На Волині селяни допомогли священнику облагородити криницю і храм. ФОТО

Проїжджаючи повз школу в селі Машів, не можна не помітити нову, дуже гарну криницю, яка, безумовно, є окрасою цього куточка села.

Виявляється, усе це завдяки старанням настоятеля місцевого храму Святої Великомучениці Варвари, отця Олега. Про це пише газета «Наше життя» від 11 вересня, - повідомляє Кордон.

Оскільки сім’я священика мешкає неподалік, журналісти вирішили відвідати їх і розпитати, як і чому виникла така ідея. Втім, отець Олег виявився аж надто скромним, усе казав, це не я, це люди, не пишіть нічого, і т.д.

Як повідали його матушка Надія та в.о. сільського старости Наталія Сахарук: «Не любить отець, як його хвалять», то ж розповідали більше вони, спочатку про криницю:

— Наша дочка часто хворіла, — розказує матушка, — був підвищений ацетон, не всяку воду могла пити, то ж коли ми сюди приїхали, постало питання, де брати питну воду. Люди порадили спробувати з криниці біля школи.


Оскільки дитина дуже алергічна, то ми попросили голову сільради завезти воду з криниці в Любомль в санепідемстанцію на аналіз. Як сказали там, вода наша виявилася найкращою в районі. По деяких показниках навіть краща, ніж мінеральні, які продаються в магазинах.

Тоді тут стояв лише невеличкий колодязь заввишки по коліна, а поряд і школа, і дитячий садочок, то щоб і людям було зручно, і нам, вирішили «окультурити» криницю, зробити більшою, зручнішою…

Як розповідають старожили, іще в тридцятих роках минулого століття тут стояв жіночий монастир. Хоча він був католицький, але батюшка сказав, що «який би не був, все рівно християни викопали криницю і хоча ніхто ніколи її не чистив, не поглиблював, до сих пір вона збереглася, то ж ми маємо вшановувати роботу своїх предків»…

До доброї справи долучилися і добрі люди, допомогли… Майстра знайшли аж у Мельниках, він хоч і мав багато замовлень, але батюшка попросив і послухався. Люди допомогли встановити виготовлену ним споруду.


Грошей на фарбу не було, священик звернувся в одну відому в Любомлі фірму, щоб позичили фарби «на запис», та вони дали просто так, без грошей. Якраз на якесь свято пройшлися хресним ходом із церковними піснеспівами, освятили. Сюди і з Любомля приїжджають по воду, і з сіл.


Отець Олег розповідає, що він родом із Любомля, навчався в Луцьку на викладача музики, під час навчання був чадом нині уже покійного владики Ніфонта, який і благословив йти на священика. Однак, спочатку вирішив себе перевірити, відслужити в армії, і уже тільки після цього поступив у Полтавську духовну семінарію. Так Господь управив, що після закінчення семінарії повернувся по суті на рідну землю, отримав приход у Машеві, і ось уже 5 років як він тут.

— Коли ми приїхали сюди, то на літургію ходило з десяток-півтора прихожан, зараз в два-три рази більше, — знову вступає у розмову матушка, — на свята дуже багато людей приїжджають і з Любомля, з Шацька, з Ковеля та інших районів.

Старий храм, який був побудований іще у 1628 році, було знищено атеїстичною владою у 1962 році, у 1992 відновили церкву, минулого року святкували її 25-річчя, на яке приїжджав Владика. В храмі знаходиться ікона із часточкою мощей Святої великомучениці Варвари, ніде більше в сільських приходських храмах району святих мощей нема. Господь так управляє, що у в храмі завжди є живі квіти, навіть у грудні храм розцвітає ними.

— Куполи, бруківка — це пожертва добрих людей, які могли приклонитися до святині і по молитвах святої великомучениці Варвари прийшла поміч від Господа, вдячні за це, допомагають з благоустроєм церкви, — каже матушка Надія.

— От, наприклад, нещодавно вирішили пофарбувати храм. Грошей тоді не було, але батюшка помолився кілька ночей, і усе вирішилося, знайшлися люди, які пожертвували і на фарбу, і на бруківку, хлопці молодці зібралися, допомогли. Сам дах фарбував, бо боявся за людей, щоби хто часом не впав, вони ж не якісь висотники. Так за два тижні, не маючи ні грошей, ні матеріалів з Божою допомогою вдалося довести ремонт до кінця.

То ж найкраще те, що люди тут у Машеві доброзичливі, нікого не треба наймати, завжди відгукуються на прохання. І не обов’язково, щоб це була грошова допомога, це і молитва, і праця, і моральна підтримка. І настоятель храму, і його матушка щиро дякують усім добрим людям, які мають добре серце.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!