Губернатор Волині став кандидатом наук
Диплом кандидата наук економічної і соціальної географії найближчим часом отримає голова Волинської обласної державної адміністрації Борис Клімчук у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.
22 травня він успішно захистив свою кандидатську роботу, тема якої ‒ «Комплексний розвиток Волинської області в умовах ринкових перетворень», ‒ пишуть Волинські новини.
Про це очільник області повідомив під час нагородження кращих письменників року 23 травня.
За його словами, вчора він став «юним» кандидатом наук, хоча до науки повернувся через 40 років.
Голова ОДА розповів, що першу серйозну базову освіту він здобув у Харківському університеті, а коли став Надзвичайним та Повноважним Послом України в Литовській Республіці, і в нього стало більше часу, розпочав наукову роботу вдруге.
Клімчук зауважив, що захищав свою наукову роботу перед маститими науковцями – географами та економістами.
«Три години стояв перед ними, як пацан, потів, відповідав, слухав, дякував», ‒ поділився враженнями Клімчук.
Разом з тим, він додав, що монографію поки друкувати не буде, оскільки вона ще сирувата і її потрібно актуалізувати, бо останні статистичні дані, використані в роботі, за 2010 рік.
«За півроку, можливо, роботу вдасться доопрацювати», ‒ сподівається голова Волинської ОДА.
«Це вузькоспеціалізована робота. Може, щось з того вийде путнє і хтось почитає», ‒ резюмував посадовець.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
22 травня він успішно захистив свою кандидатську роботу, тема якої ‒ «Комплексний розвиток Волинської області в умовах ринкових перетворень», ‒ пишуть Волинські новини.
Про це очільник області повідомив під час нагородження кращих письменників року 23 травня.
За його словами, вчора він став «юним» кандидатом наук, хоча до науки повернувся через 40 років.
Голова ОДА розповів, що першу серйозну базову освіту він здобув у Харківському університеті, а коли став Надзвичайним та Повноважним Послом України в Литовській Республіці, і в нього стало більше часу, розпочав наукову роботу вдруге.
Клімчук зауважив, що захищав свою наукову роботу перед маститими науковцями – географами та економістами.
«Три години стояв перед ними, як пацан, потів, відповідав, слухав, дякував», ‒ поділився враженнями Клімчук.
Разом з тим, він додав, що монографію поки друкувати не буде, оскільки вона ще сирувата і її потрібно актуалізувати, бо останні статистичні дані, використані в роботі, за 2010 рік.
«За півроку, можливо, роботу вдасться доопрацювати», ‒ сподівається голова Волинської ОДА.
«Це вузькоспеціалізована робота. Може, щось з того вийде путнє і хтось почитає», ‒ резюмував посадовець.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 19
Останні новини
Торік 20 луцьких спортсменів заробили 3,2 мільйона гривень
23 травень, 2013, 11:47
«Волинь» ‒ «Кривбас»: матч може не відбутися
23 травень, 2013, 11:31
Губернатор Волині став кандидатом наук
23 травень, 2013, 11:21
Відкриття пляжного сезону у Луцьку ‒ під загрозою
23 травень, 2013, 11:02
Про походження слова пацан
Жодне іноземне слово не прийшло в російську мову безпричинно.
У певні періоди історії сильним проникненням в російську мову відрізнялися різні мови – арабська, давньогрецький, німецька, польська. Безліч російських слів мають ці корені. І сьогодні суцільним потоком на нас ллються неологізми явно англійського походження. Тому багато причин, але вони все об’єктивні, і подобається нам це чи ні, існують поза нашою волею і бажання.
Іноді буває надзвичайно корисно простежити витоки слова та його трансформацію в російській мовному середовищі. Майже завжди, вживаючи чужорідне слово, ми надаємо йому інший зміст, або, хоча б, інший підтекст. Але знати витоки слова просто необхідно, інакше можна потрапити в незручне становище, вживаючи його абсолютно не вірно.
Часто така ситуація виникає при вживанні слова «пацан».
На підставі того, що це слово зустрічається у творчості Буніна і Купріна, деякі автори роблять висновок про його споконвічної російськості. Чи так це?
Давайте спробуємо простежити причини проникнення з івриту в російську мову слівець «поц», «поцен» і освіту слова «пацан». Не претендуючи на незаперечну істину в останній інстанції, викладу свої думки з цього питання. Втім, подібний погляд не оригінальний і вже висловлювався цілим рядом дослідників. Правда, не завжди авторитетних.
Заглянемо в історію російської мови.
У стародавніх слов’ян для позначення чоловічих статевих органів існувало слово «муд», «мудя», «голомуд», тобто голий муд. “Оголомудь плясахом”, тобто танцював голим – пише стародавня християнська хроніка про сакральні оргіях слов’янських язичників.
З приходом на Русь християнства, все, що нижче пояса, було оголошено непристойним, низьким, сороміцькі. Слово «муд» табуировано в течій століть і вилучено з ужитку. Хіба що збереглося до наших днів істинно російське слово «мудак», нехай і жаргонне.
Але одночасно починається активне народне створення евфемізмів, тобто слів, підміняють поняття, що стали непристойними. Тому як слово зникло, а предмет безіменний нікуди не подівся і вимагає бути позначений якось у промові.
Відоме нецензурне слово з трьох букв, позначає чоловічий член, утвердилося в непристойності до дев’ятнадцятого століття і було замінено словом «хер» – за старовинним назвою першої букви відповідного слова. Сама по собі буква несе не більше непристойного змісту, чим «аз», «буки» або «веди». Згодом не тільки «хер» придбало сумнівний відтінок, але навіть похідне від нього нормальне російське слово «похерила», що означає перекреслити навхрест, тобто накласти «хер».
Євреї завжди жили поруч з російськими. Деякі дослідники всерйоз і переконливо доводять, що відбулися євреї від слов’ян, але опустимо це питання. Нам важливий лише той факт, що не могла не вплинути єврейська культура на російську. Мовна матриця рассовая єврейського ідиш неминуче прийшла і в сферу «непристойного», а тому багатьом російським відомі слова «шмок» і «поц», що означають все те ж – чоловічий статевий член. Взаімствованіе цих слів відбулося саме в процесі створення евфемізмів.
«У цьому положенні я відчував себе, як справжній шмок» – читаємо переклад оповідання. Тобто перекладач впевнений, що нам знайоме це слово. Багатьом читачам, що поросли по сусідству з євреями, що говорять на ідиш, нічого пояснювати й не треба, тому як підстановки евфемізмів починаються в дитинстві.
Сказати «поц» той же перекладач собі дозволить лише про когось, до кого не живить анінайменшої симпатії, в точності, як російське «мудак». Жалюгідна, мовляв, незначна особистість, начебто недообрезанного іудея. А ось якщо він ще й маленький, то він вже «поцен». Маленький мудак.
У російській мові слово трансформувалося в «пацан» і стало позначати з якоюсь, але набагато меншою, ніж на ідиші, часткою іронії хлопчиська, «маленький чоловічий статевий член».
Особисто мені дуже не подобається це слово, і я його намагаюся не вживати у своїй промові. Вважаю, що і без нього чисто по-російськи можна виразити будь-яку думку, надати їй будь смисловий відтінок. Але слово «пацан» існує в сучасній мові і проникає в російську літературу, як би цей факт мене не корчить.
Але коли я зустрічаю в тексті словосполучення «дівчинка-пацан» (!) Або слово “пацанка” (!), Мене просто перемикає. Дурість цілковита! Ну не може бути дівчинка, вибачте, мудаком! За визначенням.
http://moshkow.donetsk.ua/?p=11746
так що боря , сам себе назвав -- таким ти і є))
Хто такі гопи
Гопи – це особи, що вважають себе „пацанами”, живуть по „панятіях”, нерідко трудяться.
Гопи – це субкультура, що претендує на звання прошарку суспільства. Думки багатьох людей щодо слова „гоп” розбіжні, але відомо про його походження – від вуличного жаргону кінця 40-х років ХХ ст. „гоп-стоп”, що означало вуличне пограбування.
Гопи виникли в післявоєнному СРСР як наслідок крайньо низького рівня життя, політики винищення цвіту Української нації, і найбанальнішого – загибелі на війні мільйонів чоловіків, діти яких виховувались вулицею. Справді, в сім’ї зазвичай саме батько відіграє головну роль у вихованні синів. А коли його нема – то такий-собі „молодняк” нема кому виховувати, а тут ще й тотальна зубожілість – от збіг! І в умовах такої „боротьби за шматок хліба” з хлопців-підлітків виростали справжні злодії. Сталінське керівництво боролось з ними посередництвом таборних ув’язнень, рідше – розстрілів, але гоп-рух не зникав. Річ у тім, що „вєлікій вождь” не здогадувався про „ефект мультиплікатора”, що спричинив широку масовість огопіння молодого населення. Доклала зусилля до цього мультиплікатора ще й післявоєнна ностальгія щойно вилізших з-під стола підлітків, які ніби й бачили, що воно, – війна – але зброї в руках так і не тримали (замалі ще були, а як підросли – війна завершилась), а повоювати-то так хочеться!..
Слід згадати і про основну ознаку гопа – слово „пацан”, яким так гордяться всі гопи в Україні. Варто зауважити, що самі гопи себе називають так і не інакше, адже гопами вони себе йменувати соромляться. Представники ж нормального населення „пацанами” гопів називають рідко, деякі – з міркувань етичності (про це – далі), а інші – просто через класичне розуміння даного слова. Але і ті, і ті погоджуються на стандартному найменуванні „гоп”. Слово „пацан” походить від давньоєврейського слова „поц”(„хуй”). Відповідно, перекладається воно дослівно – „маленький хуй”. Тепер, думаю, всім стає ясним етичний аспект невживання цього слова нормальними людьми. Носії ж даного слова або відверто відмовляються визнавати його зміст, або просто його не знають. Смішно… Але логічно: класичне поняття слова „пацан” в російській розмовній мові ще з далеких сорокових означає «малый», «щенок», «молокосос» і тому подібне. Так лексично перетворилось воно від словосполучення „маленький хуй”, оскільки в „молокососів”, відомо, ненайбільша довжина статевого органа.
Гопи різняться незначними аспектами свого одноманітного життя (колишнє „украл – выпил – в тюрьму” стало тепер „втрудив – забашляв – набухався”), але по своїй суті вони є однакові. Стиль одягу середньостатистичного гопа виглядає приблизно так: спортивний костюм, кросівки або мешти з по-жіночому гострими носами, на верх цього може бути надягнута шкірянка або сільська „дубльонка” (в зимню пору року), а найголовніше – „кєпка”, цей елемент одягу є гордістю і честю кожного гопа. „Кєпка” має гостру форму, останнім часом в моду серед гопників увійшли „кєпки” світлих та яскравих кольорів: білі, білі з червоними полосками, білі з помаранчевими полосками, а подекуди й просто червоні. Хоча досі у вжитку знаходяться класичні чорні „шапки-воровки”. Стиль розмови гопів разить українсько-російським суржиком, а в сільській місцевості західної України гопи якось дивно поєднують його з рогульським акцентом. Гопи дуже обмежені і нецікаві особи, та це й не дивно, адже вони – наслідок ніяк не задовільного стану державної економіки і суспільно-ментальної ситуації.
http://lago.knopok.net/bases/01.htm