Втратив дружину і будинок: трагічна історія атовця з Волині, який помер перед заручинами доньки

Розповіли про нелегке життя родини померлого учасника бойових дій на Сході України Борислава Коляди із села Підцир’я Камінь-Каширського району .

Наймолодший в родині, де виховувалось шестеро дітей, Борислав закінчив школу, ПТУ, потім була армія. Його мама померла у 54 роки, так і не одруживши хлопця. Тож невістка Ніна прийшла у їхній дім вже після смерті свекрухи. Тут народилися дві Бориславові доньки: Юля та Марійка, - пише газета Вісник.

У 2014 році з початку АТО Борислав Георгійович не ховався за спинами інших – більше року служив на передовій артилеристом. То були для родини найважчі часи. Особливо, коли пропадав мобільний зв’язок. Усі Нінині думки були на Сході: як він там, чи живий, здоровий? Не поранений? Рідні молилися, передзвонювались між собою: а раптом хтось щось знає. Лише потім довідалися, яке пекло довелося пройти, бо Борислав по телефону завжди заспокоював, жартував.

Сєверодонецьк, Новоайдар. Контузія, госпіталь. Домашнім не признався. Пролікувався – і знову на передову: «Як же там мої хлопці без мене?» І нарешті повернувся до рідної хати.

– Це вже був не той веселун, яким ми знали Борислава, – згадує його сестра Зоя Хомич. – То був чоловік, який на власні очі бачив і пережив страхіття війни, втратив не одного побратима. А ще скільком допоміг вийти з поля бою живими! Війна ще довго не відпускала брата, особливо тяжкими і нестерпними були ночі: схоплювався з ліжка, кудись біг, когось кликав, роздавав накази. Діти лякались, дружина будила, заспокоювала. Саме їй діставалось найбільше. Може, це й стало тією останньою краплею, яка похитнула, підточила здоров’я молодої жінки.

Не діждавшись кількох місяців до свого 50-річчя, незадовго до Великодня, дружина Ніна Коляда залишила цей світ і чоловіка з двома доньками, молодшій не було й 16. Через рік, одразу після Спаса, нова біда: згоріла хата.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: На Волині помер атовець

– Дякуючи жінкам, які йшли з нічної зміни з хлібозаводу, брат та племінниці залишилися живими, – каже Зоя Георгіївна. – Вони побачили задимлення і почали стукати в двері, розбудили пожильців. А за рік до цього у Страсний четвер, перед Пасхою, ми похоронили чоловіка моєї найстаршої сестри.

Не залишили з бідою наодинці

Щоб не засмучувати доньок, котрі залишилися і без матері, і без домівки, Борислав взявся зводити нову оселю, відмовившись від квартири, яку йому виділила влада. На деякий час доньку Марійку прихистила у себе сім’я подруги. Та родина Борислава не залишилася наодинці з бідою – на допомогу прийшло усе село: сусіди, друзі, родина, прихожани місцевої церкви. Зносили хто що міг: одяг, харчі, побутові речі. Товариші-атовці безкоштовно працювали на будівництві хати. Одна із сестер надіслала гроші з Італії, аби брат купив покрівельні матеріали, інша дала кошти на купівлю блоків.

Та новосілля Борислав Коляда не дочекався – помер перед Вербною неділею у 2019 році. На другий день Великодня у доньки Марійки мали бути заручини. Ще вранці планували, де зустрічатимуть гостей, бо у новій хаті ще й внутрішні роботи не розпочались, а в старій, бабусиній, де вони мешкали, місця мало. Після того Борислав виорав сусідці города, поспілкувався з друзями – і його життя обірвалося.

– Кажуть, людина повинна зробити у своєму житті три речі, – говорить Зоя Хомич. – Брат виростив дітей, не встиг видати заміж, не дочекався онуків. Побудував дім – жодного дня у ньому не прожив. Виростив сад, плодів якого не спробував. Така, видно, його доля, але нам від того ще більше болить.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!