоді поговорімо про ще одного центрального захисника. Тарас Михалик казав, що після закінчення цього сезону завершить кар’єру. Чи будете просити, щоб він продовжив грати, якщо команда вийде у Прем’єр-лігу?

Давайте почекаємо пів року. Звичайно, мати такого гравця, як Тарас, – це скарб. Нам дуже пощастило, що він у нашій команді – і в ігрових моментах, і в моментах у роздягальні. Як я вже казав, він розмовляє з молодими гравцями, пояснює їм нюанси. Таких гравців потрібно мати. Ясно, що Тарас не може витримувати увесь сезон, бо вік є вік, але в тих ключових матчах, де він грав, дуже нам допоміг.

Наразі у Першій лізі складається просто божевільна ситуація. Між першим та восьмим місцями різниця в шість очок. Чи очікували такого перед стартом сезону?

Звичайно, такого не очікував. Минулий сезон був дуже складним, а цей просто взагалі… Він тим і цікавий. Як Кучук (тренер «Руху» Леонід Кучук, – О.З.) сказав на останній пресконференції: «Головне, що ми вже не вилетимо». Це трошки некоректно так говорити, але то його право. Команда на першому місці, а каже, що вона не буде вилітати (сміється, – О.З.). Проте, з іншого боку, він сказав правильні слова, що ця перша ліга, як АПЛ, де є вісім команд, які борються за перше місце. Дуже цікавий чемпіонат.

До речі, той же Леонід Кучук нещодавно запропонував об’єднати Прем’єр-лігу і Першу лігу. Яка ваша думка з цього приводу? Порівняйте обидва дивізіони.

Ми пропонуємо це вже кілька років. І торік пропонували, і цього року. З тим рівнем Першої ліги і з рівнем Прем’єр-ліги, я вважаю, можна зробити чемпіонат з шістнадцятьма командами. Він буде значно цікавішим, аніж з чотирнадцятьма командами, бо чотирнадцять команд – це буде ні туди ні сюди, буде мало ігор і команди не поділиш на дві групи, як є зараз – там буде забагато, там мало.

Проте є керівники. Хоча ми торік багато говорили, робили відеоролики, але нас ніхто не слухає. Я просто не розумію «Шахтар» і «Динамо», яким, напевно, було б так цікавіше.

На пресконференціях ви постійно говорите про напругу матчів Першої ліги, зокрема і на трибунах. Що можете сказати про підтримку «Волині»?

Супер. Наші вболівальники – молодці. Величезний респект фанатам, адже те, як вони за нас вболівають, як вони їздять на виїзні матчі – це просто неймовірно. Я був у «Карпатах», теж дуже люблю львівських уболівальників, але «Волинь» зовсім не відстає, хлопці молодці. Ви бачите, що на останній матч, попри холод, все одно на стадіон прийшло багато людей. Своєю грою ми змушуємо людей ходити на стадіон і вболівати за нас, тому величезне їм спасибі.

Учора футболісти і тренерський штаб здали кров для недоношених діток. Для європейських клубів такі акції – це норма, в Україні клуби поки неохоче долучаються до них. Чи можна сказати, що ця акція – це своєрідний початок нового етапу роботи з уболівальниками?

Вчора говорив і вам, і багатьом іншим каналам, що це потрібно робити, але якщо говорити чесно, то футболісти підійшли після цієї акції і сказали: «Богдановичу, а можна, ми зробимо так само, але без камер?». Я тільки за. Вчора це було красиво, камери, піар, але тим діткам того не потрібно, їм потрібне здоров’я. А ми можемо дати їм хоча б крапельку тої крові, щоб їм стало легше. Тому наша команда була там, бо це реально люди.

Андрію Богдановичу, дякую вам за цікаву розмову. Бажаю, щоб у наступному сезоні команда була в Прем’єр-лізі. Удачі вам!

Дуже велике спасибі!


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!