Чиновниця з Волині стала рукодільницею і створює унікальний одяг із вовни з волокнами кропиви та банана

Уже понад чотири роки волинянка Світлана Літвінчук професійно займається улюбленою справою: виготовляє одяг та аксесуари методом вовнозбивання.

Про це повідомляє газета "Місто вечірнє".

Роботи Світлани Літвінчук ексклюзивні та неповторні. Вони викликають захоплення у кожного, хто їх бачить (фото усіх виробів пані Світлани можна переглянути на її сторінках у соціальних мережах «Фейсбук» та «Інстаграм») і ще більше вражають, якщо роздивляєшся їх наживо та відчуваєш на дотик. Чимало мешканців Володимирщини пам’ятають її колекцію етновбрання, що була представлена в рамках фестивалю «Княжий» у 2018 році. Величезні яскраві віночки доповнювали образ та підкреслювали неповторність кожного костюму. А днями ми побували у майстерні рукодільниці, дізналися, над чим вона зараз працює та на власні очі побачили ексклюзивні роботи на різних стадіях виготовлення.

Створює неповторні вироби з вовни із волоконами шовку, кропиви, віскози, банана

Одна з кімнат будинку Літвінчуків спеціально облаштована так, аби там було зручно займатися вовнозбиванням (фелтингом) й створювати оригінальний одяг із неповторним дизайном. Це місце, де втілюються в реальність сміливі та креативні ідеї пані Світлани. Жінка розповідає, що цей вид рукоділля сягає сивої давнини, а останніми роками набуває все більшої популярності та нового розвитку, адже з’явилися сучасні методи збивання (звалювання) вовни.

Завдяки різним технікам, точним розрахункам та майстерності рук, виготовляється оригінальний та стильний одяг без швів. Светри, сукні, піджаки, жилети, шарфи, шапки і навіть пальто та сумочки майстриня створює з високоякісної мериносової чесаної вовни. Кожному і виробу віддає тепло своїх рук, частинку душі та заряджає позитивною енергетикою.

- Творити, коли щось турбує, чи існує певне занепокоєння – просто не вийде, – каже жінка. Пані Світлана з теплом та щирим захопленням розповідає про справу, якою займається. Очевидно, що вона горить цим ділом, отримує задоволення і від процесу, і від результату своєї праці.

- Ось на манекені підсихає кофтинка, що зараз на завершальній стадії створення. У комплекті до неї йтиме подовжений жилет без рукавів, – розповідає пані Світлана, демонструючи, як твориться одяг з вовни. – Отут, на столі, розмістилися квіти, що були виготовлені напередодні ввечері. Вони вже теж готові, лише підсохнуть й можна буде збирати композицію. А ця сумочка ще на етапі свого створення. Їй ще потрібно надати форму та прикріпити застібку.

Цікаво спостерігати за процесом «народження» справжніх шедеврів. Майстриня демонструє різнокольорові пасма чесаної вовни й пояснює, як із них зробити теплий та ексклюзивний одяг.
- Перш за все, потрібно чітко уявляти майбутній виріб, – каже пані Світлана. – А вже тоді його схематично зобразити на папері, провести складні розрахунки, щоб готовий виріб ідеально сів по фігурі. Для кожної людини я готую окремі шаблони, за якими створюю виріб.

Далі на застелений спеціальною плівкою великий стіл майстриня розкладає вовну тонким чи більш товстим шаром, залежно від того, чи буде це літня сукня, чи теплий кожушок. Використовуючи палітру кольорів та відтінків вовни, вона «чаклує» над неповторним принтом виробу. Фактуру, візерунки та орнаменти створює з допомогою додавання натуральних волокон шовку, кропиви, віскози, банана та інших. Викладаючи вовну варто враховувати, що в процесі валяння він зменшиться на 30-40%. Далі мильним розчином майстриня змочує сировину і певними рухами рук, необхідними для обраної техніки збивання, поволі, за кілька підходів перетворює вовну на виріб. Це відбувається дуже просто – під дією сили тертя волокна вовни тісно переплітаються та зчіплюються. За словами жінки, виготовлення шапки займає один-два дні, а пальта – від двох тижнів.

Пані Світлана демонструє свої уже готові вироби. Одяг різних фасонів та розмірів охайно розвішаний на вішаках, а комплекти шапок та шарфів складені на поличках. Це невеличка колекція майстрині, що слугує зразком її робіт для замовників. Одяг також можна приміряти та придбати. До речі, пані Світлана, продає уже готові вироби місцевим мешканцям зі знижкою.

- Моїми клієнтами є не лише володимирчанки, а й жінки та дівчата з різних куточків України, – розповідає майстриня. – Виготовлені мною вироби через інтернет-магазини замовляють також і модниці з-за кордону, зокрема – Росії, Татарстану, Франції, Англії, Італії, Німеччини, США, Об’єднаних Арабських Еміратів. Серед них уже чимало постійних клієнтів.

Майстриня виготовляє вбрання на замовлення з урахуванням особливостей фігури, уподобань та побажань кожної клієнтки, а також за допомогою валяння втілює в реальність свої ідеї, створюючи авторські речі. Дає розгулятися фантазії, на свій смак підбирає відтінки та текстури і створює неповторні моделі вбрання. Вона постійно експериментує, застосовує нові техніки, поєднуючи елементи та комбінуючи матеріали (приміром, виготовляла «валяний» светр з в’язаними рукавами та горловиною чи літню сукню, де верх із тоненької валяної вовни, а спідниця – з шовку), створює комплекти одягу і навіть цілі образи. У 2016 році Світлана Літвінчук стала фіналісткою конкурсу «Золоті руки майстрів», що проходив у Києві під час Всеукраїнського фестивалю в’язання та валяння. Вона представила власноруч створене пальто-кокон у комплекті з сумочкою.

Чиновниця стала рукодільницею

Знайомство з таким природнім матеріалом, як вовна, у Світлани відбулося завдяки інтернету. Якось вона побачила, що в’язаний костюм можна оригінально оздобити за допомогою сухого валяння (на готовій речі голкою набивається візерунок з волокон вовни). Вирішила опанувати цю техніку. Згодом почала глибше цікавитися виробами з вовни та стала опановувати різні методи вовнозбивання. І її ця справа так захопила, що навіть спонукала до зміни роботи. Понад двадцять років жінка працювала у міській раді: спочатку – консультантом в організаційному відділі, а потім його очолила.

Як вистачило сміливості так кардинально змінити своє життя, пані Світлану запитують часто. А відповідь є досить простою та очевидною. Ще змалечку вона мала потяг до творчості, моделювання та пошиття одягу. Спочатку її «моделями» були ляльки, для яких дівчинка створювала неповторні образи й виготовляла усе – від слинявчиків до шкіряних курток. Як підросла – сама навчилася кроїти та опанувала швейну машинку. На першому курсі Володимир-Волинського тоді ще педучилища, де дівчина здобувала фах вчителя початкових класів, вперше пошила для себе спідницю з плісируванням, зв’язала светр (цей вид рукоділля перейняла від мами). Їй подобалося вирізнятися й створювати оригінальний одяг, була сміливість експериментувати. Згодом завдяки журналу «Бурда» навчилася по досконалих викрійках шити усе, що заманеться. З того часу постійно шила вбрання для себе, дітей та рідних.

Коли пані Світлана опанувала метод мокрого валяння вовни, вирішила робити це професійно й кардинально змінила своє життя. Її вибір підтримали рідні – чоловік Юрій та діти Алла й Олег. До речі, донька долучилася до маминої роботи. Вона – професійний художник і минулорічну колекцію одягу прикрасила зображенням квітів, що виконала акриловими фарбами.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!