Ліси-«сироти»: проблемні насадження чи приховані резерви

Волинь є однією із найбільш «лісових» областей України. Ліси тут займають майже 700 тисяч гектарів, що становить 34 відсотки території області. Де-факто ж, лісових насаджень на Волині значно більше. Мова йде про фактично лісові насадження, які, де-юре, такими не є. Це так звані самозаліснені землі або ж, як їх називають у народі, – «самосіви».

Ситуація із правовою складовою навколо самосівів розвивалася у «кращих» українських традиціях. Спочатку на державному рівні вирішили, що через сільські ради повинні надавати землю для посадки лісу. Разом з тим, землі, які самозаліснилися, лісгоспам не передали. Найближче до того, щоб отримати у своє відання самосіви, лісівники були ще у далекому 2012 році, однак тоді працівники галузі так і не отримали всіх правоустановчих документів.

Відтоді, самозаліснені землі залишаються у підпорядкуванні місцевої влади і їх доля складається за двома сценаріями. Перший – занедбані «лісочки», які часто стають місцями стихійних сміттєзвалищ або епіцентрами пожеж. Другий варіант розвитку подій – молодий самозаліснений ліс викорчовують та вирубують аграрії, які орендують землю, де ростуть насадження. Фахівці, які знають матеріальну та «моральну» вартість молодого лісу, але нічого не можуть вдіяти, коли вирубують самосіви, реагують однозначно – невмотивовані втрати.

На так званих «землях запасу» у Волинській області майже 2,5 тисячі гектарів самосівів. Найбільше в Іваничівському районі – 357 гектарів, Локачинському – 270, Ковельському – 232, Ківерцівському – 199 гектарів. Скільки ще таких самосівів на земельних паях громадян, не знає ніхто – цю кількість обчислити фактично неможливо. От і виходить, що Волинь замість отримати ще тисячі гектарів доглянутих лісів, спостерігає натомість, як ці насадження «розкорчовуються» аграріями або гинуть у пожежах.

Приклади вирубування аграріями значних площ самосівів спостерігалися на території Горохівського, Володимир-Волинського, Старовижівського, Ківерцівського районів. Преса вже писала про приклад, як знищили більше двадцяти гектарів лісу – між селами Оленине і Боровне Камінь-Каширського району. Ліс перебував на балансі сільської ради. Як відомо, на тій території дуже велике скупчення пилорам. В результаті 40-45-річні сосни повністю вирубали. Очевидно, що за це ніхто не понесе покарання, бо, все відбулося «по закону». І винні знаходяться на поверхні – не розбираючись у ситуації, місцеві звинувачують у таких діяннях лісівників.

Питання самосівів залишатиметься проблемним доти, поки в Україні не буде чіткої державної політики у цьому напрямку. Нині ж самосіви є у власності тих, кому належить земля, на якій вони ростуть. А найчастіше такі насадження є нічийними. От і виходить, що усі просто розводять руками, киваючи один на одного: місцева влада на столичну, люди на лісівників, а ті нічого не можуть вдіяти.

Тим часом область втрачає, фактично, готові ліси і тратить мільйони на посадку нових насаджень та десятки років на їх догляд.

Станом на 1 вересня поточного року на Волині понад 3 тисячі 200 гектарів "розкорчованих" земель. Для прикладу, на Любешівщині таких земель понад 900 гектарів, 535 гектарів на Турійщині, 420 – на Старовижівщині. Тим часом перед лісівниками щорічно постає питання пошуку території для заліснення і тратиться на це величезні суми. Для прикладу, цьогоріч на Волині на лісовідновлення витратили понад 89 мільйонів гривень.

Очевидно, що місцева влада діє за найпростішим прикладом – є аграрій, який візьме в оренду землю, викорчує насадження і посадить сількогосподарську продукцію. Немає – хай земля стоїть і чекає кращих часів. Лісівники тим часом безуспішно шукають вільні землі для заліснення. Люди з господарницьким хистом та вмінням рахувати гроші розуміють всю алогічність ситуації. Лісівники ж неодноразово наголошували про важливість питання «нічийних» земель і пропонували шляхи вирішення цієї проблеми.

Ще рік тому, під час підсумкової наради за 2018 рік, начальник управління ВОУЛМГ Олександр Кватирко звертався до присутніх представників влади з проханням передати самозаліснені землі лісогосподарським підприємствам.

«Лісівники мають усі можливості перетворити ці бідні насадження у якісні ліси. Вберегти їх від пожеж та незанної вирубки. Маємо для того і людські, і матеріальні ресурси. Не вистачає лише політичної волі, щоб землі були внесені до держлісфонду», - запевняв представників обласної влади головний лісівник Волині. Ніби і погодилися всі, але результату не видно.

Дивує байдужість та вибірковість природозахисників. Їх не дуже цікавлять ліси, які не є в підпорядкуванні держлісгоспів. Розкорчовування самосівів – знищення фактичного готового молодого лісу. За бажання відстояти ліси потрібно дивитись далі поодиноких пнів та бирок на вантажівці із дровами. Втрати держави від того, що знищуються самосіви - мільйонні. Однак із аграріями та керівниками громад, активістам не так цікаво розмовляти, як із лісівниками. Останні, попри відсутність реакції влади на неодноразові звернення, змушені ще й займатись охороною самосівів від пожеж.

Від лісівників були неодноразові звернення в органи влади щодо внесення необхідних змін до законодавчих актів, які б врегулювали ситуацію. Тоді б самозаліснені землі відповідно обліковувалися і лісівники змогли б забезпечити повноцінну охорону, захист та догляди.

Поки ситуація незмінна, лісівники змушені реагувати на проблемні ситуації, пов’язані із самосівами, ще й нести витрати на їх охорону. Лише цьогоріч працівники галузі понад 320 разів виїздили на загорання у самозаліснених землях. Питання потребує вирішення на рівні центральної влади. Новий парламент та Кабмін все частіше говорять про раціональне використання землі. Сподіваються, що це стосуватиметься і явища самосівів, яке поки точно залишається ірраціональним. Не можна допускати в умовах амбітних задач уряду щодо зростання ВВП таких необґрунтованих витрат коштів, які зараз відбуваються на Волині через відсутність господарювання чи то «недогосподарів» у самозаліснених земель.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!