«Смотрящі», «комуни» і рабська праця за харчі: луцький безхатько розповів про своє життя

67-річний безпритульний Віктор Іванюк розповів про закони, які діють у світі безхатьків, «смотрящих», яким треба платити десятину, і збоченців, які за сексуальні послуги платять бездомним харчами.

Життя під парканом чоловік не вибирав. Колись викладав фізику в університеті. Заради молодої коханки розлучився з дружиною, - пише видання T1.ua.

"Квартиру зоставив дітям, а сам перебрався в гуртожиток до Люби. Вона молодша на 20 літ. Не знав, що їй подобається садистський секс. Постійно зраджувала – навіть з моїми колегами", – каже чоловік.

Згодом почав пиячити. Звільнили з роботи, а потім вигнала коханка. От так він і став жебракувати. Як померли родичі з райцентру Ківерці, то перебрався в їхню напіврозвалену порожню хату. Але приїхали далекі родичі, продали ділянку і вигнали чоловіка на вулицю.

"По-сусідству знайшов Катю – молодша на 27 років. Живемо в Луцьку, у підвалі. Ніде не працюю, бо навіть помитися ніде. Пенсії не отримую – не оформив. Горе горілкою заливаю. Купити спирт не проблема. Є точки на Старому ринку, вулицях Караїмській, Хмельницького, на Балці. Відчинено цілодобово", - зізнається безпритульний.

Рекетирам віддають десятину

Як розповів чоловік, безпритульні зазвичай тримаються купи, так званих «комун». Так безпечніше, бо інакше часто б’ють.

"Місто поділене на райони, у кожної «комуни» своя територія, сміттєві контейнери та урни. Є «смотрящі» на районі – переважно з рецидивістів. Ці авторитети теж бідують, але ночують у «комфорті» – на горищах чи теплих підвалах. Бездомні годуються зі збирання пляшок і макулатури. Виторг мізерний, якихось 20 – 25 гривень. Як пощастить, то здадуть брухт – одержать по 4 гривні за кіло. Щоправда, з кожного гендлю потрібно віддати десятину. Її обраховують доволі просто: щодня мусять платити данину в десяток гривень. Гроші збирає «смотрящий», якого вибирають голосуванням у «комуні». Як правило, наглядачем стає найдужчий і здоровіший", – каже Віктор.

Чіпляються збоченці і «рабовласники»

Хоча безпритульним нібито гарантують безпеку, їх таки грабують і ображають. Переважно малолітні хулігани знущаються: припалюють цигарками, змушують їсти землю. Постраждалі в поліцію не йдуть, бо марна справа.

"Весною побили мою Катю. То поліцейські лише посміялися з неї, кажуть, треба менше пити", – скаржиться чоловік.

Обездолені ображаються, коли їх називають жебраками. Бо не ходять з торбою – самі заробляють.

"Жебракують цигани, в них своя мафія. Але туди ліпше не лізти, бо можуть убити", – переконує Віктор.

Безхатьків допікають сексуальні збоченці. Спокушають харчами і спиртним.

"Дехто свідомо йде, знаючи про насильство. Зате на ранок приносить у «комуну» пакет з продуктами і спиртним. Їх ніхто не засуджує, завтра може опинитися на його місці", – каже бездомний.

До релігійних благодійних організацій не потикаються. Кажуть, що там їх експлуатують.

"Це рабський труд лише за харчі. Не кожен витримає». Натомість зголошуються на пропозиції випадкових роботодавців. Наймаються на Старому ринку в Луцьку – там є стихійна «біржа праці». Керує Сєня-тренер. Приїздять буси, забирають бомжів на об’єкти – де стовпці вкопати, де картоплю перебрати, де гній вигребти або траншею вирити. Не зважають на те, що п’яний. Головне – аби роботу робив. Платять мало, але годують. Отак виживаємо… Щоправда, не довго. Як потрапиш на вулицю, то більше від п’яти років не протягнеш", – бідкається Віктор.

Роман ЖИЖАРА
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!