Третє покоління волинської сім'ї виготовляє дубові бочки. ФОТО

Вже у третьому поколінні чоловіки родини Шнитів власноруч виготовляють дубові бочки. Ремесло має назву бондарство і є рідкісним не тільки на Волині, а й у цілій Україні.

Проживають і працюють Шнити у селі Городище Ківерцівського району Волинської області, - пише Іванна Масяк для Район.Ківерці.

Наймолодший бондар у сім’ї – Іван. Йому 30 і цим ремеслом він займається вже сім років. До 23 років про бочки навіть і не думав – хотів стати музикантом. А коли зрозумів, що музика не для нього – повернувся додому, у майстерню батька.

Цікаво, що і тато Івана – Микола Шнит – теж не одразу вирішив займатись бондарством, тільки його батько (дід Івана) наполягав на цьому і чоловік підкорився. Зараз обидвоє оглядаються назад і радіють з того, що доля все-таки навернула їх до цієї професії.

Іван зустрічає нас на подвір’ї та одразу запрошує в майстерню, де поетапно розповідає і показує процес виготовлення бочок.

Найперше і головне тут – вибір правильного матеріалу. Дуб потрібно обирати «бондарний», якому не менше 80 років. Потім із деревини роблять заготовки – невеликі дерев’яні клепки, з яких в майбутньому складуть бочку. Щоб заготовка була якісною та ідеально піддавалась подальшій обробці, вона має просохнути у природніх умовах – на сонці та відкритому повітрі. Цей процес займає мінімум півтора року.

Після сушки дерево вигинають під впливом пари та вогню, роблять таким, що буде згинатись для бочки. Так у дитинстві робили лижі, сміється Іван. Далі клепки стягують металевими обручами – спочатку з однієї сторони, потім з другої. Під час складання їх знову пропарюють та випалюють для того, щоб деревина була більш еластичною і заготовки щільно прилягали одна до одної, не залишаючи жодних шпаринок.

Це дуже важливо, адже у процесі виробництва не використовують жодних клеїв чи хімічних додатків, а надійність барильця безпосередньо залежить від точності прорахунків майстра.

Стягнення – найскладніший і найбільш непередбачуваний процес. Часто заготовки просто не витримують і тріскають, і все потрібно починати з початку. Інколи з десяти бочок зіпсується лише одна, а інколи – п’ять. Дуже важливою тут є структура дуба, навіть коли клепки зробили із деревини, яка була ближчою до верхів’я – вони стають крихкими.

«З бондаря столяр може вийти, а з столяра бондар – ні», – наголошує Іван Шнит.

У цій роботі потрібно не тільки вправно працювати руками, підбирати матеріал, а ще й проводити детальні обчислення для кожного виробу. Хоч на вигляд бочки однакові, але для кожної з них бондар застосовує різні розрахунки, всі вироби чимось відрізняються, а одне барильце може мати клепки із 5 – 10 дубів.

Після стягнення на краю виробу роблять втору – місце для встановлення дна. Для цього сторону, на якій має бути денце, звільняють від обручів, припасовують дно у втору і стягують бочку знову.

Згодом барильце пропалюють зсередини, чистять та шліфують, роблять підставку та краник, також власноруч. Краник виготовляють із коркового дерева, щоб деталь не набрякала від вологості. Деякі вироби покривають лаком – це вже за бажанням замовника, так вони довше зберігають вигляд, не темніють від впливу зовнішніх чинників.

Весь процес забирає багато часу, загалом, у місяць вдається виготовити не більше тридцяти бочок. Ціна п’ятилітрового барильця – 900 гривень, 700 з них іде на матеріали.

Менші бочки зазвичай купують для зберігання міцного алкоголю. У них напій втрачає запах спирту, набуває більш насиченого кольору. Дерево дає дихати напою, стверджує Іван.

Головне для майстра – це якість його виробів та авторитет. Чоловік робить на совість, бо ж підприємство зовсім маленьке і живе воно з того, що покупці залишаються задоволені і радять виробника іншим.




Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!