Переселенка із Луганщини працює у Луцьку успішним перукарем і допомагає людям з інвалідністю

Галина Корнієць уже п’ять років мешкає у Луцьку. Разом із родиною жінка переїхала із Луганщини, тікаючи від війни. Над усе хотіла, щоб її донька і син жили під мирним небом.

За цей час місто стало для них рідним, донька здобула освіту і працює перукарем. А восьмирічний Максимко цьогоріч став першокласником. Саме син, каже Галина, спонукав її подивитися на життя по-іншому, - пишуть Волинські новини.

– Максим народився передчасно, восьмимісячним, мав маленьку вагу. Лікарі поставили діагноз: органічне ураження центральної нервової системи. Щоб мій синочок зміг ходити і говорити, ми доклали чимало зусиль, – каже Галина Корнієць.

У Молодогвардійську, де жила родина, Галина працювала перукарем. Мала достатньо клієнтів, непогано заробляла. Жінка відверто зізнається, що до народження сина не стикалася з проблемами неповносправних. А Максим ніби відкрив їй очі, що є люди, які потребують допомоги сторонніх. Тому вирішила безкорисливо допомагати їм – стригти, фарбувати волосся. Галина регулярно раз у тиждень їздила в місцевий хоспіс та інтернат для дітей-інвалідів у Краснодоні. Не цуралася купати пацієнтів, перестеляти їм постіль, годувати. Давала оголошення, що може їздити додому до людей на візках. Молода жінка з подивом усвідомила, що її підопічні найбільше потребують елементарного спілкування.

– А коли ми переїхали на Волинь, я продовжила волонтерську діяльність. Я належу до релігійної громади християн віри євангельської. Наша церква «Голгофа» заохочує служіння прихожан і я вирішила, що безкорислива допомога людям з інвалідністю буде моїм служінням, – розповідає переселенка з Луганщини.

Так Галина стала улюбленим перукарем діток із синдромом Дауна, аутистів, щотижня їздить в реабілітаційний центр «Агапе», де стриже чоловіків і фарбує жінок.

– Усі хочуть бути красивими. Якщо я можу подарувати таким людям посмішку і покращити їм настрій, то чому цього не зробити? – пояснює Галина.

Усупереч життєвим випробуванням, ця тендітна жінка не втрачає оптимізму і випромінює доброту. Щоби більше часу приділяти синові, працює на дому. Завдяки професійній майстерності та постійному навчанню, Галина знайшла у Луцьку постійних клієнтів. Якщо донька більше займається колоруванням і стрижками, Галина набила руку на біозавивках.

– Моя мама теж була перукаркою, але тато працював шахтарем і наполіг, щоб мама була домогосподаркою. Однак вона і в часи СРСР примудрялася так робити хімічні завивки, щоб не перепалити волосся. Тепер методики змінилися, в моді натуральні компоненти. Але я постійно нагадую клієнткам, що волосся потребує догляду, – каже Галина Корнієць.

Жінка з усмішкою розповідає, що коли працювала перукарем при шахті, заздрила працівникам адміністрації. Мовляв, вона завше на ногах, робить однотипні стрижки, а вони на каблучках і сидять у кабінетах. Тому здобула вищу освіту і влаштувалася бухгалтером. Однак із часом зрозуміла, що цифри, баланси і звіти – не її стихія. Тому повернулася до перукарської діяльності.

– Кожна професія має свої захворювання. Скажімо, у перукарів часто діагностують «щітку» в легенях. Це коротенькі волосинки, які після стрижки вдихає майстер, осідають у легенях. Також перукарі страждають від варикозу, адже цілу зміну мусять вистояти на ногах. Тому слід ретельно підбирати взуття – не балетки чи капці, а на танкетці із супінаторами, – повчає жінка.

Галина зізнається, що дуже любить свою професію. Не економить, коли треба поїхати на семінар чи придбати дорогі інструменти. Майстриня переконана: щоб працювати у сфері краси, треба рости і вкладати у себе.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!