День Перемоги у Луцьку. ФОТО
У Луцьку під військові марші та з урочистою ходою відзначили День Перемоги.
Святкова хода з Театрального майдану вирушила о 9:30. Колона пройшла традиційним маршрутом - вулицею Винниченка і проспектом Перемоги до Меморіалу.
Під час ходи оркестр грав воєнні марші. В авангарді колони йшов старенький військовий автомобіль та учасники в формі бійців Червоної Армії.
Несли прапори України та воєнні червоні з радянською символікою. Більшість учасників ходи мали на грудях георгіївські стрічки.
На урочистостях були присутні ветерани війни, учасники бойових дій, духовенство, представники влади.
Під час урочистого віче на Меморіалі ветеран війни Ігор Мисенко розповів, як пройшов пів-Європи, воював під Будапештом, а завершення війни зустрів у горах.
"Німці відчули, яка сила в нашому народі. Покотилася армія Гітлера", - виголосив фронтовик.
Слово взяли також представники влади. Вони привітали усіх зі святом, виголосили піднесені промови. Голова Волинської ОДА Борис Клімчук заявив, що піклування за ветеранами - дуже важлива місія, адже їх щороку стає менше.
"Ми ніколи не забудемо солдатів, які воювали на фронтах, жінок, які замінили чоловіків та дітей, які стикнулися із жорстокістю того часу. Всі вони – герої війни", - зазначив луцький міський голова Микола Романюк.
Жертв війни вшанували хвилиною мовчання та військовим салютом. Потім колона ветеранів марширувала центральною алеєю меморіального комплексу. Священики Волинської єпархії УПЦ КП на чолі з митрополитом Луцьким та Волинським Михаїлом відслужили панахиду.
А в центральному парку імені Лесі Українки організували польову кухню: роздавали солдатську кашу. Для ветеранів також влаштували концерт.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Святкова хода з Театрального майдану вирушила о 9:30. Колона пройшла традиційним маршрутом - вулицею Винниченка і проспектом Перемоги до Меморіалу.
Під час ходи оркестр грав воєнні марші. В авангарді колони йшов старенький військовий автомобіль та учасники в формі бійців Червоної Армії.
Несли прапори України та воєнні червоні з радянською символікою. Більшість учасників ходи мали на грудях георгіївські стрічки.
На урочистостях були присутні ветерани війни, учасники бойових дій, духовенство, представники влади.
Під час урочистого віче на Меморіалі ветеран війни Ігор Мисенко розповів, як пройшов пів-Європи, воював під Будапештом, а завершення війни зустрів у горах.
"Німці відчули, яка сила в нашому народі. Покотилася армія Гітлера", - виголосив фронтовик.
Слово взяли також представники влади. Вони привітали усіх зі святом, виголосили піднесені промови. Голова Волинської ОДА Борис Клімчук заявив, що піклування за ветеранами - дуже важлива місія, адже їх щороку стає менше.
"Ми ніколи не забудемо солдатів, які воювали на фронтах, жінок, які замінили чоловіків та дітей, які стикнулися із жорстокістю того часу. Всі вони – герої війни", - зазначив луцький міський голова Микола Романюк.
Жертв війни вшанували хвилиною мовчання та військовим салютом. Потім колона ветеранів марширувала центральною алеєю меморіального комплексу. Священики Волинської єпархії УПЦ КП на чолі з митрополитом Луцьким та Волинським Михаїлом відслужили панахиду.
А в центральному парку імені Лесі Українки організували польову кухню: роздавали солдатську кашу. Для ветеранів також влаштували концерт.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 94
Останні новини
Георгіївські стрічки втрачають популярність? ФОТО
09 травень, 2013, 14:40
Нардеп Вітів «влетів у халепу» на власному авто
09 травень, 2013, 14:10
День Перемоги у Луцьку. ФОТО
09 травень, 2013, 13:54
У Ковелі прокуратура взялася захищати права бездомних собак
09 травень, 2013, 13:46
-совєтска вляда в мирний час 15 млн
-це свято для невігласів і москалів
до твого відома, у 1939 р українців усього було 32 млн осіб, за твоїми цифрами в живих мало би лишитись 2 млн, з якою швидкістю треба розмножуватись, щоб станом на 2000 р кількіст збільшилась до 50 млн?
з яких це пір гугл офіційне джерело?
ти ще на гузя посилання зроби, там цифри у рази можуть вирости.
а твоє хамство підтверджує відсутність фактів, так, пізд 0 болство одне.
комуністом не був ніколи, і комсомольцем теж, що до лярво, то я твоє ім'я не питав, міг би не палитись.
фашизм підтримувала і допомагала румунія, італія, іспанія, чи це тобі невідомо?
ти далі місцевих схронів не мислишь? читай західних істориків, вони об'єктивніші, про те, весь світ визнав цю війну ІІ світовою та засудив.
весь світ визнав перемогу.
а от не визнають перемогу ті, хто підтримує нациську ідеологію. яка нація найкраща на землі? гітлер казав що німці...
з того все і почалось.
щоб ви зрозуміли різницю між совєтами та іншими переможцями в другій світовій. англійці і американці перемогли гітлера і пішли додому, а совєти залишилися на визволеній землі.
наприклад, це коли міліціонер допомагає вам вигнати бомжа з хати, але потім залишається у вас жити...
До чого тут бази?
Ти порівнюєш бази з втратою суверенітету?
і саме через це україна поповнилась теріторіально і володіє (окуповує по вашому) цими територіями по сьогодні.
Як Україна стогне і плаче?
З півночі чорна постає хмара,
Рикає хижо московська навала.
Приспів:
Ми сміло в бій підем за Україну
І голови складем за Землю Рідну.
Ми сміло в бій підем за Русь Святую
І як один проллєм кров молодою.
Ворог лукавий йде на Вкраїну
Щоб обернути Край Наш в руїну.
Лава до лави станьмо як криця
На герць кривавий з ворогом бицця
Сміло до бою брате рушаймо,
Землі Святої врагу не даймо.
Жереб щасливий за Край вмірати,
А не в кайданах вік звікувати
Приспів:
Ми сміло в бій підем за Україну
І голови складем за Землю Рідну.
Ми сміло в бій підем за Русь Святую
І як один проллєм кров молодою.
Большая часть их стала фюрерами в своих государствах еще до 1933 года, когда к власти в Германии пришел Гитлер, объединивший европейских правителей для похода на Восток.Подавляющее большинство граждан стран Европы сотрудничало с гитлеровцами, руководствуясь как идейными, так и чисто шкурными соображениями в надежде поживиться на богатых просторах России. А фюрер фактически возглавил европейский крестовый поход против советской России.Общее впечатление о том, кто и как воевал против советской России, можно составить по составу военнопленных на май 1945 года: поляков сдалось в плен 60280, французов - 23136, хорватов - 21822, голландцев - 4729, бельгийцев - 2010, люксембуржцев -1652, датчан – 456, несколько тысяч чехов. Это - только часть захваченных в плен из нескольких, вроде бы не воевавших против СССР стран Европы. Хотя начавшаяся в июне 1941 года война была борьбой не на жизнь, а на смерть между двумя идеологическими антиподами - фашизмом и коммунизмом, для наших предков этот антагонизм не играл никакой роли. Для них это была Великая Отечественная война. Война против напавшего на страну врага. Война за выживание. Священная война!
Армії Південної групи військ продовжували наступ на Перемишль і Львів. 16 вересня німці окупували Белосток, Бєльськ, Брест-Литовськ, Перемишль, Самбір, підійшли до Львова. Розгром польської армії завершувався. Хоча в деяких районах країни війська при підтримці населення героїчно чинили опір агресорові: 9 вересня польська армія «Познань» розгромила німецькі війська у битві над Бзурою, створивши загрозу тиловим комунікаціям ворога; до 30 вересня трималася фортеця Модлін; до 2 жовтня боровся гарнізон на півострові Хель. Попередньо узгодивши свої дії з німецьким командуванням, 17 вересня 1939 р. Червона армія перейшла польський кордон і вступила в Західну Україну і Західну Білорусію. Німецькі війська, які просунулися до лінії Сокаль-Львів-Стрий, змушені були відступити за демаркаційну лінію, передбачену угодою між Гітлером і Сталіним. Президент Польщі Мосціцький і його уряд виїхали до Румунії, де вони були затримані. 19 вересня було опубліковано радянсько-німецьке комюніке, в якому зазначалося, що перед радянськими і німецькими військами поставлено завдання «відновити мир і порядок, порушені внаслідок розпаду польської держави». 22 вересня Червона армія вступила до Львова, а через тиждень вийшла на Буг і Сян. 27 вересня німці увійшли до Варшави. Наступного дня Ріббентроп підписав у Москві договір про дружбу і протокол, який остаточно визначив кордон між Німеччиною й СРСР по лінії Керзона. Польська держава зникла з карти Європи. СРСР отримав 200 тис. кв. км території з 12-мільйонним населенням. Німеччина приєднала польські північні і північно-західні райони загальною площею приблизно 90 тис. кв. км, де проживало 10 млн. чол. З них лише 2% становили німці.
А Голодомор, Чорнобель це свята?
Ніде у світі , це не є святом . Адекватні люди поминають жертв війни , не перетворюючи це у гульки , шабаш та заливання спиртного. Лише на пост-совєцьких окупованих територіях твориться весь цей маразм з ряженними ветеранами і політичним піаром .я специально добавил мысли разных людей.для меня это праздник для бандеровцев из схрона наоборот.щас в схроне уже компы поставили и они грязью людей давшим им жить обливают
Відповісти
Покажите мне такую страну, где славят тирана
Где победу в войне над собой отмечает народ
Покажите мне такую страну, где каждый обманут
Где назад - означает вперед, и наоборот
Не вращайте глобус, вы не найдете
На планете Земля стран таких не отыскать
Кроме той роковой, в которой вы все не живете
Не живете, потому что нельзя это жизнью назвать
Покажите мне такую страну, где заколочены храмы
Где священник скрывает под рясой КГБ-шный погон
Покажите мне такую страну, где блаженствуют хамы
И правители грабят казну, попирая закон
Не вращайте глобус, вы не найдете
На планете Земля стран таких не отыскать
Кроме той роковой, в которой вы все не живете
Не живете, потому что нельзя это жизнью назвать
Покажите мне такую страну, где детей заражают
Где солдат заставляют стрелять в женщин и стариков
Покажите мне такую страну, где святых унижают
Где герои, ветераны войны живут хуже рабов
Не вращайте глобус, вы не найдете
На планете Земля стран таких не отыскать
Кроме той роковой, в которой вы все не живете
Не живете, потому что нельзя это жизнью назвать
Не живете. Нельзя это жизнью назвать
Так вот она, ваша победа!
А. Галич
И было так: четыре года
В грязи, в крови, в огне пальбы
Рабы сражались за свободу,
Не зная, что они - рабы.
А впрочем - зная. Вой снарядов
И взрывы бомб не так страшны,
Как меткий взгляд заградотрядов,
В тебя упертый со спины.
И было ведомо солдатам,
Из дома вырванным войной,
Что города берутся - к датам.
А потому - любой ценой.
Не пасовал пред вражьим станом,
Но опускал покорно взор
Пред особистом-капитаном
Отважный боевой майор.
И генералам, осужденным
В конце тридцатых без вины,
А после вдруг освобожденным
Хозяином для нужд войны,
Не знать, конечно, было б странно,
Имея даже штат и штаб,
Что раб, по прихоти тирана
Возвышенный - все тот же раб.
Так значит, ведали. И все же,
Себя и прочих не щадя,
Сражались, лезли вон из кожи,
Спасая задницу вождя.
Снося бездарность поражений,
Где миллионы гибли зря,
А вышедшим из окружений
Светил расстрел иль лагеря,
Безропотно терпя такое,
Чего б терпеть не стали псы,
Чтоб вождь рябой с сухой рукою
Лукаво щерился в усы.
Зачем, зачем, чего же ради -
Чтоб говорить бояться вслух?
Чтоб в полумертвом Ленинграде
От ожиренья Жданов пух?
Чтоб в нищих селах, все отдавших,
Впрягались женщины в ярмо?
Чтоб детям без вести пропавших
Носить предателей клеймо?
Ах, если б это было просто -
В той бойне выбрать верный флаг!
Но нет, идеи Холокоста
Ничуть не лучше, чем ГУЛАГ.
У тех - все то же было рабство,
А не пропагандистский рай.
Свобода, равенство и братство...
Свободный труд. Arbeit macht frei.
И неизменны возраженья,
Что, дескать, основная часть
Из воевавших шла в сраженья
Не за советскую-де власть,
Мол, защищали не колхозы
И кровопийцу-подлеца,
А дом, семью и три березы,
Посаженных рукой отца...
Но отчего же половодьем
Вослед победе в той войне
Война со сталинским отродьем
Не прокатилась по стране?
Садили в небеса патроны,
Бурлил ликующий поток,
Но вскоре - новые вагоны
Везли их дальше на восток.
И те, кого вела отвага,
Кто встал стеною у Москвы -
За проволоками ГУЛАГа
Поднять не смели головы.
Победа... Сделал дело - в стойло!
Свобода... Северная даль.
Сорокаградусное пойло,
Из меди крашеной медаль.
Когда б и впрямь они парадом
Освободителей прошли,
То в грязь со свастиками рядом
И звезды б красные легли.
Пусть обуха не сломишь плетью,
Однако армия - не плеть!
Тому назад уж полстолетья
Режим кровавый мог истлеть.
И все ж пришел конец запретам,
Но, те же лозунги крича,
Плетется дряхлый раб с портретом
Того же горца-усача.
Он страшно недоволен строем,
Трехцветным флагом и гербом...
Раб тоже может быть героем,
Но все ж останется рабом.
И что ж мы празднуем в угоду
Им всем девятого числа?
Тот выиграл, кто обрел свободу.
Ну что же, Дойчланд - обрела.
А нас свобода только дразнит,
А мы - столетьями в плену...
На нашей улице - не праздник.
Мы проиграли ту войну.
9 мая 2002 Москва
І взагалі. хто проти совітів, той бандерівський жид
гулаги створив сталін - грузин, ОГПУ (потім перетворилось в НКВД, КДБ) очолив жид яцек іосіфович (прізвисько дзержинський), після нього жид МЕНЖИНСКИЙ Вячеслав Рудольфович, наступним був жид ИЕГОДА Енон Гершонович ( ЯГОДА Генрих Григорьевич), далі ЕЖОВ Николай Иванович, росіянин, ну і найбільш відома постать БЕРИЯ Лаврентий Павлович, грузин.
отже, репресії очолювали та проводили і наказували у період з 1918 по 1953 р два грузини, три жида і один росіянин.
а претензії до російського народу! це властиво українцям, навіть приказка така є, хто всрався? невістка, бо пальто її вісить.
вчіть історію, бо совєтський народ і лаврентій берія - то різні речі.
це до речі ідеї нацизму так звучать, верховенство однієї нації над усіма.
щось не з тої опери співаєте.
прийшли патріоти. такі самі злодюги, як попередники, накрали, людей кинули, кожен на себе почав тягнути і все, кінчилось, схавали вас.
тому сьогодні люди не вірять владі, не вірять опозиції, не вірять нікому.
хто винен, що втратили шанс і довіру?
а головний бджоляр планети тихо сидить, державну пенсію отримує, преференції і льготи за що? за зраду. почніть з себе.
ні, її зрадив аж сам президент (правда вже бувший), який зараз відсижується, мед їсть, і навіть не намагається вийти з яценюком, клічком, тягнибоком щоб щось зробити.
хоча всі вважали його самим українським українцем, а на повірку звичайний запроданець.
Була я на цьому святкуванні: про можновладців і церковників говорити не буду (і так вже багато сказано), але наші люди мене вразили своєю культурою: ходили по газонам, ломали насадження, штовханина, ледь на голови дітям не наступали, такий собі броунівський рух без цілі, але ж ціллю мало бути вшанування загиблих у тій страшній війні? Ба ні, просто прогулянка у погожий день..шкода, дуже шкода.